Воїн-охоронець, «Сторож» був у нього позивний. Саме завдяки таким простим хлопцям – охоронцям, трактористам тримається фронт…

Слова побратима Михайла на церемонії прощання нікого не залишили байдужими. Як не залишили байдужими і його слова під час прощання у дворищі родинного обійстя Валерія у селі Слобода та біля Храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

Михайло був за два з половиною метри від Валерія, коли того присипало землею, першим витягував з-під завалу, коли ворожий снаряд забрав життя…

Для воїна Валерія цього січневого дня у селі Слобода не по-зимовому світило сонце, коли востаннє проводжали «коридором пошани» захисника України однокласники, односельці, колишні колеги, з якими не один рік працював у фермерському господарстві, до Храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії для звершення чину відспівування, яке здійснив настоятель Храму отець ДИМИТРІЙ.

Сотні буринців вийшли прощатися із своїм захисником. У когось ще свіжі спогади про такі ж траурні процесії, у когось є безвісти зниклі, у когось є ті, хто нині боронить Україну від ворога, хтось за покликом серця віддає останні земні почесті.

Увесь цей час зимове небо захмарилося і лише, коли на Алеї Героїв розпочалася церемонія прощання, сонце знову визирнуло, щоб також попрощатися і воїном Світла.

Оператор протитанкових ракетних комплексів, рядовий Валерій Геннадійович Савченко - вірний військовій присязі - загинув 3 січня 2025 року поблизу населеного пункту Богатир Волноваського району Донецької області під час військової служби на захисті Батьківщини.

У воїна Валерія залишилася мама, дві молодші сестрички, племінники, яким побратими передали ланцюжок та хрестик захисника України…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!