Ісаєнко Микола Вікторович народився 4 грудня 1991 року у селі Остроушки Шосткинського району, був єдиною дитиною у сім’ї. В дитинстві та юності захоплювався волейболом і баскетболом; відвідував спортивну секцію, брав участь в змаганнях і був нагороджений медалями та грамотами. Після здобуття повної середньої освіти юнак вступив до Шосткинського вищого професійного училища, по закінченню навчання отримав професії «Електрогазозварник» і «Слюсар з ремонту автомобілів». Деякий час працював у сфері торгівлі за кордоном (Республіка Польща), потім – у м. Шостка та м. Чернігів.

Мобілізований до лав Збройних Сил навесні 2023 року. Родичі та друзі згадують Миколу Вікторовича як працьовиту, добру, чуйну, спокійну та приязну людину. Навіть під час короткотривалої відпустки з фронту, чоловік намагався максимально допомогти родичам по господарству, забувши про відпочинок. Мріяв повернутися з війни з Перемогою, жартома обіцяв матері: «Всі подарунки будуть твої!».

Про воєнні будні він нічого не розповідав… Навіть про отримане поранення родина дізналася через тривалий час. Після проходження лікування Микола Ісаєнко повернувся до бойових побратимів. Воював на Харківському напрямку, виконував обов’язки обслуги протитанкового взводу. Востаннє рідні спілкувалися з чоловіком 28 березня. Наче передчуваючи щось, того дня Микола намагався обдзвонити найбільшу кількість рідних та друзів і сказати їм хоча б кілька слів… Наступного дня наш земляк зник безвісти під час виконання бойового завдання. Вдома дуже сподівалися на диво… Наприкінці жовтня 2024-го сім’я отримала офіційне сповіщення про те, що Микола Ісаєнко загинув при захисті України та кожного з нас, повідомили в мерії Шостки.

Глибокі співчуття родині Героя.

Доземний уклін нашому захиснику, вічна вдячність і вічна шана!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!