Народився 18 березня 1965 року в селищі Великий Бурлук Харківської області. У 26-ти річному віці він переїхав жити в Шостку, де влаштувався працювати слюсарем на провідне місцеве підприємство. В Шостці познайомився з коханою жінкою Світланою.

Жив, працював, захоплювався риболовлею, планував майбутнє…

Добрий, щирий, безвідмовний - таким був Олександр за життя, таким запам’ятають його назавжди рідні, друзі та бойові побратими.

Щиро люблячий Україну, Олександр з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну добровільно пішов до військкомату. Ніс військову службу в теробороні, захищав Харків, воював під Лиманом.

За сумлінну військову службу захисник був двічі відзначений медаллю «Ветеран війни».

Його дуже любили і поважали бойові побратими. До них 58-річний чоловік ставився по-батьківськи турботливо.

Олександр мріяв повернутися додому, побувати в рідній Шостці, побачити свою кохану Світлану.

10 березня у Олександра та Світлани мало відбутися укладання шлюбу.

5 березня Олександр відбув у довгоочікувану відпустку… Машина, в якій він їхав, потрапила в аварію. Серце захисника зупинилося 5 березня 2024 року, повідомили в мерії Шостки.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Єфременка Олександра Івановича.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!