Біля Свято-Георгіївського храму зібралися його друзі, побратими, рідні, пише Суспільне.

"Він мені потрібен! Дуже потрібен! Йому лише 35! В нього ж серце! Він не повинен був іти! В нього білий квиток. Я йому зателефонувала, кажу: "Сине, рідний, приїжджай до мене в Італію, є де жити!". Він каже: "Мамо, що ти таке кажеш? В мене тут брат, а я поїду? Війна в Україні!". Це його слова! І я закрила рота і зрозуміла, що не маю права йому таке пропонувати. От і все!", - згадує мати Олексія Зінківського Любов.

"Це була найкраща людина в житті. Найдобріша. Він все для людей робив", - говорить колишня дружина військовослужбовця Світлана.

"Ця людина багато чому могла навчити. Він завжди приймав рішення, "крутився", йому завжди хотілося зробити якомога більше користі в цьому житті", - каже друг Станіслав Олексенко.

За словами бойового побратима, Олексій служив у 155-му батальйоні 117-ї бригади територіальної оборони. Додає, що воювали разом з перших днів повномасштабної війни.

"Він до початку вторгнення проживав в Києві, був успішною людиною, мав свій бізнес, був депутатом міської ради Києва, але коли почалося вторгнення, кинув свою діяльність і приїхав до нас, до Сум, тому що це його батьківщина. З перших днів, коли ще всі були у спортивних костюмах, коли ще все це почалося, він не тільки на передовій, але й часто ми з ним заїжджали у тили ворога. Не відмовлявся ані від завдань, ані від чого. На початку війни прийшов зі своїми дронами, віддався повністю справі військового", - розповідає бойовий побратим Олексій.

Олексій Зінківський помер 21 січня, повідомили у Сумській військовій адміністрації, поховали захисника на Алеї Слави Баранівського кладовища.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!