Жорстока війна з російськими нелюдами триває. Україна не тільки мужньо боронить свою незалежність, а й, на жаль, оплакує Героїв, які віддали за неї свої життя. Сьогодні над громадою нависли скорботні хмари… Безмежний сум та пекучий біль огортають серця всіх мешканців.

Сьогодні Роменська громада попрощалася ще з двома Героями – Володимиром КАС’ЯНОМ та Олександром МАРТИНЕНКОМ, які поклали життя за волю та незалежність України в запеклих боях проти російського окупанта.

Рідні, близькі, бойові побратими, керівництво громади, духовенство, мешканці на колінах зустріли полеглих Героїв.

Церемонія прощання відбулась на Алеї Слави біля Меморіалу пам’яті полеглим військовослужбовцям Роменської міської територіальної громади.

Дві родини оповиті невимовним горем… Накриті прапорами України труни омиті сльозами рідних та близьких загиблих Захисників… Під супроводом священнослужителів відбулась спільна молитва за упокій мужніх воїнів Світла.

Зі словами співчуття до рідних загиблих Героїв на прощанні звернувся очільник Роменської громади Олег СТОГНІЙ: «Війна далі веде свою безжальну арифметику. Ми продовжуємо втрачати. Втрачаємо не цифри, а реальних людей, за кожним і кожною з яких – життя зі своєю історією і рідні, для яких із цією втратою вщент розбився Всесвіт. Не передати біль втрати, який відчуваємо всі ми, а особливо рідні та близькі загиблих Захисників. Сьогодні хлопці разом повернулися на щиті… Такі різні долі, але об’єднані в одну єдину - долю Воїнів Світла. Об’єднані любов’ю до Батьківщини, боротьбою за цілісність і незалежність України, за наш мир і спокій. На превеликий жаль, Герої вмирають… Герої страждають за наше сьогодні і за наше завтра. Ми не пробачимо жодної смерті, заподіяної в цій загарбницькій війні! Говорять: «Найтемніша ніч завжди перед світанком», так от Володимир і Олександр одні з тих, хто нам цей світанок наближав ціною власного життя. Тепер Володимир КАС’ЯН та Олександр МАРТИНЕНКО навічно з Небесною вартою… Нехай спочивають у мирі, бо за плечима у загиблих Захисників надто багато болю, смутку, нестерпних днів боротьби за те, щоб ми тут не знали реалій страшної війни. Вічна пам’ять загиблим Воїнам.»

Володимир КАС’ЯН народився 10 листопада 1970 року в с. Гаї Роменського району.

У 1985 році закінчив Гаївську восьмирічну школу.

Навчався в Роменському вищому професійному училищі № 14, де здобув спеціальність «електромонтажника з освітлення та освітлювальних мереж».

25 листопада 1998 року був призваний на строкову службу.

Працював в колгоспі «Правда» та на заводі «Слобожанської Будівельної Кераміки» (СБК), доки його не закрили.

У мирному цивільному житті Володимир був зразковим сім’янином, люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійним товаришем, вірним другом і відповідальним працівником. У вільний час захоплювався риболовлею та полюбляв проводити багато часу на природі.

27 січня 2023 року Володимир КАС’ЯН був призваний на військову службу по мобілізації. Після проходження навчання став на захист України у складі 31 окремої механізованої бригади. Разом із побратимами Володимир боронив цілісність нашої держави та виганяв ворога з населених пунктів на Донецькому напрямку.

У вересні 2023 року Володимир КАС’ЯН приїжджав у короткочасну відпустку, під час якої навіть встиг порибалити. Тоді й востаннє бачився з рідними. Ніхто в той момент не думав, що невдовзі він знову повернеться до рідного дому назавжди.

13 листопада 2023 року Володимир попередив дружину, що вирушає на бойове завдання, тому зв'язку не буде. А далі мертва тиша і надія на те, що він живий і ще вийде на зв’язок. Як виявилося, цей телефонний дзвінок був останній…

17 листопада 2023 року Володимир КАС’ЯН загинув під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області.

Володимиру КАС’ЯНУ назавжди 53…

У Захисника залишилися дружина, син та брат...

На жаль, життя Володимира було забране дуже рано. А його син Богдан продовжує справу батька – виборює у ворога свободу України «за двох».

Другий загиблий Захисник, який повернувся на щиті – Олександр МАРТИНЕНКО народився 6 квітня 1987 року в с. Вовківці Роменського району.

Закінчив Вовківцівську 8-річну школу, потім здобув спеціальність «слюсар-водій» в Недригайлівському вищому професійному училищі № 41.

Згодом пройшов строкову службу у Збройних силах України.

У 2006 році після проходження служби повернувся в рідне село, де працював різноробочим, заробляв на підробітках у селі та тримав велике господарство. Олександр не цурався жодної роботи, умів будь-що відремонтувати та будь-кому допомогти, про нього односельці говорили «справжній чоловік, господар із золотими руками».

29 грудня 2022 року Олександр був призваний на військову службу по мобілізації. Олександр не був професійним військовим, та коли Батьківщина застогнала від зради і болю не зміг стояти осторонь, без сумнівів став на захист рідної землі від російського ворога.

Спочатку отримав військовий вишкіл за кордоном, у Франції, потім боронив Україну у складі 118 окремої механізованої бригади. Разом з побратимами стояв у самих гарячих точках на Запорізькому напрямку.

Олександр МАРТИНЕНКО брав участь у надважких боях, неодноразово дивився смерті у вічі, двічі отримував поранення, але знову, після лікування, ставав у стрій.

День 18 листопада 2023 року для Олександра став останнім і трагічним, бо перестастало битися його Героїчне серце.

Загинув Захисник під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу біля населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

Олександру МАРТИНЕНКУ назавжди 36…

У Олександра залишилося 3 сестри…

Назавжди пам’ятаємо і схиляємо голови перед подвигом полеглих Захисників! Наші воїни були вірними та незламними синами рідної землі, такими вони й залишаться у нашій пам'яті…

Герої не вмирають! Вони навіки своїми крильми оберігають нас з небес!

Вічна Пам’ять і Слава нашому захиснику – Володимиру КАС’ЯНУ!

Вічна Пам’ять і Слава нашому захиснику – Олександру МАРТИНЕНКУ!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!