“Важко думати. Ще важче писати. Важко підібрати слова.

Сьогодні ми проводили одного з найкращих професіоналів. Ще однією свiтлою душею на небі більше стало… А ми втратили не просто начмеда обласного онкодиспансеру, не просто одного з найкращих хірургів, а справжнього патрiота, розумну, добру, чуйну, кришталево порядну людину, готову будь-якої миті протягнути руку допомоги колегам та пацiєнтам.

Олександр Іванович Ващенко. Практично все своє професійне життя я зверталася до нього за допомогою, коли йшлося про онкологію у наших хворих. Ми часто обговорювали з ним питання терапiї складних пацієнтів, просили проконсультувати своїх близьких, друзів. Та що приховувати, самі бувало вдавалися до його допомоги.

Він завжди намагався пояснити і розповісти, що станеться тодi, а що — тодi. Пам’ятаю, навесні зателефонувала порадитися. Олександр Іванович як завжди охоче допоміг мені. А наприкінці розмови, коли

мова зайшла про можливість його особистої консультації, вибачаючись, сказав, що поки що не зможе у зв’язку з тим, що на фронті. Сказав це таким тоном, наче констатував, що вийшов у магазин за хлібом.

За все своє професійне життя допоміг надзвичайно великій кількості людей, вмів розрадити та порадити при будь-якому діагнозі. Вiн не боявся конкуренції та постійно ділився своїми знаннями. А його м’який, теплий гумор та посмiшка!

Повернувся Олександр Іванович зовсім недавно. І одразу приступив до операций. Але, на жаль, ніщо не минає безслідно, залишаючи на серці рубці.

Співчуття рідним та близьким, колегам з онкодиспансеру.

Вічна пам’ять Вам – наш дорогий, завжди наш Олександр Іванович. Низький Вам уклін… Дякую за світло. Воно продовжує горіти в серцях багатьох, хто Вас знав і кому Ви допомогли… Дякую, лікарю. Пам’ять, печаль. I біль, що так рано пішов…” - написала вона у фейсбуці.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!