Воїн народився 31 березня 1983 року в селищі Вороніж. Тут пройшли дитячі та юнацькі роки. Закінчив 11 класів Воронізької загальноосвітньої школи ім. П. Куліша. Потім навчався в Білопільському професійному училищі, де отримав професію машиніста тепловоза. По закінченню училища відслужив військову строкову службу. 15 років пропрацював машиністом поїзда «Укрзалізниці».

Євгеній з дитинства захоплювався мотоциклами. А найкращим відпочинком для нього стали риболовля та охота. Багато читав спеціальної літератури про свої захоплення, був ерудованою людиною. Він був світлою людиною з великим серцем. Завжди добрий та безвідмовний для друзів, він був готовий у будь-який час прийти на допомогу. Турботливий син, найкращий чоловік та батько – таким був Євгеній для своїх рідних.Він обожнював всіх своїх дітей та кожну вільну хвилинку намагався проводити з ними. Був для них прикладом справжнього чоловіка.

Євгеній мріяв прожити довге та щасливе життя зі своєю родиною, планував спільне майбутнє. «Добрий та надійний, люблячий син та помічник», – це слова матері Валентини про улюбленого сина. «Таких людей більше немає», – це слова дружини Людмили про коханого чоловіка.

Виявивши патріотизм та мужність, з початку повномасштабного російського вторгнення, в лютому 2022 року він пішов захищати Україну добровольцем. «Треба дітей захищати, треба землю захищати», – такі слова наш герой сказав рідним перед відправкою на фронт.

Євгеній обороняв Сумщину, Соледар, Харків, Лиман. Виконував бойові завдання в районі Зноб-Новгородського. Він був вірним товаришем та турботливо ставився до бойових побратимів. «Мої братики», – так він їх називав. Солдат Євгеній Мягких героїчно загинув в бою за Україну, за її свободу і незалежність 19 вересня 2023 р. в Донецькій області, повідомив мер Шостки Микола Нога.

Війна знову забрала одного з найкращих синів України, у нього попереду ще мало бути ціле життя…

Світла пам’ять Герою!

Глибокі співчуття рідним та близьким нашого Захисника.