Родичі та знайомі, які прийшли попрощатися з воїном і посмертно йому подякувати, розповідають: Андрій Іванченков родом із Попасної. Там він народився, жив і працював слюсарем на вагоно-ремонтному заводі. До Сум сім’ю змусила переїхати війна, пише Суспільне.

"Не дай Боже нікому такого горя. Вони жили в Попасній. Як почалася війна, виїхали звідти. Тільки вони виїхали – на другий день у них підірвали хату повністю. Люди залишились без нічого. Жили у кумів на дачі спочатку", — сказала Наталія Коренева, знайома загиблого.

"Дуже гарна людина була, дуже гарна. А тоді вони виїхали в Пирятин (по роботі його дружині Ірочці треба було), звідти він поїхав на фронт. Його контузило один раз, тоді другий раз, в січні операцію йому зробили, і знову після операції – на фронт", — додала Ольга Москальова, знайома загиблого.

Загинув Андрій Іванченков поблизу населеного пункту Ямпіль Донецької області.

"Наші діти одружилися, і це – мій сват. Діти одружилися, і тільки тоді я познайомилася з Андрієм. Андрій – добра, надійна, чуйна людина, з золотими руками. У нього було золоте серце, ніколи нікому не відмовляв в допомозі. Він не відсиджувався за спинами, не ховався, він пішов захищати свою країну, свою малу батьківщину. Він сказав: "Я повинен поставити прапор на своїй землі — сказала Марина Козирка, родичка загиблого.

Наступного місяця йому мав виповнитися 51 рік. Поховали чоловіка на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах.