«Ми надзвичайно вдячні першій леді Олені Зеленській за її роботу – на інформаційному фронті (через світові ЗМІ вона доносить правду про російську агресію в Україні ) та дієві гуманітарні проекти. Один із таких – допомога дитячим будинкам сімейного типу Сумщини, – зазначив Дмитро Живицький. – Наша область була під обстрілами майже місяць, люди втратили не лише житло, а й найпростіші, найнеобхідніші речі. І дитячим будинкам сімейного типу, які не виїхали і пережили російську навалу, довелося особливо тяжко. Тому що ми розуміємо, що вберегти навіть одну дитину у воєнні часи – уже подвиг. А що казати про родини, де діток 10 і більше». 

За його словами, на Сумщині через війну залишилися 16 будинків сімейного типу в регіоні. І вже нині 4 дитячі будинки сімейного типу з Роменського району, 2 – з Охтирського, 6 – із Конотопського, 2 – із Шосткинського, 1 – із Сумського району і 1 – із м. Суми отримали гуманітарну допомогу від дружини Президента – все, що їм потрібно для відновлення мирного життя. Ноутбуки, мультиварки, смартфони, пральні машини, мікрохвильові печі, планшети, холодильники, телевізори, газові плити, комплекти постільної білизни… Кожна родина отримала те, чого найбільше потребувала.

«Дякуємо Олені Зеленській за допомогу нашим будинкам сімейного типу. Окрема подяка за теплі слова у її листівці, надісланій цим сім'ям – про те, що у часи випробувань батьки тримаються заради дітей, діти підбадьорюють батьків і саме так перемагають єдність та любов. Це саме про наші ДБСТ. А також вдячні БО «Київський міський благодійний фонд «Фудбанк» (https://m.facebook.com/foodbankukraine/) за долученість та допомогу наших сім'ям, – додав керівник обласної військової адміністрації. – Тож нехай турбота та небайдужість перемагають по всій Україні! Мирного нам усім неба і Перемоги!».

Довідково. Подружжя Кочережченків у 2007 році, маючи двох власних дітей, взяли на виховання півторарічних близнюків Сергія та Олександра і створили прийомну сім’ю. Через кілька років у родині з’явилися ще дві сестрички – Валерія та Наташа.

В 2016 році, після того, як в сім’ю влаштували Вікторію, Альону та їх брата Максима,прийомна сім’я набула статусу дитячого будинку сімейного типу.

У важкі часи, які через воєнну агресію переживають українські сім’ї, родина Кочережченків стала ще більш згуртованою, відповідальною та люблячою. Батьки та діти є доброю підтримкою один одному, дають впевненість та віру у найкраще. Як зізнаються члени родини, особливо зараз для них стали більш значимими та важливими такі поняття як «сім’я, дім, затишок, захист».

Сумська ОВА