За дослідницьку і краєзнавчу роботу, увіковічнення пам’яті видатних євреїв, які мали глухівське коріння, і активну громадську діяльність він був нагороджений орденом «За заслуги» III cтупеня, визнаний «Професіоналом року» у рідному місті.
Як член Національної спілки краєзнавців і Національної спілки журналістів багато публікувався у різних вітчизняних і закордонних газетах, журналах, збірках з нарисами про долі наших земляків-євреїв у різні історичні часи.

Автор книг «Глухів. Євреї. Пам’ять жива», «Євреї. Глухів і Сумщина», «Мій трагічний і героїчний народ». За його ініціативи у Глухові встановлювались меморіальні дошки і пам’ятники, перейменовувались вулиці, присвоювались почесні звання.

Він був справжнім сином свого народу і своєї епохи. Народився у Москві у 1938 році, а вже наступного року батька розстріляли як «ворога народу». З таким статусом родина була вимушена шукати притулок у далеких родичів в Україні, в Конотопі. Пізніше Михайло Часницький закінчив Глухівський технікум електрифікації і механізації, 40 років працював конструктором на одному із глухівських заводів. Разом з дружиною були одними із засновниками єврейської громади у місті, на громадських засадах створювали музей.