«ВІДКРИТИЙ ЛИСТ 
Голові обласної державної адміністрації Клочку М.О
Голові Сумської обласної ради Салатенку С.П.

Шановний Миколо Олексійовичу!
Шановний Семене Павловичу!

Я, Бабинець Тетяна Іванівна, звертаюся до Вас з цим відкритим листом, щоб більше привернути Вашої уваги до тієї ситуації, яка склалася сьогодні в обласні комунальній газеті « Сумщина». Вважаю, що маю право на такий крок – як журналіст, який віддав цьому виданню 32 роки свого життя, як колишній головний редактор газети (2007-2012 рр.), котрий вивів газету з банкрутства і підняв її до рівня сучасного видання і до якого за допомогою і захистом сьогодні звернулися деякі працівники редакції. І, зрештою, як мати одного із членів трудового колективу. 
Те, що сьогодні діється у редакції видання, інакше, як протизаконням і терором стосовно колективу, і,взагалі, ганьбою нинішньої України,не назвеш. В загальних рисах Ви ознайомленні зі станом речей. До Вас з листом - вимогою звільнити з посади нинішнього головного редактора «Сумщини» Мошу С.В., уже звернулася більша частина трудового колективу редакції газети. 
Сьогодні Моша С.В. по суті веде з трудовим колективом видання війну. За менше ніж півроку свого перебування на посаді керівника комунального підприємства, він «примудрився» перетворити редакцію в «тюремну» зону, такий собі «гулаг», де крок вліво, крок вправо – і «розстріл»!Працівники редакції вже не знають, що їм у першу чергу робити – виконувати свої посадові обов’язки чи реагувати на вибрики головного редактора! Кожного дня по кілька працівників пишуть йому пояснення, часом просто зі сміхотворних причин. Наприклад, чому не записали у журналі час повернення в редакцію.
Майже всі члени трудового колективу мають догани – і не одну , а по дві, а то й три! Моша виносить догани навіть за те, що з його відома(!)за півгодини до закінчення робочого часу журналіст пішов виконувати дане ним (!) же завдання! Оголошує працівникам догани навіть за негативні наслідки, спричинені його ж власними редакторськими рішеннями!...Головний редактор безпідставно відмовляє журналістам у публікації підготовлених ними матеріалів, безпричинно, всупереч законодавства, відсторонює працівників редакції від виконання ними їх посадових обов’язків і наймає для цієї справи людей зі сторони (видно грошей в редакції дуже багато!)
Говорячи, що Моша перетворив редакцію на «гулаг», я навряд чи перебільшую! Тому що в демократичному суспільстві це неможливо – вимагати від працівників писати «доповідні» на своїх колег. А головний редактор «Сумщини» - вимагає! По суті, Моша намагається примусити членів колективу «стукати» один на одного! 
Більше того, створив у редакції таку собі «трійку» (він, менеджер з персоналу і відповідальний секретар, яких особисто прийняв на роботу), яка почергово викликає працівників до редакторського кабінету й за зачиненими дверима влаштовує людям«рознос».Без будь-якої причини, так, для «профілактики»! Як результат – «швидкі» в редакції, гіпертонічні кризи і півредакції на лікарняних!... 
Я знаю багатьох з членів нинішнього трудового колективу редакції. І з усією відповідальністю заявляю, що, не дивлячись на різні, часом не прості характери, це професійні, добросовісні, відповідальні працівники, які знають і люблять свою роботу, які віддані газеті! Навіть сьогодні, зазнаючи щоденний психологічний, моральний ( і не тільки! ) тиск з боку головного редактора, вони належним чином виконують свої посадові обов’язки, ніхто з них не відмовився виконувати завдання Моші, як головного редактора видання! Тому всі його звинувачення колективу редакції у «непрофесіоналізмі», «саботажі», «небажанні працювати» тощо –є безпідставними! Моша просто насолоджується своєю владою! На даний момент в редакції не залишилося жодного(!) працівника(окрім «трійки»), від якого б Моша не вимагав заяви на звільнення!
Але все це ще… квіточки! Страшно і ганебно те, що головний редактор «Сумщини» вдається до залякування і майже не прихованих погроз фізичної розправи працівникам редакції, їх рідним і навіть їхнім … дітям. Так він, вимагаючи від моєї доньки – журналіста і віднедавна голови профкому КП «Редакція газети «Сумщина» (прізвища її не називаю з огляду на формат відкритого листа) добровільно вийти з членів ради співзасновників газети «Сумщина», заявив: вибирай - або рада співзасновників, або дитина… Це що за вибір Моша поставив перед молодим журналістом, перед молодою матір’ю?!... Коли заступник редактора (якого Моша сам і привів у редакцію) відмовився писати заяву на звільнення, той пригрозив: а ти за свою доньку не боїшся?!... Головний редактор «Сумщини» вважає нормальним вибивати заяви на звільнення у членів колективу за допомогою «рішал», заохочує чоловіків угодних йому працівниць приходити до редакції і «розбиратися» з неугодними йому членами колективу….
Погрози фізичної розправи від Моші отримав не один член колективу. А колектив редакції – це на 70 % молоді люди віком від 23 до 40 років і на 90% - жінки, у багатьох з яких малі діти… Сьогодні вони в кабінет до головного редактора намагаються по одному не заходити, записують на диктофони кожну розмову з ним, проводжають один одного з роботи і на роботу, а деякі взагалі носять в сумочках газові балончики для захисту від головного редактора «Сумщини»… Ви вважаєте, це нормальна ситуація? А далі що – «гранати» підуть у хід?!
Про всі ці та інші неприйнятні моменти я говорила з Вами, Семене Павловичу, і з Вашим заступником, Миколо Олексійовичу, - Іваном Семеновичем Боршошем. Той план розв’язання конфлікту, який окреслив мені Іван Семенович, абсолютно влаштовує колектив редакції: обласна рада призначає в раду співзасновників газети своїх представників, створюється робоча група, яка й перевірить все написане в колективному листі. Але… На останній сесії облради питання обласного комунального відання не піднімалося і Моша від того, вочевидь, вирішив, що безкарний! 25 грудня він знову пригрозив моїй доньці розправою. В присутності відповідального секретаря редакції він їй сказав: «Он бачиш двері? Так хряснуть, що і голова відлетить!»…
З огляду на те, що років десять тому Моша притягувався до кримінальної відповідальності за нанесення іншій людині кількох ножових поранень (про що тоді «гудів» увесь журналістський корпус області), з огляду на те, що він вже застосовував фізичну силу до одного з працівників сьогоднішньої «Сумщини», такі погрози вже не виглядають пустою обіцянкою... Доводжу до Вашого відома: після погрози я зателефонувала Моші і попередила його ( а тепер попереджаю і Вас): якщо з моєю дитиною ,чи з її дитиною, чи з доньчиним чоловіком щось станеться, хай вони навіть через гілочку перечепляться, винуватий буде Моша і я «судитиму» його сама –без прокуратури і слідства!...
Я просто не можу повірити, що в області не знайшлося іншої – кращої!- кандидатури на посаду головного редактора обласної газети, ніж Сергій Моша! Якщо ні обласній раді, ні облдержадміністрації не потрібна ця газета ( у якої через два роки столітній ювілей!) – відпустіть, будь ласка, колектив на «вільні хліба»! Але перед тим – виправте свою помилку й зніміть з посади головного редактора «Сумщини» Сергія Мошу! Не ганьбіть ні себе, ні область!

З повагою
Тетяна Бабинець, 
Журналіст,
Головний редактор «Сумщини» 2007-2012 років».