Нова українська школа запустила багато важливих процесів у нашій середній освіті, серед яких — інклюзія та недискримінація, адже однією з базових норм чинного освітнього законодавства є рівний доступ до освіти всіх громадян.

В українському суспільстві безбар’єрність часто асоціюється з пандусами, що будуються повсюдно і часто без дотримання норм доступності, а також найбільше впадають в око.

Основний принцип інклюзивної освіти полягає в тому, що:

Всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.

Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.

Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.

Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.

Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Інклюзивний підхід – створення таких умов, за яких усі учасники навчально-виховного процесу мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у дошкільних та загальноосвітніх школах.

Довідково:

Державна служба якості освіти та її територіальні органи долучені до реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (https://sqe.gov.ua/gromadskosti/bezbariernist) задля захисту прав дітей на доступну якісну освіту.