У людей коротка пам'ять, тому вони вже і Кучму вважають найкращим із президентів України. Забули про віялові відключення електроенергії в кінці його першої каденції, про мізерні пенсії і зарплати, які видавалися у вигляді ковбаси і яєць, та й то нерегулярно. Але ситуацію врятував прем'єр Ющенко. І про це теж забули. А про те, що Кучма один із дуже небагатьох нардепів ВР УРСР не голосував за незалежність України, мало хто взагалі знає. Можна багато розповідати про одіозного Кучму, але зараз мова про не менш одіозного Кравчука. Взагалі, цих двох можна по праву назвати видатними могильщиками української держави. Але, очевидно, саме такі і потрібні Зе.

   Я пам'ятаю Кравчука, коли він був ще головою ВР УРСР. Ось яке враження сформувалося у мене від його спічів того часу. От говорить ніби все правильно, а потім раз і збрехав. Получається ложка дьогтю в бочці меду. І ти вже розумієш, що це людина нещира. За Кравчуком закріпився імідж такого собі мудрого аксакала, який в Бєловєжській Пущі зруйнував СРСР і започаткував незалежну українську державу. Треба віддати належне Кравчук, що він правильно оцінив тодішню ситуацію і зрозумів, що це для нього шанс увійти в історію. І він скористався цим шансом. Але якби СРСР не захитався внаслідок реформ Горбачова, то Леонід Макарович і далі вірно служив би Москві. Це не Мазепа.

   Не буду говорити про такі банальні речі, як здача ядерної зброї, про скандал із втратою Україною найбільшого в світі Чорноморського пароплавства, з чим пов'язують президентство Кравчука. Назву декілька менш відомих, але вирішальних для подальшої деградації молодої держави діянь Кравчука. 

   По-перше, це надання Кримській області статусу автономії. Це стало міною уповільненої дії, яка в наш час реалізувалася втратою Криму. 

По-друге, це здача Росії Чорноморського флоту разом із Севастополем, в той час, як Росія не мала ніякого юридичного права на той флот, поскільки він майже повністю базувався на території України. В наш час ЧМ відіграв роль троянського коня під час анексії Криму. 

По-третє, це відсутність економічних реформ на зразок польської шокової терапії чи російських Єльцина і Гайдара. В результаті це призвело до того, що через кілька місяців президентства Кравчука за російський рубль стали давати два українські купони незважаючи на заклики Кравчука до злагоди. Тобто ми, українці стали жити гірше за росіян, що призвело до першого розчарування в незалежності. 

   Втративши президентську посаду, Кравчук, прагнучи уникнути покарання за свої горішки перед українською державою, весь час намагався триматися біля влади. Кажуть, що Кравчук поплічник Медведчука. Це не зовсім так. Справді, спершу політичний дах Кравчуку забезпечував глава адміністрації Кучми Медведчук. Але коли Медведчук втратив владу, Кравчук перебрався під крило Юлії Тимошенко. В цей час він критикував Ющенка і договорився до того, що "якби я знав, що таке буде, я б ніколи не сприяв здобуттю незалежності." Коли Тимошенко програла Януковичу, хитрий Кравчук перебрався до Януковича. В той час він очолював Конституційну комісію. Але ніколи Кравчук не був на боці проукраїнських сил. Тому в наш час він став апологетом Зе, за що і отримав посаду в Мінську. 

   Що стосуєтся соратника Кравчука Фокіна, то це "русский человек, русский мир". В інтерв'ю Гордону він признався, що взагалі був противником незалежності України і прихильником оновленого Союзу у вигляді конфедерації. 

   Одним словом, "каков поп (Зе), таков и приход."