Ідея була Автомайдану. Підтримує також фонд бувших випускників артяги, точні назви уточню і напишу.Забезпечують запчастинами. Сумчани дуже активно допомагають, але більше фінансами. А питання є в пошуку і покупці деяких запчастин і в спеціалістах щоб їх правильно ставити.

Почитав оці інтернети і спробую висловити свою думку щодо деяких міфів.

« Армії намає, розкрадена, нас спасет только путин»

Армія в Україні є. З іржавими потьоками, в нечищених кросівках і без понятія шо де куди і як. Але є.  Раніше я вважав, що все набагато гірше. Так, проти російської наша скоріше всього довго не вистоїть, але прикурити їм дасть. Якщо треба буде. На щастя, воюють зараз дипломати в фейсбуці. І нехай. А Путін – це вірний, правильний шлях в 18 сторіччя.(19-те вже зараз)

«Техніка розкрадена»

Запасів техніки більше, ніж людей які можуть її правильно обслужити.  Крім того вона чи не з радянських часів стоїть законсервована. Проблеми в машинах в основному з резинками-прокладками. Важки випадки бувають, але рідко. Звичайно, намагаємося ставити ремкомплекти, відновлювати старе, а не міняти блоками.  Бо гроші. Але це потребує і часу і кваліфікації.  Скільки запчастин іде на відновлення однієї машини в середньому – не знаю,  але це сотні гривень, не тисячи. Приблизно.

«Полк виїжджає, Суми залишаться без охорони»

Полк вже виїхав майже весь, але в Сумах він нічого не охороняє і не може охороняти. Боєприпаси зберігаються десь окремо. Артполк  -  це просто гаражі.  

 Сила «Урагану»  в маневреності – він може з маршу розгорнутися за лічені секунди, дати залп і поїхати, поки противник дасть відповідь.

Під час воєнних дій в місті техніка з одного боку являє собою легку здобич для диверсантів або артилерії.  З іншого  це небезпека для місцевих жителів, як мінімум для всього району верхнього Кірова. Тому  в інтересах і військових і сумчан, щоб полк виїхав якнайшвидше.

Те, що відбувається офіційно називається «навчання». Ну, в Росії навчання і в нас навчання.  Путін жеж не планує військових вводити. В Крим не ввів. І ми до них не будемо.

І солдати і офіцери не вірять, що війна буде.  Але налаштовані  за Україну, проти путинського режиму.  В принципі, хто сильно не хотів призиватися, армії уникнув.

Шановні сумські і не тільки водії!  Будьте обережні минаючи автоколони.  Наслухався всякого сміху.  То маршрутка підрізає «Ураган», то вночі Жигуль у БТР заїхав.  «БТР всмятку,  жигуль ни царапины». Без жертв.

Камуфляжний колір вночі не видно. Катафотів не положено в приципі. Габаріти можуть зламатися.  Обзор у водія поганий.  Важелі включаються двома руками, педалі тиснуться двома ногами. Чим руль крутять - взагалі воєнна тайна.  Техніка з самого початку незручна, бо розраховано не на людей, а на військових.

Перед тим як виїхати її звичайно перевіряють, але це не гарантує що  повороти-стопи та інше непотрібне баловство  працюватиме всю дорогу.  Миші з гідросистеми можуть повтікати і гальма пропадуть. Водії з резерву, ненька позвала і посадила кермо цієї штуки. А так може він повар взагалі.

Щодо гуманітарки і постачання.

Акумулятори нові є, бачу.  Запчастині, що нам підвозять, ставимо. Солдат годують, формою укомплектовані  майже всі.

Боєць в перший день жалувався, що в Олімпійському голі панцирні ліжка, немає матрасів. На другий день він через ремонт машині відстав від свого підрозділу, жалувався що й кроваті вже забрали. Потім зателефонував товаришам, які поїхали, дізнався що вони ночують в чистому полі – «наша крыша небо голубое» і жалуватися перестав.  

Отже,  бойовий дух армії росте! Чого і вам бажаю))