Та шо ж Ви робите, пане Корнієнко? Як Ви смієте посягати на регіанальні історичні міфи? Зараз Неговський до Чмиря ябедничати побіжить.

Тот памятник гусару, который Г.Минаев поставил, явно похож на извращенца-педераста.

Якщо опустити деталі мундиру - візуально дійсно як шлюха на панелі. Мабуть і скульптор "в тьємьє" 

Пам'ятник, табличка... Все дико тхне комплексом меншовартості, виглядає як спроба комплексуючих провінціалів долучитися до "возвышенного", а саме - до оперетково-уявного образу хвацьких рубак-гусарів. Мовляв, і у нас вони були!... Еге ж: один дивакуватий п'яниця (Давидов) випадково заїхав до іншого алкоголіка (Кульньова). Тільки ось тодішнє місцеве населення, на відміну від багатьох сучасників, чогось негативно ставилося до тих гусар...

А спортивному коментатору і, виявляється, великому знавцю історії Г.Реві - окремий зачьот за "прсвітництво"!

Форма гусар конца XVIII века отличалась от той, в которую одет бронзовый истукан.

Интересно, какой следующей фигурой осчастливят сумчан? Дореволюционного полицейского или НКВД-иста, разрывающего пасть "врагу народа"?

Ніби все вірно зауважуєте, п.Петлюра, але є але...

Є велика різниця в тому ПРО ЩО ТИ ГОВОРИШ (КРИТИКУЄШ, ПОВІДОМЛЯЄШ0 і тим, ЩО ТИ РЕАЛЬНО РОБИШ.

Поясню.

Сергій Неговський робить багато дурниць, лізе на рожен і частенько заводить собі ворогів.І дійсно любить політику в виконанні Юрія Чмиря, (молодий ще, хоче слави та похвали, це пройде з часом). І дійсно, більше захоплюється російською історію, ніж історією незалежної України.

Але він менше займається критикою і моралізаторством, а більше РЕАЛЬНО щось робить.

Він витрачає свій час і свої кошти на підтримку роботи історичного клубу, на реальні краєзнавчі заходи. Запевняю Вас, що жодного разу в засіданнях клубу не було акценту в якомусь проросійському настрої.Власне той же п.Корнієнко, як засновник клубу теж буває і презентує будь-які сторінки нашого крає в своїй інтерпретації.

 Яка кому більше до душі історична постать чи подія-та і обговорюється. А крім обговорення РЕАЛЬНО облаштовуються пам"ятники та меморіальні дошки, надається допомога шкільним музеям, здійснюються історико-краєзнавчі виїзди, видаються книги окремих авторів і багато іншого. Неправильний ухил? А де ж такий, тільки проукраїнський дієвий історичний клуб?

  Отож, щоб подати красиво, викликати інтерес до історії української, справжнього, а не розцяцькованого надуманими нагородами та чинами козацтва треба не тільки говорити про це, але й РОБИТИ. Не ЗАРОБЛЯТИ на цьому, а ВИТРАЧАТИ І ВКЛАДАТИ ДУШУ ТА ВЛАСНІ КОШТИ.

  Без критики, п.Петлюра, дякую, що Ви є і збалансовуєте дійсно проросійський регіон в правильному напрямку.

 Але ВСЯ історія українців, починаючи від князів Русі, гетьманів Війська Запорізького, Центральної Ради (Скоропадський, Петлюра), УПА (Мельник, Бандера), Рух(Чорновіл), Наша Україна і багато інших, течій, угрупувань і вождів- це історія людей та партій,які не змогли досягти єдиної зрозумілої і бажаної мети - обєднання та побудови сильної незалежної держави. Постійні розбірки, сварки і боротьба за владу, Три українці, два гетьмани?

Чому так? І чому ЗАВЖДИ ТАК?

Здається що треба орієнтуватись на дві речі :

1. Більше любити ближнього

2. Більше працювати, а не декларувати наміри.    

 

2. Більше працювати, а не декларувати наміри.

тема "більше працювати" нагадує сценку з кавказької, ще радянської, кінокумедії, де два вантажника тягнуть на останній поверх висотки важелезну шафу. А один весь час хоче щось сказать напарнику, а той його обриває - тягнути треба, дотягнем - скажеш. Дотягнули. Сказав: ми не в той під"їзд зайшли

действительно было только то, что не в книжках советских ни слова про ГОЛОДОМОР!!!!!! ни на словах никто не имел права говорить о ГОЛОДОМОРЕ!!!!!!!!! ИНАЧЕ НА СОЛОВКИ!!!!!!!!!!!

Не говорите глупостей. Само слово "голодомор" придумали нацики, чтобы обвинить россиян и евреев.

В Поволжье тоже был голод, но, почему-то никто в этом никого не обвиняет. 

 

Вони не знають, що минуле існує для того, щоб підсилювати нас у сучасності.

Те кто не находят своего места в настоящем и не видят будущего, те живут прошлым. Петлюра, от тебя таких казусов не ожидал      

кто старое помянет тому глаз долой, а кто забудет тому-оба!!!!!!!!!!

 

кто старое помянет тому глаз долой, а кто забудет тому-оба!!!!!!!!!!

Установка для КРЕСТЬЯНИНА , весьма и весьма актуальна, а для человека информационного общества - идиотична. Вы из каких ? 

народная мудрость не знает категорий крестьянин и человек информационного общества...мудрость либо есть либо ее нет

 

народная мудрость не знает категорий крестьянин и человек информационного общества...мудрость либо есть либо ее нет

Эта мудрость была актуальна во времена АГРАРНОГО общества, когда не зная  прошлого не сделаешь сегодняшнее. В информационном обществе появились иррациональные технологии, а главным человеческим инструментом становится интуиция, которая ЗРЕНИЕ оставляет далеко-далеко позади

мудрость не может быть актуальной или не актуальной....это самоопределяющая категория....она либо есть либо её нет....

на Западенщине действительно Голодомора не было, - потому как советской власти там не было в 1932-33м.

И наш Голодомор остановили юные бандеровцы - когда убили консула СССР Майского, да так, чтобы убийцу взяли живым, чтобы он дожил до суда (а не пристрелили сгоряча сразу на месте убийства) - и он получил возможность заявить публично про Голод по ту сторону Днепра. Шкандаль! и Сталин включил тормоза...

да, позабавила фота Профитмейкера: чисто иудейская морда с печатью шухцпы

пейсы тока зачем сбрил, Тов-Арец?

 

мудрость не может быть актуальной или не актуальной....это самоопределяющая категория....она либо есть либо её нет....

Притчи Соломона, в которых можно найти владезь мудрости, актуальней Евангелий, раскрывающих дух Христов? Каждое мудрое выражение предназначано под КОНКРЕТНУЮ ситуацию, поэтому мудрость высказанная не к месту, воспринимается как глупость, хотя по форме она и мудрость  

Мудрость прошлого, перед Духом Будущего - ничтожна !

 

И наш Голодомор остановили юные бандеровцы - когда убили консула СССР Майского

В 1932—1943 чрезвычайный и полномочный посол в Великобритании.  

http://ru.wikipedia.org/wiki/Майский,_Иван_Михайлович

Дядю Гугля обмануть НЕВОЗМОЖНО! К чему лишние потуги? 

Вот именно, и я о том же. Советский дипломат и историк академик И.М. Майский спокойно умер своей смертью в 1975 году.

Попросили бы прекратить пререкания по поводу событий 1932-33 годов. Гораздо интереснее нонче вопрос о том, с каким преимуществом госп. Медуница выиграет предвыборную гонку у своих соперников.   

21 жовтня (22 жовтня) 1933 року Лемик за наказом проводу українських націоналістів вбив начальника канцелярії консулату СРСР у Львові Олексія Майлова (а за сумісництвом емісара більшовицьких спецслужб), на знак протесту проти штучно організованого радянською владою голодомору 1932–1933 років в Україні. Негайний суд у Львові, який відбувся в жовтні-листопаді 1933 року засудив Лемика до смертної кари. Через деякий час смертну кару було замінено на довічне ув'язнення.

На волю Микола Лемик вирвався аж на початку війни, восени 1939 року, коли німецька авіація почала бомбардувати польські міста, зокрема і в'язницю у Сєдльцах. Після багатоденних поневірянь і важкої хвороби він зрештою потрапив у Краків і знову на нелегальному становищі долучився до національно-визвольної боротьби.

Атентат

Миколі Лемику було лише 18, коли Організація Українських Націоналістів в західній Україні приймає рішення змусити звернути увагу світової громадськості на Голодомор в Україні. На нараді ОУН вирішили вчинити атентат на чиновника Москви — радянського консула у Львові. Зголосилося здійснити вирок з десяток молодих членів ОУН. Але справа йшла не просто про відважного бойовика. Це мав бути інтелігентний чоловік, з міцними нервами, який легко входить у довіру, бо завдання ставилося не лише виконати присуд, а й оборонити себе від охоронців в консульстві, та здатися в руки польській поліції. А найважливіше — гідно триматися під час судового процесу, який мав висвітлюватися світовими засобами масової інформації.

Атентат було призначена на 21 жовтня. Операцію, що мала відбутися в радянському консульстві, ретельно готував бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУН Роман Шухевич, який особисто передав Миколі пістолет німецької системи ОРГІС. За його ж дорученням художник Роман Сеньків відвідував консульство на вулиці Набиляка,22 (тепер вул. І. Котляревського, 27) і склав точний план будинку, розклад роботи установи та намалював портрет консула Голубова. На початку жовтня Микола зустрівся в Личаківському парку, котрий тоді називався парк Бартоша-Гловацького, зі Степаном Бандерою де Миколі було передано новенький костюм та черевики, аби відвідувач радянського консульства мав респектабельний вигляд. Вони проговорили кілька годин — про політичну ситуацію, голодомор в Україні. Бандера проінструктував юнака, як поводитися на суді, як слід детально викладати мотиви свого вчинку. Що важливо — треба дозволити поліції заарештувати себе, однак треба не допустити, щоб охорона консульства, яка складалася з енкаведистів, застосувала зброю проти нього, щоб потім не представили це як звичайнісінький та черговий терористичний акт. До цього часу Микола займається револьверною стрільбою в лісі біля Львова. За декілька днів до замаху пришив собі внутрішню кишеню, куди поклав револьвер марки «Оргіс» і натренувався швидко виймати його з кишені. За розробленим планом, Микола Лемик під чужим прізвищем Дубенко повинен був оформляти у консульстві документи для в'їзду на територію Радянської України нібито на запрошення сестри.

Зранку 21 жовтня 1933 року, Микола вийшов з готелю, зайшов до церкви, помолився, і рівно в 11.30 зупинився біля радянського консульства. Далі він діяв за докладно розробленим планом.

Дзвінок у двері. Коротка розмова з черговим. На запитання: «Зачем вам нужен консул?», відповів: «У справі виїзду в Радянську Україну». В книжці відвідувачів теж вписується під іменем «Дубенко». Ось в приймальні з'являється секретар Джугай: «Кто к товарищу консулу, пожалуйста». Лемик рішуче прямує до дверей кабінету. Зайшовши всередину, Микола ловить себе на думці, що консул не подібний на намальований портрет художником Сеньковим, та часу на роздуми немає.

Прийом замість консула тоді проводив працівник ГПУ Олексій Майлов, професійний чекіст. — Я хотів би говорити з паном консулом. — Пожалуйста, говорите, я — консул. — Маю бажання виїхати в Україну, до Києва, на навчання. — У вас там єсть родственники? — Так, маю сестру. — Есть ли у вас письма от нее? Пожалуйста, покажите.

Вислухавши пояснення щодо мети візиту, секретар зажадав пред'явлення документів. Саме цей момент, за планом операції, був найзручнішим для замаху. Замість листів Лемик витягнув з кишені заряджений «Оргіс» і зі словами «Це тобі від Організації Українських Націоналістів — за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…» одним пострілом в голову вбиває Олексія Майлова, лише згодом виявиться що це працівник ГПУ, який приїхав до Львова з Москви за особистим розпорядженням Сталіна і за своєю значимістю був значно більшою політичною фігурою. У консульстві зчинився переполох, особливо тоді, коли озброєний юнак вийшов з кабінету в приймальню. Окриком «Всім на підлогу!» взяв «на мушку» двох підозрілих молодиків. Джугай спробував вислизнути з приміщення, та куля, що потрапила йому в руку, примусила відмовитися від цього наміру. Решта службовців консульства і відвідувачі з переляку попіднімали догори руки, проте Микола пройшов повз них у коридор, очікуючи прибуття варти. Коли з'явилися стражі порядку, Микола Лемик відкинув у бік пістолет і здався поліції…

Суд та ув'язнення

Суд розпочався дуже швидко, вже 30 жовтня 1933 року. Зацікавлення справою було надзвичайно велике. На суді було понад 30 журналістів. Захищали Лемика відомі львівські адвокати д-р Степан Шухевич та Володимир Старосольcький. Під час перерви Роман Шухевич підійшов до Миколи і тихо мовив: «Ви вбили іншу людину — Майлова, сто разів гіршого, ніж Голубов. Це був спеціальний представник Сталіна, що контролював дипломатичні і консульські совєтські представництва у Польщі. Ви зробили приємну несподіванку товаришеві Сталіну…»

Під час судового процесу біля будинку львівського суду відбулася велика демонстрація Української молоді на знак солідарності всіх свідомих українців з атентатом як виявом протесту проти більшовицького терору над Українським народом. Згодом демонстранти перейшли до будинку воєводства, і там проти них виступила польська поліція. Усі ці події спричинили жваве зацікавлення за кордонами Польщі. Політичний сенс атентату, судового процесу та демонстрації краще, ніж усі гучні виступи, продемонстрували кожному закордонному спостерігачеві, що Українці на західних землях солідарні з братами на східних землях України. Отже, вчинок юного Миколи Лемика не лише призвів до широкого розголосу серед світової громадськості Голодомору 1932–1933 років, а й спричинив пробудження національної свідомості передусім західноукраїнської молоді.

На резонансному судовому процесі, до якого була прикута увага української, польської та зарубіжної преси, Микола Лемик заявив, що він прийшов до консульства вбити представника радянської влади, яка силою загарбала українську державу, нищить українську культуру та тероризує і морить голодом Українську націю, за дорученням ОУН як протест проти штучного Голодомору у Великій Україні.

Та представники польської влади, не бажаючи загострювати стосунки з Радянським Союзом, заборонили проведення масових заходів, і вирок був таким — смертна кара. Однак, враховуючи неповноліття підсудного, оголосили про його довічне ув'язнення, і Миколу везуть аж під Варшаву, в політичну в'язницю «Святий Хрест». Там багатолітній член ОУН, в'язень польських, німецьких і радянських тюрем, двічі засуджений до смерті Петро Дужий впродовж певного часу спілкувався із Миколою Лемиком і згодом згадував, що хлопець виявився дуже приємною, життєрадісною людиною. На запитання: «Коли ж, Миколо, йдеш на волю?» — відповідав з усмішкою: «З неділі, щоправда, ще не відомо, з якої неділі, але це таки буде з неділі!» Півроку Микола Лемик, чи не єдиний у в'язницi, утримувався в кайданках. Але не було б щастя, та нещастя допомогло — навчився їх знімати, і це потім врятувало йому життя. Дійсно, він вийшов на волю саме в неділю, 1939 року.

якщо Медуниця вигра вибори і у ВР зможе бабахнуть як не Яника, то хоча б Азарова чи Табачніка, - проявивши жертовний націоналізм, як Лемик, - готовий з"їсти шапку

Гость писав:

Там матеріал про Сумшину, але не про місто Суми.

Подивіться, будь-ласка, книжечку  "Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців" (у 2-х частинах), що її впорядкував Сергій П'ятаченко: http://www.history.sumynews.com/xx/1929-1938-rosijska-radyanizatsiya-i-ukrajinska-vidpovid/item/383-holodomor-na-sumshchyni-u-spohadakh-ochevydtsiv-u-2-knyhakh.html

"Каждое мудрое выражение предназначано под КОНКРЕТНУЮ ситуацию, поэтому мудрость высказанная не к месту, воспринимается как глупость"

мудрость, высказанная не к месту говорит в первую очередь о глупости того, кто эту самую мудрость неуместно употребляет....но Вы, по всей видимости, так и не поняли смысла слова Мудрость....ну что ж, повторюсь еще раз, мне ведь не сложно мудрость не бывает глупостью или не глупостью, конкретной или не конкртеной, актуальной или не актуальной...так же как не бывает соленого сахара или сладкой соли....так как все это самоопределяющие категории, не требующие уточняющих характеристик....understand? Do you speak English, French or German?

 

21 жовтня (22 жовтня) 1933 року Лемик за наказом проводу українських націоналістів вбив начальника канцелярії консулату СРСР у Львові Олексія Майлова

Совершен теракт. Такими актами НИЧЕГО не достигается, а только разрушается. Люди поддерживающие террористов не созидатели, а разрушители

А версия о том, что Сталин дал по тормозам от этого теракта, настолько примитивна, что и обсуждать неудобно. На крестьян голодом накинули узду, и они скопом пошли в колхозы. Задача партии и правительства была МЕСТНЫМИ органами решена, правда сам Сталин после этого написал статью о перегибах при коллективизации. 

 

Do you speak English, French or German?

Знание того или иного языка не говорит о мудрости, а скорее наоборот, знающие люди не бывают мудрыми, так как мудрость не к нам приходит, а от нас исходит. Разницу улавливаете? Поэтому выражение народная мудрость, как и мудрость Соломона и прочая, это не мудрость, а знание. Когда Человек достигает мудрости в своем развитии, то он на этом не останавливается, а продолжает свое развитие дальше, но мудрость для него уже пройденный этап, а жизнь продолжается, но уже на других духовных ценностях. И что тут непонятного?    

мудрость пройденный этап? Вы себя вообще слышите? языки здесь только для того что уже не знаю на каком с Вами говорить чтобы Вы поняли смысл слова Мудрость

 

мудрость пройденный этап? Вы себя вообще слышите?

Вы похожи на человека, который говорит, что жизнь заканчивается со смертью тела, а я - что жизнь не имеет смерти. Вы остановились на вершине жизни, имя которой мудрость, я вижу эту вершину, как один из этапов развития человека. Мудрость порождение нашей интуиции, но за интуицией имеется более мощный инструмент как вера, которая может не только правильно сказать (удел интуиции), но и все что угодно сделать, а за верой имеет человек еще любовь....

Мудрость - это бла-бла, но за умным и красивым словом должно быть такое же дело, вершиной которого и является СВЕТ, появляющийся в любом деле от нашей любви. От мудрости просветляются слова, от любви - жизнь! 

"Вы похожи на человека, который говорит, что жизнь заканчивается со смертью тела, а я - что жизнь не имеет смерти."

Почитайте в ветке Общество топик Собор разврата и узнаете какое у меня отношение к Богу и к Церкви...это первое...второе Вы что действительно не способны понять значение слова Мудрость? интуиция порождает мудрость? )Интуиция тоже видно не понимаете что означет...ой как тяжело с Вами...видно что нахватались Вы много разных слов, а вот увязать их у себя в голове ну никак не получается, да? Разум не подвластен чувствам, чувства не подвластны разуму! Интуиция это ЧУВСТВО!!!!!!!!!когда человек чувствует он логику не применяет...а вот Мудрость это и есть Логика!!!!!!!!

С Вами ну прям как в первом классе, честное слово :bigsmile: :bigsmile:

 

Интуиция это ЧУВСТВО!!!!!!!!!когда человек чувствует он логику не применяет...а вот Мудрость это и есть Логика!!!!!!!!

Вы рамками все перегородили и для вас чувство, логика, разум, мудрость - это разные категории. Для меня человек целен, и его целостность является самой важной характеристикой. Поэтому, для меня человек говорящий от души (от избытка чувств) намного интересней, чем говорящий разумно. В данном случае, вы говорите разумно (так как говорят все чужими знаниями), я говорю от души

Давайте лучше встретимся и поговорим по ДУШАМ. Живое общение нас скорее сблизить, чем абстрактное. Пишите в личку. 

тебе человек куда уж понятнее все объяснил а ты так ничего и не понял

"Вы рамками все перегородили и для вас чувство, логика, разум, мудрость - это разные категории."

понятия действительно разные но Вы пытаетесь найти какие-то у меня противоречия но у меня их нет....можно быть и мудрым и чувствительным в плане интуиции одно другому не мешает...а вот Вы пытаетесь все объединить в одну кучу и не можете понять что нельзя объединить вещи несоединимые как например ПР и народ Украины...за приглашение спасибо но как и в прошлый раз повторюсь что очень мало времени...

"Мудрость прошлого, перед Духом Будущего - ничтожна !"

Народ, не знающий своего прошлого, не имеет будущего!!!!!!!!!

 

Народ, не знающий своего прошлого, не имеет будущего!!!!!!!!!

в ПРОШЛОМ - тьма, в будущем - СВЕТ. ВЫБОР за тобой!