Протягом років, якщо хтось із влади і згадує про цю проблему, то всі розмови зводяться в основному до того, робити чи не робити поглиблення дна; чистити, чи ні прибережну захисну смугу. Між тим, проблема значно серйозніша.

Зона екологічного лиха 

Якщо відійти від примітивного уявлення про «просто занедбану річку», ми побачимо цілу купу вкрай небезпечних речей. Наприклад, за науковим терміном «порушення природного гідрологічного режиму» криється і зниження водності річки, і небезпечне підвищення рівня грунтових вод. Триває забруднення води не лише природними мікроорганізмами, але і каналізаційними скидами, неочищеними стоками, несанкціонованими скидами у річку. 

Далі – більше. Цілі вулиці у місті Суми (приватний сектор) щороку страждають від підтоплень. Забруднена смердючими відходами вода стоїть в оселях людей. Про які санітарні норми, про яке здоров’я мешканців взагалі може йти мова? 

Нарешті, більшість небезпечних речовин, що виводяться з наших вулиць через дощову каналізацію, також потрапляють в річку. Відтак, через грунтові підземні води і через саму річку в зоні ризику опиняються десятки тисяч сумчан.

Проблема, створена людськими руками

Одною із головних проблем для річки Сумка фахівці визначають Косівщинське водосховище. Саме воно спричиняє забруднення Сумки продуктами розкладу фітопланктону, перешкоджає міграції водних організмів, призводить до цвітіння річки в межах міста Суми. Водночас, є серйозна ймовірність впливу Косівщинського водосховища на підвищення рівня ґрунтових вод на окремих підтоплених ділянках. 

Друге джерело небезпеки, яке прямо залежить від діяльності людини – це потрапляння в річку витоків з централізованої каналізаційної мережі, дренажу неочищених стоків із садиб приватної забудови. До того ж, більшість місць випуску і очищення поверхневого стоку мають незадовільний стан.

Саме реконструкцією водопроводів, міської каналізації та очисних споруд і необхідно займатися в першу чергу.

По-третє, в межах Сум територія басейну річки є забудованою, а прибережні захисні смуги – порушено. В центральній частині міста збудовані штучні береги та підпірна гідроспоруда під мостом на просп. Шевченка. Вже сьогодні там утворився відстійник, майже заповнений осадом, а ділянка заросла вищою водною рослинністю.

З усього, що я перелічив, випливає один висновок: саме людська діяльність знищує річку і загрожує екологічною катастрофою в місті. І тільки ми, люди, можемо цьому запобігти.

Копати, чи не копати?

Очищення річки від мулу в межах Сум – саме це озвучують нам як панацею від усіх проблем. Але, як ми вже побачили, про це можуть говорити лише люди, що не розуміють усього масштабу проблем, або просто прагнуть «освоїти» чергові бюджетні мільйони без жодної користі для сумчан. 

Щоб одразу поставити крапку в подібних ідеях, поясню просту річ. Що станеться, якщо ми проведемо очистку від мулу та рослинності ділянки річки лише в центральній частині міста? Так, справді, на цій ділянці Сумки утвориться водне дзеркало, але цей ефект буде тимчасовим – лише до наступного замулення. Ми будемо боротися з наслідками, зберігаючи причину, отже «очищення» доведеться робити кожні кілька років. А це – дуже дороге задоволення, яке, до того ж, не вирішує проблем. 

Підхід має бути комплексним. По-перше, до вирішення проблеми мають бути залучені професійні екологи, а разом із ними – працівники «Місьководоканалу», шляховики, інші технічні фахівці. Саме ці фахівці визначать – як знизити небезпечний вплив Косівщинського водосховища; що робити з очисними спорудами і міськими дренажними системами; де і як облаштувати систему централізованої каналізації в приватному секторі Сум, прилеглому до басейну річки; яким чином облаштувати прибережні захисні смуги тощо. 

Доречи, моя команда два роки тому добилася від міської влади виділення коштів на проведення екологічного дослідження стану річки та розробку шляхів його поліпшення, а також проведення санітарної очистки прибережної смуги в районі Косівщинського водосховища. Це мало би стати першим кроком у цілому комплексі дій по оздоровленню всіх сумських водойм, адже, наприклад, Псел переживає аналогічні проблеми, а ми не бачимо навіть елементарного санітарного очищення прибережної смуги.  Однак, нажаль, влада вважає, що екологічний стан річок в нашому місті не є пріоритетним питанням.

Впевнений, чим далі відтягувати вирішення цієї проблеми, тим обсяг і вартість робіт, які доведеться проводити, будуть більшими. На це піде декілька років. Вже зараз потрібно залучати і обладміністрацію, і Держводгосп, і «Міськводоканал», і «Шляхрембуд». Але…

Вже незабаром і міські, і обласні депутати готуватимуть проект бюджету Сум на 2020 рік. Нагадаю, наступний рік – це рік виборів, вибору місцевих депутатів і мера. Відтак, у окремих політиків може з’явитися спокуса попіаритися на «ліквідації екологічної небезпеки»: показати хоч якийсь результат, але вже зараз, не турбуючись про те, що буде завтра.

Якщо здоровий глузд і відповідальність не переможуть, місто витратить мільйони з бюджету просто на те, щоб рік-два помилуватися на умовно «чисту» річку. А брудні каналізаційні скиди продовжать отруювати Суми і його мешканців до тих пір, поки не станеться справжня трагедія. 

Схаменутись доведеться всім, але чи не буде це запізно?   

З повагою до читачів,

Олександр Соколов, правозахисник