Якби не вимоги закону, люди навряд чи б дізналися, які гроші витрачають політики на свої передвиборчі кампанії. І хоча ця інформація обов’язкова для оприлюднення, мало хто з сумчан витрачатиме час і шукатиме її у звітах ЦВК, тому я, Соколов Олександр, хочу цю завісу таємниці відкрити. Повірте: там багато цікавого. 

Найкумедніший факт: кандидат, що витратив найбільше грошей, отримав найменший результат. Невідомий і немісцевий Максим Березкін вклав у свою передвиборну рекламу один мільйон гривень, натомість зібрав лише 0,43% відсотки голосів. Хто ця людина, що вона забула в Сумах і навіщо було витрачати цілий мільйон – так ніхто і не зрозумів досі. 

Далі, в порядку зменшення рейтинг округлених витрат кандидатів виглядає так:

Чмирь Юрій - 533 000,00 грн;

Медуниця Олег - 515 000,00 грн;

Рябуха Тетяна (ПП "Слуга народу") - 413 300,00 грн;

Сокур Денис - 277 993,00 грн;

Качанов Сергій - 257 278,00 грн;

Сурженко Микола - 218 680,00 грн;

Соколов Олександр - 213 903,00 грн;

Кисіль Андрій - 140 875,00 грн;

Войтенко Володимир (ПП "Батьківщина") - 116 620,00 грн.  

Наскільки «окупилися» вкладені у вибори гроші? Декілька моїх коментарів.

Майже 260 тисяч гривень, «інвестованих» в кандидата Качанова, виявилися просто викинутими на вітер. У мене немає сумніву, що цю особу виставив Олег Медуниця, як «технічного кандидата», що мав відтягти голоси у партії Зеленського. Згадайте рекламу Качанова – все було майже ідентично рекламі Зе!-команди, з одним нюансом: сам Качанов жодного стосунку до Зеленського не має. 

Тож, впевнений, розрахунок був такий: одним із своїх конкурентів Медуниця, напевно, вважав кандидата від «Слуги народу», і щоб заплутати виборців з’явився ще один зелено-жовтий кандидат Качанов. Тобто, прагнучи проголосувати за представника Зеленського, введені в оману люди могли відати голос за Качанова. Але не спрацювало: цей «технічний» кандидат не зміг відтягнути на себе навіть 1 відсотка виборців. 

А от Сурженко, якого я небезпідставно вважаю ще одним «підставним» кандидатом Медуниці, зі своїм завданням впорався краще. Згідно його офіційним звітам - 179 000 гривень було витрачено ним лише на телевізійну рекламу. Ви пам’ятаєте цю рекламу? Власне про Сурженка там було відсотків п’ять, а переважна більшість матеріалу – відверта «чорнуха» про Олександра Соколова. Очевидно, це був такий «кандидат-торпеда», запрограмований на чорні технології проти мене.

Звісно, робота Качанова і Сурженка на «підтанцьовці» у Медуниці – це моє переконання. Але якщо я правий, то разом витрати трьох кандидатів (515 000 грн - Медуниця, 257 000 грн – Качанов, 218 000 грн - Сурженко) становлять майже мільйон гривень. Небідні у нас народні обранці, погодьтеся. 

І ще один цікавий факт. Кандидат від «Слуги народу» Тетяна Рябуха, скромна вчителька молодших класів, за півтора місяці виборів витратила майже у п’ять разів більше грошей, ніж її зарплата за рік. Причому, зверніть увагу, власних коштів, вкладених у вибори, що у Рябухи, що у Медуниці – нуль гривень!

Звідки ж у них – Медуниці й Рябухи – гроші?, - запитаєте ви. І отримаєте вже заїжджену відповідь: друзі допомогли або однопартійці скинулися. Наприклад, головний офіційний за звітами спонсор Медуниці, який перерахував йому на вибори аж 400 000 гривень, виявився … помічником того самого народного депутата Медуниці. Вас не дивує, що нардеп бере гроші на вибори у свого помічника? 

Висновки з цього всього, на жаль, невтішні. Я більше повірю в те, що і свою кампанію, і витрати Качанова і Сурженка нардеп Медуниця фінансував самостійно, з певних «тіньових» заощаджень, накопичених за два скликання в парламенті. А в те, що він бідний, наче церковна миша, і на вибори просив гроші у помічників – ну не віриться ніяк.

Також я більше повірю в те, що переможницю виборів, кандидата від «Слуги народу» Рябуху на 400 000 профінансував хтось із місцевих ділків. І в те, що сліди цього фінансування ведуть до сумської «Батьківщини». А от в те, що «випадково» одразу декілька різних її друзів вносили абсолютно ідентичні суми грошей (троє – рівно по 40 000 грн, двоє – рівно по 15 000 грн) – не віриться. В те, що згідно її звіту в один день – 15 липня, три різні особи вносять на рахунок Рябухи грошові кошти, які в сумі «випадково» складають рівно сто тисяч гривень – не віриться. Це нагадає зовсім інше: головний спонсор дає кругленьку суму готівкою, а потім її «розкидають» на кількох людей, що від свого імені ці гроші перекидають на виборчий рахунок. Питання тільки в тому, хто і чим буде розплачуватися за таке спонсорство?

Насамкінець, прозвітую, звичайно ж, за себе. Жодної гривні, від жодної сторонньої особи у своїй виборчий кампанії я не використав. Усі майже 214 000 гривень, внесені на рахунок мого виборчого фонду, це мої особисті кошти, мною зароблені, задекларовані, з яких сплачені всі податки. 

Ось в цьому між нами і є велика різниця: в політиці я відповідаю лише перед своїм сумлінням і моїми виборцями, а не перед тими, хто дає гроші. А інші? Пам’ятайте: дуже часто обираєте їх ви, а працюють вони на свого хазяїна. На того, хто дав гроші. На того, хто обов’язково захоче їх повернути з чималим прибутком. 

Як ви думаєте, за чий рахунок? 

Олександр Соколов, правозахисник