Про роботи з відновлення енергооб'єктів, створення інфраструктури розподіленої генерації, відключення електрики та підвищення тарифів на світ в інтерв'ю "Апострофу" розповів радник прем'єр-міністра України Юрій Бойко.

Імпорт не рятує

- Нещодавні масовані обстріли енергетичних об’єктів призвели до очікуваних результатів: після тривалої перерви в Україні відновилися відключення енергії. Наскільки серйозною сьогодні є ситуація в українській енергосистемі, і що на нас чекає наступної зими?

- За даними Міністерства енергетики, російськими ракетами було знищено більше 8 гігават генеруючих потужностей, що складає близько 40% від наявних в системі. Які це має наслідки, легко уявити. Давайте припустимо, що на 40% зменшилося постачання автомобільного пального чи продуктів харчування. Чи вплине це на відповідні ринки? Легко передбачити, що виникне дефіцит цих продуктів, ажіотажний попит, зростання цін тощо. Саме так сьогодні виглядає ринок електроенергії.

Цієї весни ворог зосередився на знищенні маневрових потужностей, які покривають піки споживання. В енергосистемі наразі не залишилося жодної теплової електростанції, яка б не була пошкоджена або зовсім зруйнована.

Зазнала великих втрат і гідроенергетика. Дві електростанції повністю не працюють.

Все це призводить до значного дефіциту потужності в системі. В першу чергу через нестачу виробництва електроенергії тепловими електростанціями. Традиційно ТЕС виробляють близько 30% електроенергії. Зараз же їх частка ледве сягає 5%.

- Що ж на даний момент залишилося в енергосистемі?

- Сьогодні в нас працюють атомні станції. Проте маємо пам’ятати, що саме на теплу пору року припадає активна ремонтна кампанія по атомним енергоблокам. Гідроелектростанції хоча і постраждали, але все ж зберегли працездатність і продовжують виробляти електроенергію.

Сьогодні також дуже рятують сонячні станції, яких свого часу у нас побудували навіть з надлишками, і за нормальних умов роботи енергосистеми їх доводилося обмежувати у видачі потужності в мережу. Тепер вся ця потужність в системі споживається і дозволяє дещо пом’якшити наслідки ворожих обстрілів.

Зараз довгий світловий день. Завдяки цьому сонячні електростанції в значній мірі покривають вранішній пік споживання електрики. Завдяки сонцю нам навіть вдається в деякі дні кілька годин на добу працювати без дефіциту енергії. З вечірнім піком споживання складніше. Максимум споживання припадає на час, коли сонце вже сідає (21-22 година) і не може дати достатньо енергії. Тож ввечері дефіцит електроенергії і, як наслідок, обмеження її споживання, є більш жорсткими, ніж вранці.

Крім того, за нинішніх умов дуже важливим фактором став імпорт енергії з сусідніх країн. Нинішні можливості дозволяють отримувати з європейської енергосистеми до 1,7 гігавата потужності. І це дає змогупринаймні частково покривати недостачу енергії. Втім, повністю компенсувати дефіцит таким чином неможливо. Адже втрачено генеруючі потужності набагато більші, ніж 1,7 гігавата.

- Тож мабуть очікувати на припинення відключень найближчим часом не доводиться?

- Скоріше навпаки. Зараз, коли надворі потеплішало, попит на енергію дещо зменшився, завдяки чому вдалося скоротити обмеження споживання (хоча зовсім їх уникнути все одно не вдається).

Проте коли настане літня спека, навантаження на систему знову зросте. Досвід показує, що можна багато разів закликати населення до ощадливого споживання, проте люди все одно увімкнуть кондиціонери. І це примусить енергетиків вдаватися до регулярних відключень.

Тому слід готуватися до того, що обмеження споживання надовго стануть частиною нашого життя.

Проте, на мою думку, літні відключення енергії не дозволять ані громадянам, ані підприємствам, ані органам влади забути про те, що попереду на нас чекає зима, коли наявність чи відсутність електроенергії матиме значно більше значення для життя країни. Усвідомлення проблем вже сьогодні повинно спонукати всіх причетних до підготовки до зими працювати з потроєною енергією і не відкладати на осінь роботи з відновлення пошкодженого обладнання, будівництва нових мобільних станцій і котелень тощо.

До зими відремонтують не все

- Попереду у енергетиків напружена ремонтно-відновлювальна кампанія. Наскільки можливо відновити генеруючі потужності до настання зими?

- Ремонтна кампанія цього року буде сильно відрізнятися від торішньої. Минулого літа ми не мали настільки масштабних і системних руйнувань інфраструктури. Частина теплової генерації уціліла і працювала, поки іншу частину відновлювали. Це дало можливість влітку обійтися без відключень енергії, а згодом успішно пройти і зимовий сезон.

Сьогодні ситуація набагато гірша. Попереду - величезні обсяги роботи. А потужностей, які можуть підстрахувати систему, поки відновлюються зруйновані електростанції, а також відбувається плановий ремонт на атомних станціях, практично не залишилося. Саме тому влітку не вдасться обійтися без обмежень.

При цьому слід розуміти, що масштаби руйнувань на багатьох об’єктах є такими, що попри всі намагання відновити їх роботу до зими не вдасться.

Тим не менш, на всіх електростанціях ведуться відновлювальні роботи, і енергетики будуть старатися повернути в мережу максимальну кількість потужностей. Звичайно, повністю відновити енергетичний потенціал цього року не вдасться, але навіть якщо в роботу буде повернено 8-10 енергоблоків, це вже стане помітним внеском в підтримання енергопостачання.

Місцевим громадам і комунальним підприємствам також варто поспішити. У них є 4-5 місяців для підготовки до проходження зими в умовах перерв в енергопостачанні. Необхідно подбати про те, щоб навіть за несприятливих сценаріїв міста могли забезпечити роботу найкритичніших систем: опалення, водопостачання, каналізації тощо. Наразі є достатньо часу для того, щоб здійснити необхідні роботи, і важливо, щоб цей час не був змарнований.

- Одне з найбільших міст України - Харків - зіштовхнулося з проблемами, з якими може не впоратися місцева влада. В місті зруйновна ТЕЦ, що фактично означає, що на зиму місто може лишитися без опалення. У уряду є план, як зігрівати Харків взимку?

- Розроблена комплексна програма, яка передбачає різні варіанти розвитку подій. В планах є, звичайно ж, і відновлення зруйнованої ТЕЦ. Водночас планується реалізація альтернативних проєктів будівництва близько сотні невеликих об’єктів, які будуть забезпечувати, як подачу тепла, так і виробництво електроенергії. Ці об’єкти будуть інтегровані в наявну міську інфраструктуру і, в разі необхідності, зможуть забезпечувати життєдіяльність міста. Міністерство інфраструктури веде активний діалог з нашими іноземними партнерами та донорами щодо постачання великої кількості необхідного для реалізації цих задач обладнання. І вже сьогодні існують домовленості, щодо надання майже половини необхідного обладнання в якості гуманітарної допомоги.

Найбільш критичним ресурсом для реалізації цього проєкту є час. Тож, чим швидше розпочнеться його практична реалізація, тим краще Харків буде підготований до наступної важкої зими.

- Чи є плани збільшення пропускної спроможності ліній між Україною і ЄС, по яких ми отримуємо енергію?

- Так, в НЕК "Укренерго" заплановано низку проєктів з будівництва нових інтерконекторів з сусідніми країнами. Проте їх реалізація вимагає кількох років. Тож чекати на їх завершення до наступної зими не варто.

Проте навіть наявна інфраструктура вже дозволяє за рахунок певних технічних заходів збільшити пропускну спроможність на 500-600 мегават (відповідно до 2,2-2,3 гігавата – "Апостроф"). Це немала потужність, яка відповідає половині потужності великого атомного енергоблоку. Перемовини з цього питання активно ведуться, сусідні країни розуміють ситуацію, в якій зараз знаходиться Україна, і я впевнений, вони погодяться підставити нам плече і пришвидшать виконання необхідних робіт для підготовки своїх мереж для збільшення імпорту в Україну.

- Для роботи енергетики потрібні не лише енергоблоки, але й енергоносії. Чи не буде взимку дефіциту вугілля та газу?

- Ситуація з вугіллям наразі дуже складна. Проте на відміну від проблеми з дефіцитом електрики, з вугіллям проблема протилежна. Зараз Україна має значні запаси вугілля, використати які протягом літа ми не зможемо. Їх нема де спалити через те, що майже всі ТЕС, які працювали на вугіллі, зараз стоять.

Так що у нас виникає питання, що робити з надлишками вугілля, які наразі не можуть бути спожиті всередині країни. І як забезпечити роботу шахт і їх трудових колективів в умовах, коли їхній товар не купується і не оплачується в достатніх обсягах. Сьогодні в уряді йдуть активні дискусії та пошуки збалансованого набору рішень з вугільного питання.

Щодо газу, то ще 1 квітня внутрішній видобуток перевищив внутрішнє споживання, і розпочалася його закачка в сховища. Нагадаю, минулу зиму ми взагалі пройшли не залучаючи зовнішній ресурс газу. Проте сьогодні рано ще робити якісь висновки з приводу успішності підготовки до зими, достатності газу в сховищах тощо. Особливо в умовах, коли ворог почав обстрілювати і газову інфраструктуру.

- Відновлення наявних електростанцій має той недолік, що вони можуть знову бути пошкоджені російськими ракетами. Як спосіб зменшити небезпеку і підвищити стійкість системи уряд задекларував намір будівництва розподіленої генерації - великої кількості енергетичних установок малої потужності. Які у нас успіхи на цьому напрямку?

- Такі роботи активно проводяться. В Україні вже реалізовано декілька цікавих проєктів будівництва невеликих енергетичних установок. Проте поки що це ще не та кількість, яка здатна суттєво вплинути на енергетичну безпеку в масштабах країни.

- Скільки ж нам треба таких установок?

- Давайте порахуємо. Один енергоблок на великій тепловій станції має потужність 200-300 мегават. Припустимо, що середня потужність установки складає 5 мегават. Це означає, що для компенсації потужності тільки одного втраченого блоку ТЕС нам треба побудувати 40-60 об’єктів розподіленої генерації. А для того, щоб компенсувати всі 8 гігават втрачених потужностей, таких об’єктів знадобиться 1600.

Так що, з одного боку, курс на створення розподіленої генерації є абсолютно правильним за нинішніх умов. Це треба робити в будь-якому разі - життя все одно змусить нас докорінно перебудувати архітектуру української енергетики. Але, з іншого боку, і це також необхідно усвідомлювати, нереально реалізувати таку кількість проєктів в цьому році. І наступної зими мала генерація, хоча і надасть допомогу, проте значно вплинути на ситуацію із забезпеченням споживачів енергією не зможе.

Тому для того, щоб енергосистема, і взагалі держава, встояли наступної зими, нам треба рухатися одночасно в декількох напрямках. Потрібно активно будувати розподілену генерацію, але водночас робити все можливе, щоб відновити роботу зруйнованих електростанцій і забезпечити їх захист за допомогою сучасних систем ППО.

Найкраще, якщо провідну роль в будівництві малої генерації візьмуть на себе місцеві громади і приватні інвестори. Практично неможливо собі уявити, щоб держава змогла забезпечити створення такої великої кількості об’єктів фінансово і організаційно. Натомість приватні інвестори при сприянні місцевих органів влади могли б такі проєкти реалізовувати в значно більших обсягах

Для того, щоб полегшити і прискорити будівництво, уряд після консультацій з підприємцями, які вже реалізовували подібні проєкти, підготував і прийняв низку змін у нормативних документах, які знімають зайві регуляторні бар’єри. Регулятором спрощено процедури підключення готових об’єктів до газової і електричної мереж. Крім того, з 1 червня регулятор переглянув граничні рівні цін на електроенергію на спотових ринках, що за розрахунками має забезпечити не лише заведення імпорту на внутрішній ринок в економічно незбитковий спосіб, а й дозволить зробити виробництво електроенергії об’єктами малої генерації також економічно вигідним.

Адже головною умовою такого масштабного будівництва є залучення інвестицій. Приватні кошти будуть вкладатися в генерацію лише в тому випадку, якщо такі установки будуть отримувати кошти, які дозволятимуть покривати операційні витрати, затрати на будівництво, і приносити прибуток. Тобто ціна має бути не збитковою, а за вироблений товар має бути своєчасно заплачено. Тільки так. В нинішніх умовах, коли в галузі вже накопичені і продовжують наростати багатомільярдні борги, приватні інвестори працювати навряд чи погодяться.

Політика проти економіки

- Іще однією економічною проблемою в галузі є занижений тариф для побутових споживачів. Керівництво галузі неодноразово заявляло про те, що його підвищення вже не уникнути. Це дозволить покращити ситуацію із забезпеченням енергією?

- Майбутнє ймовірне підвищення тарифу для населення в короткостроковій перспективі ніяк не вплине на наявність обмежень. Адже енергії від цього не додасться. Збільшення плати тільки створить передумови для початку відновлення генеруючих потужностей. Але на проведення необхідних робіт все одно знадобиться значний час. І це ще за умови, що вдасться захистити станції від нових ударів.

- То може і немає сенсу підвищувати тариф?

- Підтримання низьких тарифів для побутових споживачів відбувається завдяки "Енергоатому" і "Укргідроенерго", які покривають різницю між тарифом для населення і ринковою ціною за рахунок власних коштів.

Проте в нинішньому році обидві компанії знаходяться в скрутному фінансовому становищі. Тож вони вже не мають достатніх фінансових ресурсів на підтримання тарифів на нинішньому рівні. Якщо залишити все як є, це призведе до неповного виконання згадуваними компаніями своїх фінансових зобов’язань перед постачальниками електроенергії для населення, тобто виникне новий борг. Через брак коштів у постачальників ті, в свою чергу, не заплатять місцевим обленерго за розподіл, НЕК "Укренерго" - за передачу і виробникам - за електроенергію. Таким чином це призведе до вимивання обігових коштів з ринку і нарощування нових ланцюгових боргів (оціночно до 40 мільярдів гривень).

- Яким може бути майбутній тариф?

- Давайте для початку спробуємо порахувати ціну, яку вже сьогодні платять непобутові споживачі, і яка є об’єктивним орієнтиром. Отже, ринкова вартість енергії від виробників сьогодні складає близько 4 гривень за кіловат-годину (а з 1 червня вона очікувано зросте). Тариф на передачу мережами НЕК "Укренерго" складає 63 копійки. Тариф на розподіл обленерго відрізняється в різних областях залежно від будови мереж, структури і обсягів споживання, але його середнє значення по Україні - близько 1,8 гривні. Поставка в середньому коштує 15 копійок. Якщо скласти всі ці складові ціни, виходить, що собівартість енергії з її доставкою складає близько 6,6 гривні за кіловат-годину без ПДВ або близько 8 гривень за кіловат-годину з ПДВ.

Така величина - це суттєве фінансове навантаження для громадян. Тому новий тариф має стати певним компромісом між економікою і політикою: між реальною вартістю енергії, фінансовими можливостями двох державних компаній, які дотують тарифи, і можливістю населення сплачувати за енергію.

Яким буде остаточне рішення, зараз сказати важко. Сьогодні триває непроста дискусія. Проте вона має найближчими днями закінчитися рішенням, яке покликане зберегти працездатність енергосистеми.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!