У світі є 15 Конотопів. І лише один є містом, це наш КО-НО-ТОП. Місто з цікавим минулим і великим майбутнім, пов’язане з Конотопською битвою 1659 року, видатними військовими Михайлом Драгомировим і Василем Костенецьким, визволенням Болгарії від османського гніту, війнах проти Наполеона, Перших визвольних змаганнях 1917-1921 рр., Другій світовій війні, сучасній російсько-українській війні. Місто – мрійник і фортеця, з легендами і таємницями, славою українського спорту і культури, місто «Конотопської відьми».

Чудове освідчення в коханні до Конотопа з фотоальбому «Конотоп»: «Я кохаю тебе моє місто, всім серцем і всією душею. Я пишаюсь тим, що тут народився, ти мій оберіг і підтримка. Тут живуть мої друзі і батьки. Твої вулиці пам’ятають багато історій і таємниць, від першого кроку до першого поцілунку. І як би не склалася б доля – я завжди повертаюся до тебе. Є міста, що відвідавши одного разу, пам’ятаєш довго. Чомусь тут забувається усе прикре, у душі панує спокій і легкість, проблеми відступають і тільки музика звучить у серці, коли згадуєш про них. Конотоп – одне з таких міст. На карті України – маленька точка, розташована у східній частині Сумської області, на перехресті залізничних магістралей. У путівниках – один з сучасних промислових центрів України, це місто для душі. Минають роки, століття – у стародавні вулиці і проспекти вплітаються сучасність і молодість. Та залишається ореол міста – мрійника, зберігається його конотопський феномен. Історія міста славна видатними подіями. Кожна епоха залишила тут свій слід. Славетна Конотопська битва, стала символом національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність. Через Конотоп пройшли творчі і життєві шляхи Т.Г. Шевченка. Григорія Квітки- Основ’яненка, що відобразив самобутність Конотопа у «Конотопській відьмі», М. Гоголя, який яскраво змалював побут і звичаї мешканців міста у повісті «Пропала грамота», Ф. Богушевича, Л. Українки, Г. Барвінок, П. Куліша. З Конотопом пов’язані долі художників М. Ге, І. Рєпіна, К. Малевича, Г. Яременка, О. Гофмана. Частку душі залишили в Конотопі композитори П. Чайковський, Г. Давидовський, бібліограф С. Пономарьов, видатний історик О. Лазаревський, відомий український діяч культури і освіти М. Парпура. Свіжість хвиль р. Сейм дарує прохолоду спекотного літнього дня. Звабливий міський парк кличе у затишок розлогих кленів і лип. Золотої осені маленькі каштанові дива, покинувши колючі жупанці, котяться прямо під ноги. Загадкове романтичне місто взимку. На сніговому килимі особливо чарівно спалахують куполи собору. Ви отримаєте справжню насолоду, проїхавши вулицями міста на трамваї, рейковому трудівникові. Понад чотирьох століть плететься барвистий колоритний вінок історії Конотопа. Линуть роки.., плинуть події. Змінюється час і змінюються люди. Люди – найдорожчий скарб міста. Допитливим відвідувачам і гостям добре в місті. Відчинивши гостинно двері, ми приймаємо усіх, хто хоче співробітничати, бачить в нас повноправних партнерів. Якщо Ви прагнете більше дізнатися про світ, про рідну Україну, частиною якої є Конотоп, завітайте до нас. Щиро запрошуємо у подорож по Конотопу».    

Міста, як і люди, мають неповторні обличчя і долі. Одні, з часу заснування, як спалах, інші вподовж століть розвитку, утверджували славу і значення в історії. Конотоп – колиска багатьох поколінь – пов'язаний з тими, хто тут народився, продовжив справи нащадків козаків, які звели місто і передали у спадок, як заповіт, нам – розбудувати його, працювати і примножувати духовні святині, щоб гості милувалися її красою і пишалися. Конотопу виростав на перехресті доріг, якими йшли і друзі і вороги. Місто не раз знищували вороги, знову піднімалося із руїн, відроджувалося і розквітало. Історія міста це люди, пам’ятники, меморіали і монументи, книги, будівлі і заводи, школи і заклади мистецтва, культури і спорту. Історія міста залишила сліди в вулицях і площах, місяцях відпочинку і розваг. Конотоп не став попілом історії, бо в нас не згасла слава Конотопу….