Про це в ефірі Українського радіо Суми розповів начальник обласної служби у справах дітей Юрій Каліновський. пише Суспільне.

— Скільки на сьогодні в області подано заявок на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту і скільки вже дітей отримали статус?

— За інформацією громад, на сьогодні 13 580 дітей отримали статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту і ще 2855 заяв знаходиться поданими, вже на розгляді. Розгляд продовжується протягом місяця, такі норми порядку надання статусу. Протягом місяця відбувається засідання комісії, розглядається питання, розглядаються подані документи і надається статус .

— Якими документами регулюється надання статусу та які документи необхідні, для його отримання?

— Процедуру надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій або збройних конфліктів, регулює постанова Кабінету Міністрів України від квітня 2017 року №268 зі змінами 19-го року 21-го року, 23-го року. Ця постанова і цей порядок затверджений цією постановою визначає декілька соціальних груп дітей, які мають право отримати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту.

Статус надається дітям: по-перше, які отримали поранення контузію, каліцтво. Друга група діток, що мають право на цей статус — це ті, які зазнали фізичного сексуального насильства. Третя група дітей — це діти, які були викрадені або незаконно вивезені за межі України, тобто депортовані діти. На щастя, за моєю інформацією, від інформації громад нашої області, таких дітей в нас немає, ні викрадених, ні депортованих саме мешканців Сумської області. Четверта група дітей, що були залучені до участі в діях воєнізованих чи збройних формувань. Таких дітей у нас також немає. Але постанова передбачає надання статусу і таким дітям. Далі, п'ята категорія діток, які мають право на статус — це ті, що незаконно утримувалися в тому числі і в полоні. Вони також мають право на цей статус. За моєю інформацією, і таких дітей у нас, на щастя, немає.

Шоста категорія дітей, яка визначена цією процедурою — це діти, що зазнали психологічного насильства. Головне — постанова про психологічне насильство не потребує доведення документально. Що нам каже наш Уряд — центральний орган виконавчої влади: що кожна дитина, яка проживає на території де відбувалися, відбуваються, можуть відбуватися воєнні дії, зазнає психологічного насильства і це не потребує доведення. Я хочу сказати, що кожна дитина, яка сьогодні проживає на території Сумської області, зазнає в тій чи інший мірі психологічного насильство і це дає підстави на звернення за отриманням статусу.

— Діти якого віку можуть отримати цей статус?

— За сімейним кодексом, від нуля до 18 років — це дитина. А постанова дає право отримати цей статус ще і тим особам, які були дітьми до початку воєнної агресії, а зараз вже не діти і мають 18 і більше років , але за ними залишається право на цей статус. Якщо на 24 лютого 22-го року вони були дітьми, а отже навіть сьогодні маючи 18 років і повну цивільну дієздатність, ці особи мають право на цей статус. Зрозуміло, що діти, які народилися після 24.02.22 року і будуть ще народжуватися до оголошення припинення воєнного стану, також мають право на цей статус. Діти усіх 17-ти громад Сумської області мають право на цей статус. Діти, які виїхали після 24 лютого за кордон з батьками, також мають право отримати цей статус. Діти внутрішньо переміщені, які виїжджали за межі області, які виїжджали за межі України, мають першочергове право на цей статус, бо це якраз і є частиною складовою психологічного насилля дитини. Адже діти були змушені залишити місце свого звичного проживання, а отже зазнали психологічного насильство.

— Як батькам, що наразі перебувають з дітьми за кордоном, подати заявку на отримання статусу?

— Батьки чи законні представники, які перебувають за кордоном, звертаються до служби у справах дітей за місцем свого походження, звідки вони виїжджали. А діти і сім'ї з дітьми, які виїхали за межі Сумської області, але не залишили Україну і проживають в інших областях України, звертаються до служби у справах дітей за місцем тимчасового перебування. Ну наприклад дитина з Есманської, чи Краснопільської, чи Миропільської громади наразі проживає в Полтавській області, як внутрішньо переміщена, то і звертається до служби охорони дітей Полтавської області за місцем свого внутрішнього переміщення і саме ця служба буде готувати документи для надання дитині статусу. Якщо дитина знаходиться, наприклад, зараз у Польщі чи Німеччині, то потрібно звідти написати листа до нашої служби наприклад до Сум чи до Ромен, тобто до служби за місцем походження. Батьки надсилають пакет документів, цей пакет документів приймається, записується в журналі звернень, перевіряється обставини, підстави і готується проект рішення, який буде надісланий батькам.

— Чому батьки, які проживають тут, не можуть також надіслати цей пакет документів і теж не ходити і не стояти в чергах?

— Бо такого не прописано в постанові. Батьки за місцем проживання звертаються до служби у справах дітей, а за кордоном служби у справах дітей немає.

— Подають заяву виключно самі батьки чи може подати хтось інший?

— І батьки, і інші законні представники, опікуни, піклувальники, прийомні батьки і родичі дитини бабусі, діди, тітка, дядько, повнолітній брат, син, сестра можуть подати заяву на отримання цього статусу. Більш того, дитина після досягнення 14 років сама може її подати.

— Батьки повинні написати довіреність, що саме ця людина буде подавати документи?

— Ні. За телефонним дзвінком до мами до батька, можливо дитина сама підтвердить, що так, це мій старший брат, це моя старша сестра, я це підтверджую. Ніяких додаткових доручень довіреностей від батьків не потрібно.

— Чи діти з усіх громад нашої області можуть отримати цей статус, не враховуючи віддаленість від кордону?

— Я раніше згадав шість категорій дітей соціальних, якщо дітки п'яти попередніх категорій — це ті що поранені, каліцтво, зрозуміло, що не дивлячись ні на прикордоння, ні на віддаленість – вони мають обов'язкове право на цей статус. А от з приводу психологічного насильства, то наш центральний уряд, наше керівництва націлене на те, що все рівно, будь-яка дитина, яка проживає на території Сумської області має право на статус через шосту підставу, а саме психологічне насилля.

— Чому такі великі черги?

— Постанова, про яку я згадував, щодо порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних збройних конфліктів, передбачає два етапи розгляду документів. Перший етап — це звернення до фахівця соціальної роботи, який готує акт оцінки потреб і висновок про психологічне насильство. Цей висновок є невід'ємною частиною заяви, яка вже подається до служби у справах дітей. Прошу з розумінням поставитися, фахівець із соціальної роботи — це не служба у справах дітей — це центр соціальних служб або центри надання адміністративних послуг, де працюють фахівці. І саме по шостому пункту — психологічна насильство перший крок — це звернення до фахівця соціальної роботи, який готує висновок про те, що дитина зазнала психологічного насильства. Потім цей висновок разом із заявою подається до служби у справах дітей і вже служба у справах дітей протягом місяця розглядає ці подані документи на комісії з питань захисту прав дитини і готує проект рішення органу опіки та піклування про надання дитині статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій.

Черги, тому що там працює один, максимум два працівника від С-Будської громади, Зноб-Новгородської громади і аж до Писарівської громади, а кількість дитячого населення в Сумській області за приблизними підрахунками, за інформацією громад, а тим більше за інформацію старостинських кругів — 140 000, а працівників служб – лише 111. Але фахівці мають величезний обсяг і інших завдань, повноважень і функцій. Ми пропонували і ми говоримо, і продовжимо говорити про те, що було б, мабуть, доцільно через законодавчий орган, через Верховну Раду, подання законодавчих ініціатив, виписати одним рядком, що дитина, яка народилася від і до, в законі України, набуває статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій, автоматично.

— Скільки в цілому в нас по області дітей і які фактично залишаються, і які виїхали?

— За інформацією громад, у нас біля 140 000 дитячого населення в області. Сто тисяч переміщених осіб, із них 60 000 діток. Ці діти є внутрішньопереміщеними в межах області. А є дітки, які приїхали до нас з сім'ями з інших областей: Запорізької, Харківської, Донецької, Луганської областей. І через те, за нашим підрахунками виходить десь більше 160 000 дітей, які разом з внутрішнього переміщеними мають право на цей статус.

— Є громади, що вже повністю завершили оформлення статусів?

— Ні. Немає. Повністю жодна громада не завершена.

— А які лідирують по області?

— Лебедин, Суми, Краснопілля, Писарівка, прикордонні громади найбільше ті, що, навіть, під обстрілами. От 1500 у місті Суми оформлено, так у місті Суми 40000 дітей, а в Бочечківській громаді 5 статусів, але там 30 дітей всього. Тому, я б не порівнював.

Ми запровадили електронну чергу в центрі надання послуг, щоб батьки чи законні представники дітей, чи самі діти зверталися не до фахівця соціальної роботи, а заходили в центр надання адмінпослуг. Працівники ЦНАПів приймали б в них документи, оформляли, перевіряли і вже подавали перевірені документи до служби у справах дітей, яка вже б готувала автоматично рішення виконавчого комітету про надання статусу. У нас половина громад уже працює через ЦНАПи і найбільша наша Сумська міська громада на наступному тижні запускає також цей процес — прийом документу через центр надання адміністративних послуг, який в нас знаходиться на вулиці Британській.

— Отже, 13580 надано і 2850 в роботі. Чи може скоротитися ця черга для людей, які взяли талончики, якщо відкриється робота в ЦНАПі?.

— Відстань до талончика не скоротиться. Просто ми зможемо більше прийняти дітей і швидше їм надавати статус. Кількість людей, які зможуть скористатися цими послугами збільшиться, а отже і цифри наші збільшиться по дітям. В середньому 128 у нас дітей за день проходить по службам. Уявіть собі службу справах дітей Сумської міської громади, де 14 людей працює.

— На вашу думку, потрібно саме зараз і сьогодні ставати в чергу і брати цей талончик і подавати документи. Як довго взагалі триватиме ця процедура в часі?

— Особисто я ще не робив цей статус своїй дитині. Думаю, коли остання дитина з Сумської області отримає статус, тоді я вже піду зі своєю дитиною. Не потрібен незрозумілий цей ажіотаж, що нахлинув на наших батьків, що треба робить статус саме сьогодні. Я думаю, що держава і законодавці прийдуть до єдиного спільного рішення, що кожна дитина отримає цей статус автоматично без оцих процедур, черг, нервозності .

— Цей статус потрібно буде поновлювати чи він пожиттєвий?

— В нормативному документі цього не прописано. Я би хотів би зупинитися на тому, що цей статус на сьогодні нічим не наповнений. Ні виплатами, ні якимись компенсаціями, ні репараціями, які там нам обіцяють через конфісковані кошти Російської Федерації. Бо ходять чутки, що коли Україна отримає репарацію там чи конфісковані ті вклади держави агресора, то ці кошти будуть якраз направлені на дітей, які отримали статус. Поки що цього ніде нема. В жодному нормативному документі. В жодному законі цього не прописано.

Єдине, що дитина, яка набула статус, має право на безкоштовне харчування в закладах освіти — це єдине, що сьогодні прописано. Вистачить коштів, щоб прохарчувати всіх безкоштовно дітей у закладах освіти? Питання. Я за заклади освіти не відповідаю, але я знаю, що коштів не вистачить, їх ніхто не передбачав і кількість діток, яких ми сьогодні пропускаємо через статус завтра-післязавтра він же ж міняється і ми навіть зараз не можемо зрозуміти, а скільки ж нам треба коштів, щоб дитина безкоштовно харчувалася у закладі освіти. Я не знаю, який має в нас бути бюджет, щоб ці сім мільйонів дітей отримали би якісь пільги.

— Чи були такі діти яким відмовили в статусі і чи є причини і з яких можна відмовити в його наданні?

— Порядок передбачає, що можливо відмова. Причому відмова повинна бути аргументована письмово. У нас є випадки, коли громади відмовляють у зв'язку з тим, що першочергове право надають дітям, які зазнали каліцтва, які внутрішнього переміщення, у яких загинули батьки чи один із них , тобто більш скривдженим, більш знедоленим групам дітей.

— Які документи потрібно подати в цілому ?

Стосовно перших п’яти пунктів. Потрібна зокрема заява про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення. Зрозуміло, що якщо дитина була фізично скалічена, сексуально скалічена, чи була викрадена, чи незаконно вивезена, чи долучалася до військових формувань, то це все підтверджують документи від органів внутрішніх справ, від органів прокуратури, від інших суб'єктів взаємодії, в тому числі від медичних закладів з приводу найбільшого і найскладнішого випадку.

Стосовно ж пункту шостого, де дитина зазнала психологічно насильства, яке не потребує доведення, але порядок все рівно передбачає, що подаються особисті документи дитини, свідоцтво проживання і висновок фахівця соціальної роботи про те, що дитина зазнала психологічного насильства — це встановлений формою документ, який заповнюється фахівцем, де здійснюється акт оцінки потреб дитини із за актом оцінки потреб дитини виводиться висновок. І цей висновок є невід'ємною частиною до заяви про звернення на отримання, надання статусу.

— Якщо дали негативну відповідь чи можна її оскаржити?

Так, таке рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого регулювання може бути оскаржене у вищестоящій інстанції або у судовому порядку. Тобто люди мають право звертатися до суду і просити суд зобов'язати орган виконавчої влади вчинити ті дії, які передбачені законодавством.

— Скільком дітям було відмовлено у наданні статусу?

— На скільки мені відомо, лише одній. Ще раз хочу наголосити і прошу віднестися зрозумінням, що 160 000 дітей і 111 працівників служб. Це більше ніж 14 000 дітей на одного працівника — це фізично і технічно дуже-дуже складно і важко, через те віднесіться з розумінням. Візьміть свій талончик, займіть свою чергу і чекайте, коли вас запросять і як саме головне, коли вам надішлють чи вручать рішення виконавчого комітету вашої громади про те, що ваша дитина набула статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту.

Авторка – Валентина Погорєлова.