«Законодавством передбачено низку гарантій, спрямованих на реалізацію трудового потенціалу осіб з інвалідністю. Обласна служба зайнятості  нагадує про пільги для  цієї особливої категорії працездатних людей», – говорить директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний.

Пільгові умови працевлаштування

Для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Такий норматив становить 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо штат становить від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця (ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). У разі працевлаштування за направленням центру зайнятості безробітних з числа осіб з інвалідністю на нове робоче місце строком не менше ніж на 2 роки роботодавцю щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Докладніше це питання регулюється порядком, затвердженим постановою КабМіністрів України від 15.04.2013 № 347. При працевлаштуванні осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (МСЕК), випробування не встановлюється. Ці положення містяться у ст. 26 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Пристосування умов праці до фізичних можливостей людини

Підприємства, установи та організації, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації та вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ст. 12 Закону «Про охорону праці»). Підприємства, установи  та організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів) створюють спеціальні робочі місця для осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення з урахуванням можливостей особи з інвалідністю (це передбачає ст. 17 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). Стаття 18 цього Закону передбачає, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах та організаціях, служба зайнятості сприяє в працевлаштуванні з умовою про можливість виконання роботи вдома. На прохання осіб з інвалідністю їм може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 172 КЗпП).

Необхідність дотримання медичних рекомендацій

Робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (статті 55, 172 КЗпП). Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що не суперечить медичним рекомендаціям (статті 63, 172 КЗпП). Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (ст. 17 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). Якщо стан здоров'я перешкоджає продовженню цієї роботи, то працівник може бути звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП (якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу). Розмір вихідної допомоги у разі звільнення з цієї підстави не може бути менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

Сприятливі умови надання відпусток

Особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна відпустка 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 (ст. 6 Закону «Про відпустки»). Щорічна відпустка повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві за бажанням працівника надається особі з інвалідністю  відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 10 Закону «Про відпустки». Особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням зарплати тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 16-2 Закону «Про відпустки»).

Особливості набуття статусу безробітного

Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи на підставі поданих нею рекомендації МСЕК, інших передбачених законодавством документів. Служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ст. 18-1 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). Підбір підходящої роботи для осіб з інвалідністю (у т. ч. шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці (частина шоста статті 46 Закону «Про зайнятість населення»).