Він загинув 18 березня у Волноваському районі на Донеччині. У червні мав би відсвяткувати тридцятиріччя — час, коли життя на повну грає всіма барвами… Але його шлях, як і багатьох інших військових та цивільних українців, обірвався зі злої волі кремлівського карлика, котрому не дає спокою примарна «імперська велич».

Церемонія прощання із земляком відбулася на Алеї Героїв у Ромнах.

— Російські орди вдерлися на нашу землю: вбивають, грабують, нищать… Наші воїни дають їм гідну відсіч. Але, на жаль, жертвуючи при цьому найдорожчим — власним життям, — наголосив настоятель Петропавлівського храму, митрофорний протоієрей Ігор Мурий. — Схиляємо голови у шані й скорботі, щиро співчуваємо батькам та всім рідним і близьким загиблого.

— Ми у вічному боргу перед нашими воїнами-захисниками, які загинули, боронячи країну від російської агресії. Тож наш обов’язок згуртуватися й відстояти рідну землю, а потім — побудувати вільну, щасливу і квітучу Україну, де завжди пам’ятатимуть про їх подвиг, — підкреслив очільник громади Олег Стогній.

Поховали воїна-героя на кладовищі рідного села Житне, пишуть Вісті Роменщини.