Він загинув 16 березня, під час боїв під містом Миколаїв.

Сергій був військовим, служив водієм, пише Суспільне.

"Усе своє життя він присвятив захисту України, все своє життя він служив. Я не можу зрозуміти, чому моє життя, життя мого чоловіка, моєї сім'ї має залежати від якихось шизофреніків. Тепер я тільки молю Бога, щоб ціна життя мого чоловіка Сергія не пройшла дарма, щоб перемога була", — говорить дружина Інна.

Як розповіли побратими Сергія, 16 березня чоловік виконував бойове завдання і, намагаючись врятувати українських бійців, наїхав на фугасну міну.

"Знаю його з листопада 2016 року, з перших днів, як він прийшов до нас у дивізіон на доукомплектування. Потім залишився на контракті до кінця особливого періоду. По-перше, дуже добра людина, ніколи не було конфліктних ситуацій, ніколи не було проблем зі старшими, меншими хлопцями, завжди він їм допомагав", — сказав побратим Юрій Герасимчук.

Також він додає: "Пройшовши операцію об'єднаних сил, нагороджений відзнакою командувача об'єднаних сил, має заохочення від командування бригади. Ми за кожного свого побратима мстимося, нищимо, палимо. Думаю, що короткий проміжок часу пройде і ми тих руськофашистів, ту банду, знищимо".

За словами Юрія, серед побратимів Сергія називали "Дід", тому що він дуже пишався своїми онуками.

"Коли ми востаннє за столом сиділи, казав: все, буду йти на дембель. Ну, пішов раніше дембеля", — згадує родич Леонід Лазаренко.

"Він же військовий був давно, він і в АТО був. 8 років війна була — він був постійно там. Сім'ю шкода, не можемо навіть подивитися, хто там, відкрити навіть — не подивимся", — говорить сусід Віталій.

Сергія Соколова поховали на Баранівському кладовищі.