«Минуло майже шість годин після обстрілу. Того раз обстріляли прикордонне село Юнаківка, що на Сумщині. Ми відпрацювали на місці, зняли матеріал, але не одразу поїхали геть. Троє цивільних людей, що загинули під час обстрілу, лишались лежати посеред вулиці. Собаки почали розтягувати частини їх тіл. Але прибирати було не можна – чекали на поліцію. До їх приїзду я відганяла палкою собак від загиблих, коли ж правоохоронці приїхали – одразу заявили: «не знімайте тут, вам не можна.»» - розказує про один із випадків перешкоджання журналістка Олеся Боровик.

«Свеса, територія психоневрологічного інтернату. Вночі росіяни запустили сюди керовану авіабомбу, тепер ми працюємо на місці – знімаємо, фотографуємо. Підходить поліція, починає розказувати нам, що тут не можна знаходитись і треба терміново покинути територію, без жодних пояснень. Утім, журналісти мають право знаходитись на місці надзвичайної події, фіксувати все, що відбулося. Так само, як поліція чи рятувальники – просто кожен виконує свою роботу. Як з’ясувалося згодом – правоохоронці хотіли розпочати слідчі дії і переживали, що їм щось не вдасться, бо ми будемо знімати. Але ж ми навіть не планували цього робити – мета зйомки була геть іншою»  - вже інша ситуація зі зйомок Олесі.

Журналісти частенько стикаються з перешкоджанням діяльності з боку саме поліції, під час фіксації злочинів, вчинених російською армією. Переважно це відбувається безпосередньо на місці події і причина цьому, частіше всього, залежить від необізнаності у чинному законодавстві, що регламентує підстави роботи з пресою. Чи не щоразу в таких випадках доводиться телефонувати їх керівництву і все вирішується на місці. Утім, ситуацій можна було б і уникати, якщо би працівники були краще обізнані у правилах роботи. Враховуючи що не скрізь у зоні бойових дій є сталий зв'язок, це може бути реальною перешкодою.

З розумінням особливостей роботи преси є проблеми і з іншими силовиками, окрім поліції.

«Одного разу знімальній групі, де був я особисто, забороняв знімати «комендант артучилища». При цьому ми не знімали військовий об'єкт, ми знімали місце бою під артягою, що напроти нього. Не піднімали дрон, не направляли камери в сторону військової частини навіть.

Він намагався заборонити нам знімати, тоді прийшлося мені взяти комунікацію на себе (вона не склалася). Тоді я йому сказав, щоби викликав поліцію, якщо вважає, що ми щось порушили. На тому все і закінчилося.» - про один з випадків перешкоджання розказує Андрій Крамченков, шеф-редактор новин Суспільне.Суми.

«В основному ми ставимося з порозумінням до того, коли військові просять нас не знімати якийсь об'єкт. Ще одного разу ми знімали місце влучання авіабомби по Глухову. І там російська бомба влучила просто в людські городи. Ми це зняли, політали дроном, але потім за пару днів до нас прийшли СБУшники і попросили не знімати загальних планів у таких місцях. Хоча там реально була тільки початкова школа і людські хати.» - вже про інший випадок говорить Андрій.

У березні 2023 року до 73 наказу Головнокомандувача Валерія Залужного, що регламентує роботу преси, внесли зміни. Зокрема – ввели зонування «зелена» «жовта» «червона» зони, у яких діють геть різні правила роботи журналістів. У «червону» зону доступ преси суворо заборонено через небезпеку і активні бойові дії. Утім, заборони – не для всіх. Прес-офіцерам були розіслані списки журналістів, по прізвищах, що мають доступ в ці зони. Це – преса «єдиного марафону», про цей факт нам стало відомо з власних джерел – трьох різних прес офіцерів, з якими ми співпрацюємо. Не уточнюємо прізвищ, адже документ, який містить цей список і вказівки – секретний і розголошення даних про джерела загрожуватиме їх безпеці. Зважаючи на те, що, наприклад село Іскрисківщина, що у Білопільській громаді на Сумщині, відноситься до червоної зони і місцеві медіа не можуть туди потрапити, водночас – ми можемо бачити репортаж звідти у «єдиному марафоні» на 1+1.

У селі Вири, що на Сумщині, після прильоту КАБ по місцевій школі – 24 березня 2023 року, майор 115 механізованої бригади ЗСУ, Чорний Вадим, перешкоджав акредитованим журналістам знімальної групи «Кордон.Медіа» у доступі на об’єкт. Свою відмову виражав у агресивній формі, обіцяючи «розібратися» і хапаючи за руки та штовхаючи медійників. У той же час, за його спиною був розташований об’єкт, у який влучила КАБ і були розставлені камери. Майор Чорний пропонував скинути ці фото та відео з камер, не допускаючи до безпосередньої роботи представників медіа. Аргументував, що у себе за спиною, він визначив "червону зону". За деякий час, після незрозумілих перипетій з незаконними аргументами майора Чорного, знімальну все ж пустили на об’єкт.

Під час зйомок на Сумщині, у Краснопільській громаді, село Покровка , 7 червня 2023 року у команди «Суспільне.Суми» виникли непорозуміння з військовими на блокпосту. «Зняли уже все, виїжджаємо з села, зупиняємося зняти табличку Покровка. Тут один з військових, з автоматом підлітає до моєї кореспондентки і щось починає орать про дозвіл на зйомку, дуже гучно і грубо. І починає волать, що забороняє нам зйомку. А я нагадую: ми табличку знімаємо. Підходить другий, спокійний військовослужбовець, нормально питає, хто ми і що ми, зв'язується по рації з начальством і питає про нас. У цей час я, звісно, продовжив знімати (там секунд 8 все це тривало, я навіть нормально план не встиг зняти). Той, що кричав, військовий пересмикує затвор. Тоді більш спокійний військовий каже, що це їхнє начальство забуло, не попередивши крайній блокпост.» - Андрій Крамченков, шеф-редактор Суспільне.Суми.

А на в’їзді до села Кіндратівка, Хотінської громади, Сумської області, 24 травня 2023 року, на блокпосту не пропустили знімальну групу «Кордон.Медіа» на заздалегідь погоджену зйомку. На блокпосту мотивували це тим, що у селі, нібито, обстріл. Хоча ніякого обстрілу не відбувалося насправді. Відповідальність на себе згодом взяв, за цей інцидент, Костянтин Утікало – військовослужбовець, прикомандирований до ОТУ Суми, відповідальний за військово-цивільне співробітництво. Причина, названа ним у телефонній розмові, була: «скоро стемніє, там недалеко кордон, а у вас діти, навіщо воно вам треба, їдьте додому. Завтра ще раз поїдете».

Таке безглузде невігластво серед військових та інших представників Сил оборони, нажаль, трапляється і досі – на другому році повномасштабного вторгнення. Більшість ситуацій вирішується через деякий час, під час дзвінків-уточнень, тощо. Але небезпека таких ситуацій у тому, що затримки і непорозуміння, частіше за все, бувають на блокпостах або інших об’єктах підвищеної небезпеки.. Також саме у цих зонах не завжди є зв'язок для різних додаткових розмов. А затримка там – може коштувати життя. До того ж, складність ситуацій також полягає у тому, що фіксувати ці розмови повністю і відкрито - заборонено, адже не можна знімати ті самі блокпости.

Водночас із цими ситуаціями, згідно з діючим законодавством, права на роботу журналістів досить чіткі та зрозумілі.  Про це детальніше розпитали Оксану Максименюк, юристку Інституту розвитку регіональної преси.

Чим передбачені і які права мають журналісти, що працюють у місцях, де щось трапилось? Чи мають вони знаходитись у місцях прильотів (наприклад) так само, як поліція і рятувальники, наприклад?

Стаття 11-1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» визначає, що журналісти мають право після пред’явлення документа, що підтверджує статус журналіста, збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій,  масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом.

Зокрема, ст. 25 Закону України «Про інформацію» визначає, що журналіст після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник суб’єкта у сфері медіа має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом.

Отже, право журналістів збирати інформацію в місцях де є «прильоти» та місця збиття ракет та дронів передбачено ст. 25 закону про інформацію та ст. 11-1 закону про державну підтримку медіа. Однак, таке право може бути обмежено, але у виключних випадках, які визначені законом.

До таких випадків, зокрема ст. 6 Закону України «Про інформацію» відносить інформацію яка може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Слід звернути увагу на Наказ Гловнокомандувача ЗСУ №73 «Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану (Із змінами, внесеними згідно з наказом №196 від 12.07.2022; №266 від 03.10.2022; №49 від 27.02.2023), який встановлює перелік інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, але стосується саме нерозголошення, а не перебування в місцях «прильотів», а також роботу журналістів відповідно до встановлених зон.

Ст. 21 закону про інформацію визначає, що до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; та інша інформація. Отже, для заборони роботи журналістів мають бути чітко встановлені та зрозумілі обмеження, які мають бути застосовані до кожної окремої ситуації з урахування вимог закону і у виключних випадках.

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту IWPR "Голоси України: Захист передової", що фінансується ЮНЕСКО.  Автори несуть відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цьому матеріалі, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та не накладають на Організацію жодних зобов'язань.

This publication was prepared under IWPR's Ukraine Voices: Protecting the Frontline project funded by UNESCO. The authors are responsible for the choice and the presentation of the facts contained in this discussion and for the opinions expressed therein, which are not necessarily those of UNESCO and do not commit the Organization.