фото: 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців
Влад застав всі ключові події для України «в строю»: Революцію гідності, анексію Криму, початок АТО, переродження українського війська, повномасштабне вторгнення.
Через контрасти які відбулися в житті Тараніна, стає зрозуміло що життя українського військового цікавіше за будь-який фільм.
На строкову службу Владислав потрапив у 2013-му році, тоді президентом був янукович, форма в ЗСУ була така сама як і у росіян – «дубок», а на армію дивилися із поблажливою усмішкою.
У 2014-му ми прогнали горе-президента, росія анексувала Крим, і вдерлася до східних регіонів. Тоді Влад підписав контракт, щоб офіційно боронити нашу країну від ворогів. На той момент вже відбулися реформи які значно посилили збройні сили.
В АТО молодий контрактник побував на більшості головних рубіконів – Волноваха, бої за Білокам’янку, терикони Докучаєвська, промзони Авдіївки, Світлодарська дуга, сірі зони Гладосового, Попасна.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Таранін проходив навчання на одному із полігонів. Тоді він виконував обов’язки командира взводу в механізованому батальйоні. З першими ракетами ворога, його підрозділ перемістився до Броварів, вони тримали один із флангів.
Згодом вони попрямували на зачистки до Катюжанки, яка трохи північніше столиці. В той самий час його рідна Сумщина була під окупацією.
«Під окупацію потрапили і батько, і мати, і сестра. За час поки ворог там був, я із батьками поспілкувався 2 рази. Перший – мама розповіла що комунікації та магазини знищили. Другий раз, якимсь чудом батьки зловили зв’язок, розповіли що кацапи розстрілюють всіх хто рухається селом. Навіть по будинках в яких просто світло горить вночі можуть відкрити вогонь», - розповідає військовик.
Після Київщини Владислав потрапив на Вуглегірську ТЕС. Наші оборонці стримували там навали російських найманців. Для чоловіка це були перші серйозні бої з початку повномасштабного, і перші серйозні контрасти.
Під час АТО Влад не бачив таку кількість артилерії, бронетехніки та м’ясні штурми. Стало ясно що ворог налаштований серйозно, і що він не рахується із власними втратами. Ту саму тактику продовжили кацапи й на Вугледарському напрямку, де вже 2 роки підрозділ головного сержанта Тараніна успішно виконує задачу з оборони та стримування ворога.
З 2014-го чоловіку добре знайомі Донецькі степи та терикони. Але у 2022-му бойові дії дуже відрізняються. Він пояснює це зі свого погляду:
«Сірі зони колись займалися тихо і без метушні, нині без бою це зробити нереально. Розвідка була справою найхоробріших і найвправніших бійців, нині – злетів БПЛА і все видно. Те саме і з мінуванням».
Та наше військо швидко вчиться. Інновації стають інструментами. Карколомні ідеї, стають тактичними рішеннями. А прості хлопці – героями. За сумлінну службу, якісне виконання поставлених завдань та бойові досягнення нещодавно Владислава особисто нагородив почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський.
Джерело: Служба зв'язків з громадськістью Сумського ОТЦК та СП
Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!