других инициатиф у делителей регеоноф нема? свозите ветиранов на эти деньги в штаты - страну контрастов или в Монако...пусть деды оттянутся  

Представляю,  День Победы без салюта....еще и свет повыключать...

 

Представляю,  День Победы без салюта....еще и свет повыключать...

Зато с большой газовой горелкой на улице Кирова

Наконец в Сумах горит Вечный огонь - и как не курути это не заслуга мэра, а заслуга регионалов, которые первыми подняли этот вопрос и собирали деньги, чтобы его вернуть. Салют - это хорошо, не спорю, но даже если выбирать между салютом и Вечным огнем - я выберу последний.

5.

шо ж ти такий не ініаціативний мовчав скільки, дивився на загаслу горілку, безініаціативний, а як спалахнуло зразу лизать душка 

Гена лучше дороги сделай, воду включайте регулярно, да обнови автопарк автобусов тролейбусов(нах этот салют и огонь кому нужен выбрасывание денег на ветер!!!).

коленкой под зад

Похоже,что  сумской мэрин начал уподобляться  своим собратьям из Львова,Тернополя и Ивано-Франковска .

А сколько стоят флажки ЭроСоюза за которые рвёт попу хер мер?

 

null написал:

Наконец в Сумах горит Вечный огонь - и как не курути это не заслуга мэра, а заслуга регионалов, которые первыми подняли этот вопрос и собирали деньги, чтобы его вернуть

Ну-ну... запустили огонь, пропиарились типа сомтрите как мы чтим память и т.д., а денежные расходы втихаря перебросили на местный бюджет.

Ох и чмырь...

Минаев спекулирует на низменных чувствах,уж он то знает ,что бездумной массе,забывшей подвиг дедов,как и он сам,нужны только зрелища.Наш мэр давно уже идейно против и вечного огня ,и георгиевской ленты,и перед ветеранами он просто лицемерит каждый год. Стыдно за него.

вічного нічого немає. вимкнулась "горєлка" - ну і фіг з нею. якщо ПР хоцца, щоб горіла, - хай самі і фінансують. Тіки, якщо обрізать всі схемки і помінять владу радикально - чи буде у них бабло і бажання для такої "турботи про ветеранів"?

салюти - теж фігня, як видовище - не розумію, як видовище за міські гроші - краще  закрутити якийсь прибутковий коммунальний бізнес чи купити новий тралік чи трубу десь помінять.

ЗІ: до речі, в кого і за яку ціну і за якою процедурою купує мерія ці салюти? ))

а как Перепека распинался,вот пусть и платит,да еще парочка депутатов-перевозчиков,которые сидят на нашем горбу,а  то протрындели и пусть народ платит со своих налогов.

А для нас такая инициатива госп.Геннадия - признак его большого ума.

Только дураки сталкивают Кирова с Бандерой, к примеру. А вот госп.М-ев, проявляя высшую мудрость, предложил на митинге 9 Мая переименовать ул.Кирова не в улицу, скажем, Бандеры или Коновальца, которых не все сумчане любят и почитают, а в улицу генерала, освобождавшего Сумы!!! А кто против генерала-освободителя?

То же и с Вечным огнём. Этот уважаемый господин (имеется в виду госп.М-ев) всегда был против того, чтобы праздновать Победу и почитать её символы. (Ибо как можно почитать Победу, если люди из Красной Армии ни за что, ни про что расстреляли на поле боя его дедушку Митрофана). Но он об этом публично почти не говорил. Единственно, так выступил против Георгиевских ленточек, которые надевают 9 Мая тысячи сумчан. Поэтому госп.М-ев использует в данном случае мудрый ход - сталкивает два ненавистных ему (и всем нам, его почитателям) символа Победы - Вечный огонь и салюты в честь Победы и в честь освобождения города от оккупации.

И этим ещё раз свидетельствует о своем большом уме и подтверждает, что сумчане не напрасно избрали его мэром города.

Как свидетельствуют опросы, сумчанам, особенно молодёжи, Вечный огонь не нужен. Сумчане не считают нужным чтить память погибших земляков, на самом деле проигравших войну, заваливших десятками миллионов трупов немецкую армию. Мемориал - это отличная площадка для выгула собак и катания на роликах по фамилиям прадедов. Кстати, позавчера на горелку Вечного огня наши ребята опять набросали банок и бутылок. Думаю, вскоре мы его погасим и без участия ув. г-на М-ва.      

під час Курської битви радянська армія після оборони НАСТУПАЛА, і успішно. За що могли ростріляти бійця під час успішного наступу?!

коловрат

"""під час Курської битви радянська армія після оборони НАСТУПАЛА, і успішно. За що могли ростріляти бійця під час успішного наступу?!"""

Госп.М-ев:

Загинув він улітку 1943 року на Курській дузі, усього в 40 кілометрах від рідної хати. Перед самою смертю, у травні 1943 року, у період фронтового затишшя, дід приходив на добу додому. Звання в нього не було, не було ні погонів, ні зірочки в пілотці. 

Мама з бабусею довгий час шукали місце поховання діда, але дізнатися докладно нічого не змогли.
Хоча знайшли свідків того, що майже весь його штрафний батальйон при локальному відступі був «покладений» з кулеметів загороджувальним загіном НКВС.

Славик

А чорт его знает. Дело тёмное. Как у Ющ-ка. Сейчас уже не разберёшься. Однако обида на Кр.Армию передаётся, видно, из поколения в поколение. Посему не бывать в Сумах Вечному огню! У госп.М-ва и его сторонников достаточно авторитета, воли и мудрости, чтобы его потушить.  

Славик, помнишь в советские времена пели, что ЕСЛИ ОТЕЦ ГЕРОЙ, ТО И СЫН ДОЛЖЕН ГЕРОЕМ СТАТЬ. Ющ нам показал, кто его отец, Гена показал, кто его дед. Что из под этих людей кроме навоза можно поиметь? Если корни из говна, то надо расти людей сегодня для завтра

  У Юща любили  в семье хороший кофе ,  к которому их приучил отец ,пристрастившийся к нему в концлагере. А дед  Минаева просто так не был бы расстрелян .Значит какое-то преступление совершил. В войну законы очень строгие.

Читаємо все, що написав Мінаєв три роки тому, пАдонки!

http://minaev.sumy.ua/blog/512-prikra-istorichna-spravedlivist-abo-chomu-ya-ne.html

Через два тижні ми відсвяткуємо 65-ту річницю Великого Свята Перемоги, Перемоги в найстрашнішій війні за всю історію людства. Віддаючи данину подвигові наших дідів, ми не повинні забувати про ту ціну, яку заплатив увесь радянський народ у тій Великій Вітчизняній війні. Про справжню ціну…

Торік, ранком 9 травня, коли формувалася колона ветеранів біля пам’ятника Федьку до мене підійшла депутат обласної ради Діана Ігорівна Рохманова й хотіла прикріпити мені на лацкан піджака георгіївську стрічку – я категорично відмовився. Мені довелося вислухати досить таки безсторонню тираду на мою адресу. Увечері, після всіх заходів, я прийшов додому, сіл за комп’ютер і буквально за 20 хвилин написав текст, який і передав їй через пару днів.

Я не збирався його публікувати в яких-небудь виданнях, але у минулий понеділок на нараді у голови обласної державної адміністрації Юрія Чмиря комуністи виступили з ініціативою підтримати акцію «Георгіївська стрічка», яку ініціює в Україні партія «Родина» Ігоря Маркова.

Я категорично проти тези (мовою оригіналу): «C 2005 года проводится акция «Георгиевская ленточка». Привязав ленту на антенну машины или на свою одежду, мы можем отдать дань памяти подвигу наших предков.». Прив’язавши стрічку на антену свого автомобіля, ми ніяким образом не зможемо віддати данину пам’яті подвигові наших дідів – навпаки, саме цими стрічечками на «Мерседесах», «Лексусах» та «Тойотах» ми будемо як раз дискредитувати їхній подвиг. Надягати георгіївську стрічку, на мій погляд, мають право тільки самі ветерани, які брали участь у бойових діях! Права надягати цю стрічку всі інші не заслужили!

Геннадій Мінаєв, Сумський міський голова 

Прикра історична справедливість, або чому я не надягаю георгіївську стрічку? 

Щороку, у переддень Дня Перемоги 9 Травня, мені чомусь згадуються долі двох мої дідів.

Перший з них, Митрофан Попов. У 20-х роках минулого століття він закінчив вищу радпартшколу, де лекції читав сам Микола Бухарін, але був виключений з лав ВКП(б) і посаджений у колонію за те, що, будучи одним з керівників Шебекінського району Курської області (нині Белгородської області), на початку 1930 року відмовився розкуркулювати рідне село, знаючи про те, що куркулів-те в ньому немає. У бабусі залишилися на руках четверо маленьких дітей і двоє з них не вижили під час голодомору. В 1937-му, усього через півроку після виходу з колонії, дід дивом уник повторного арешту. Його попередив його друг і сусід – голова сільської ради. Він пішов з дому ввечері в точно перед нічним арештом і довгий час поневірявся під чужими прізвищами на шахтах Донбасу, час від часу пересилаючи родині гроші.

Наприкінці червня 1941-го він повернувся додому і пішов у військкомат. Але замість фронту знову потрапив на зону. Загинув він улітку 1943 року на Курській дузі, усього в 40 кілометрах від рідної хати. Перед самою смертю, у травні 1943 року, у період фронтового затишшя, дід приходив на добу додому. Звання в нього не було, не було ні погонів, ні зірочки в пілотці. Мама з бабусею довгий час шукали місце поховання діда, але дізнатися докладно нічого не змогли.

Хоча знайшли свідків того, що майже весь його штрафний батальйон при локальному відступі «поклав» з кулеметів загороджувальний загін НКВС.

У часи «розвиненого соціалізму» мама мені про це зовсім нічого не розповідала. Один раз, в п’ятому або шостому класі (1975-1976), я запитав чому вона заслужений вчитель, більш того, директор самої величезної школи в районі, а не є членом КПРС. Вона відповіла дуже коротко: «Тому синку, що дід твій ніякий не герой війни, а досі ворог народу – більше я тобі нічого розповідати не буду й не запитуй!».

Але 9 травня 1990 року до нас у гості приїжджали два товариші діда по штрафному батальйону (один з них командир батальйону), які дивом вижили, і які розповіли мені всю правду про ту війну. Як виявилося, у фільмах «Звільнення», «Вони билися за Родину», «Гарячий сніг» та багатьох інших, правда була показана далеко не вся. Через місяць, у червні 1990 року (за рік до ДКЧП), я вийшов з рядів КПРС.

Другий мій дід – Дмитро Мінаєв – так склалося, що із усієї його великої рідні, дідівське прізвище носить тільки моя родина – загинув під Сталінградом на початку зими 1942 року, хоча в його петлицях і був невеликий темно-червоний мідний ромбик, і, саме собою, була присутня червона зірочка на кашкеті.

Бабусі прийшла «похоронка» тільки в осені 1943 році із зазначенням дати і місця загибелі діда, хоча їх невелике містечко в Тамбовський області не було окуповано німцями. Як виявилося, він був похований у братській могилі, на якій усього чотириста імен. При цьому, як стверджували очевидці, у цій могилі (звичайний донський яр) було поховано більше трьох тисяч радянських солдатів. Прізвища Мінаєв на могилі не було до 1975 року.

Не можна сказати, що я не здогадувався про справжні масштаби трагедії Великої Вітчизняної війни. Багато чого про справжню війну мені розповідав наш сусід, ветеран війни Роман Чертов, той самий голова сільради в 30-х роках – друг мого діда.

На День Перемоги він ніколи не ходив на святкові заходи, яке проводилися в нашому селі, біля школи та пам’ятника нашому односільчанину Герою Радянського Союзу льотчику Миколі Сурнєву.

У цей день дід Роман завжди надягав парадний костюм (не військовий), всі свої чотири ордени та купу медалей, ставив посередині двору стіл, який йому накривала донька, брав пляшку горілки і пив на одинці, майже нічого не закушуючи – у нього після третього поранення залишилася тільки чверть шлунка. Після того, як закінчувалася пляшка, він довго та гірко плакав… Усі сусіди давно звикли до такого стану речей – так він робив, як казала мама, з весни 1965 року, коли почали офіційно святкувати День Перемоги. І горілку пив він один раз на рік – 9 травня.

Роман Чертов на війні був артилеристом – командиром гармати. Захищав Москву, воював під Ржевом і Вязьмою. Двічі був в оточенні. Перший раз узимку 1942 року в складі 33-й армії генерала Єфремова, що не побажав залишати своїх бійців і летіти на присланому за ним Георгієм Жуковим літаку та загинув майже з усією армією. У другий раз улітку того ж року, але в складі вже 39-ой армії, яку в оточенні кинув її командуючий, що полетів на літаку в ставку. З оточення виходили вже під командуванням начальника штабу армії. Дійшов до Берліна. У квітні 1945 року був поранений втретє.

Помер дід Роман ранком 2 травня 1977 року, у той день йому виповнилося б рівно 80 років. І тільки через майже п’ятнадцять років після його смерті мені стало зрозумілим і очевидним те, про що гірко плакав він...

Спостерігаючи, як в останні роки з’явилася мода вішати на лацкани піджаків та блузок георгіївську стрічку, мене терзають сумніви в історичній справедливості такого кроку, у першу чергу, з боку молодих людей, які доладно нічого і не знають про події першої половини 20-го століття. Чи мають вони права взагалі надягати цю стрічку? Тем більш чіпляти цю стрічку на антени автомобілів? 

І найголовніше, напевно цю стрічку, якщо були б живі, по праву одягли би мій дід Дмитро Мінаєв та можливо мій сусід Роман Чертов. А от в тім, що її одяг би мій інший дід – Митрофан Попов, я маю великі сумніві...

18 квітня 2010

http://demotivation.me/puuwp29twf9hpic.html#.UZuZxaKeNHA

Возможно, кто-то из тех, кто читает эти строки, помнит официальные сводки. Летом 1943 года объявили, что попавшим в окружение под Конотопом немецким войскам удалось прорвать линию обороны противника. Но никто не сказал, чего это стоило...
Одно из этих бронированных чудовищ утюжило берег, превращая парализованную от страха толпу в кровавое месиво. Два прожектора выискивали новые жертвы.
Наступил рассвет. Мы еще долго стояли в воде и не двигались, несмотря на то что буквально утопали в грязи и иле.
Немецкая артиллерия вела огонь с другого берега реки. Это и заставило танки русских свернуть прямо к нам, обрекая на гибель многих немецких солдат ...
militera.lib.ru/memo/german/sajer/08.html

Только мовно просидевшее всю войну в выгребной яме всё видело и всё знает, а кто видел чуть чуть больше тот повоевал совсем недолго.

Тут ось на сайті партії регіонів зявилася така новина:

Регіонали обурені ганебним вчинком - сьогодні невідомі залили водою Вічний вогонь на Меморіалі Слави.

Символ Перемоги не горів у Сумах цілих десять років. І лише завдяки ініціативі голови фракції ПАРТІЇ РЕГІОНІВ у Сумській міській раді Юрія Перепеки, для якого повернення Вічного Вогню стало справою честі, та допомозі активних громадських діячів, 9 травня 2013 він знову запалав. Цю подію ветерани Вітчизняної війни зустрічали зі сльозами на очах. 

Нагадаємо, що опозиційні політичні сили виступали проти цієї ініціативи. 

Збіг обставин чи спланована акція – але залили Вічний вогонь 21 травня – на День народження Юрія Перепеки. 
Очевидно, що цим вчинком противники регіоналів хочуть загасити пам'ять про Велику Перемогу.

http://partreg.sumy.ua/newsshow.php?id_news=2204&page=1

Що скажете?

А шо сказать ?Нахера, вы, понарисовывали свастики на заборах.А потом проводили акцию по их закраске.Понял, откуда ветер перемен дует?САМ ПЬЮ САМ ГУЛЯЮ.

Эх Славик плачет по тебе кибуц.Рассказывал бы там про геройства своих родителей тружеников военных ,ташкенского второго фронта.. :love:

Ну, що ж ви так, Славик, довільно точку відліку вибрали - Друга світова. А чи може в цьому і полягає ваша заангажованість? А ось, якщо взяти точкою відліку 1917 рік, то вийде зовсім  інша ідеологічна (чи типологічна) картинка. Міліони лінтяїв (а тому з неприкритою сракою) повбивали справжніх господарів життя і дорвалися до влади. А в них народжувалися діти і вони їм розповідали, щоб сховати справжню причину свого злочину, про фантастичну мрію - комунізм. І не просто розповідали, а ще й навчали робити злочинцями всіх тих, хто не був згоден з нею. Ці люди з душею покидьків справді вміли люто ненавидіти всіх, хто по-справжньому був кращий за них, а значить і не сприймав фантазій цих ображених долею комуністів. 

І ось ці покидькит одного разу зустрілися з іншими покидьками, які були ніби і такими ж самими, але чомусь говорили про якусь самостійну Україну. Отже, до цих мазепинців-петлюрівців у комуністів могла бути лише специфічний вид ненависті - плебея до плебея. Якраз, Славик, який намагається пояснити, чому деякі неправильні ненавидять владу не конкретизує, що це не якась загальна влада. Ні, це дуже конкретний тип влади - комуністичний. І цей тип влади дожив до 2013 року. Ну, а ще сам Славик є прихильником влади комуністичної босоти, чого він пропонує нам також не помічати.

Як тобі, Славик, така картинка? Ну, а ще можливі й інші картинки, коли ми беремо за точку відліку якусь іншу доленосну подію - 1861 чи 1914. 

Головне тут що? Неправильно всі ці картинки пояснюють реалії сучасності.

а чого це ОУН-УПА вступається за хитрого єврея Гену Мінаєва?

Отже, в Сумах загасили Вічний вогонь. Немає на цей час в Сумах Вічного вогню:

http://partreg.sumy.ua/newsshow.php?id_news=2204&page=1.

Питання: хто це зробив? Слухайте, а може то просто погода на день народження Перепєки пожартувала і дощ просто залив той вогонь?

Уважать или презирать лично Минаева - лично дело и право каждого... Но вот издеваться над памятью его дедов - это уже глубочайшее скотство! Не взирая на свою антипатию к мэру, я бы с удовольствием приобщился к его поиску "знатоков" и "коментаторов", чтобы от души настучать им в бубен!

А провокатора Славика в кибуц пускать нельзя - он и так обокрал свою родную еврейскую общину, воруя гуманитарку у стариков. Вот теперь он "антифашист" и ратует за возрождение "советской культуры"....

Даже ,если дед Минаева воевал один день, ему в ноги поклониться надо.С таких дней и соткана ПОБЕДА.С крови простых солдат ,которые отдали самое дорогое свою жизнь.И спасли жизни этим паскудам, которые хотят их очернить.

"""Як тобі, Славик, така картинка?"""

Для тех, кто хочет разобраться, поясняю ещё раз.

Дети и внуки не виноваты в тех преступлениях, которые совершали любимые дедушки и пра-пра-прадедушки (начиная от времён И.Грозного или Петра). Причём под преступниками понимаем и тех, кто совершал реальные преступления, и тех, кто неправедно наказывал людей за ЯКОБЫ преступления (таких случаев, наверное, процентов десять?). То бишь в каждом конкретном случае никто не может по прошествии десятилетий гарантированно сказать, справедливо или несправедливо было наказание. Возможно, наказанный на самом деле не преступник, а даже герой! И сколько было таких случаев, когда на 180 град. менялась оценка поступка!

Но жить-то надо сейчас! Посему считаем, что нести в себе груз ненависти к обидчикам своих предков неправильно. Не нам судить предков!

Вот и преложил я Тупому подумать, как выйти из патовой ситуации, чтобы прервать цепочку обид. Мы-то сам не знаем ответа. (А если и знаем, то не скажем  )