Формула любви: монументальный маразм крепчает.

Минаев орет о нехватке в бюджете средств на выплаты зарплат и в то же время вваливает деньги в беременные статуи.

Во сколько обошлась городу эта беспреданница? Тысяч в 200?

зато дороги не чистятся, не посыпаются, гололед на дорогах, особенно второстепенных и тротуарах пипец, а их статуи давай....!!!

на конечной "аэропорт" маршрутчики такую промоцию делают - зассали всю околицу, нужно там памятник поставить "Неизвестному маршрутчику писающему на поребрик "

Сказали же Вам - за средства спонсоров. И чего возмущаться? Побольше бы контактных скульптур, ведь это придает красоту городу и освежает серые будни.

со спонсоров откат? лихо

что по вашем мнению придает городу красоту? "Сахара"(и кубическое нечто и урод-младенец),  "голодомор" или "миньетчицы"? Теперь вот харьковская баба.

 Градоначальники подмести город не могут, зато срут памятниками. 

Цей ідіотизм расєйських міфотворців навіть краєзнавця Ленського зачепив. Він різко розкритикував гусарствуючих Ємєль типу Неговського-Бикова такими страшними словами:

"А тепер за гусара Федору, таке прізвисько дали цьому гусару-пам’ятнику.

   Десь років 7 тому я прийшов до Федорченка і попросив грошей на свої книжки. Він показав мені жалюгідну книжечку і у властивій йому манері спілкування став пояснювати:

  Ось про бджоли, бджоли, бджоли…..  Шість тисяч, шість, шість, шість віддав…..

Я пробував апелювати:

-         Та в мене книжки про всю економіку області і історія тих цегляних заводів, що ви забрали під себе.

Федорченко вперся в мене поглядом, а далі:

-         Та в мене заводи по всій області.

На тому ми і розсталися.

На гусара Федору у Федорченка грошей вистачило, а на коня для нього мабуть не хватило, от і зробив він з нього не гусара а піхотинця, та ще і без ківера. Мабуть Федора вийшов на Соборну від дами серця покурити. 

 Ну, звідкіля пан Федорченко має свої знання про гусарів. Звичайно з радянського бойовика ,,Гусарская баллада”.

Ідіотизм цього пам’ятника полягає в тому, що перехід козацьких полків у загальні військові підрозділи Росії означав трагедію для козаків. Козак мав землю, підпомічників, садибу, служби, а іноді свічний, салотопний, селітроварний або винокурний завод. Було куди повертатися з військових походів. Зберігалася, хоча і куца, полкова демократія.  А що мав гусар?

Мордобій, пиятику, повію і купу хронічних венеричних хвороб залічених десятки разів сулемою. Якщо не вбивали в бою і на дуелях, то після тридцяти років, це був інвалід ні нащо не здібний. Ті кому і вдавалося дотягнути кінця служби довго теж не жили. Фактично такою реформою був зруйнований інститут родини, що було основою українського суспільства. Все це викликало невдоволення козаків. 

На останок мені хотілося б навести вірш самого Д. Давидова про гусар, де всі огріхи життя і служби закінчувалися пиятикою шампанського. ,,Где откровенность в кандалах, где тело и душа под прессом; где спесь да подлость, вельможа да холоп, где заслоняют нам вихрь танцев эполеты, где под подушками потеет столько жоп, где столько пуз затянуто в корсеты…” 

У мене є велике бажання знести весь цей архітектурний ідіотизм на Соборній, Воскресенській, Харківській. Поставте його в приміщеннях своїх фірм панове і милуйтеся ним, а не популяризуйте своє невігластво, не вішайте вашу локшину підростаючому поколінню.

             О бедном Федоре замолвил я слово".

снести нельзя, архитектор слишком контактный

 

Сказали же Вам - за средства спонсоров. И чего возмущаться?

Пусть найдет спонсоров на выплату зарплат. 

разрыв между богатыми и бедными горожанами всё усиливается. посмотрим во что это всё выльется ...

Это выльется в харьковский вариант с судьёй...

Истекающим желчью видимо глубоко безразлично всё то,что украшает наш город.

Огромная благодарность спонсорам и всем причастных в первую очередь от маленьких сумчан за прекрасные контактные скульптуры "Даму с зонтиком", на ул. Соборной,которую воспринимают как волшебную фею и "малышей" на ул. Воскресенской.