888 писав:

А кто скажет , откуда взялась мова на исконно русских землях ?

А хто скаже, хто вам дозволив державу Русь ототожнювати з державою Росія? Це наївне невігластво чи відверта брехня, так знаєте нахраписто, а може пройде?

"""А адепты = хамы, типа Петлюры, это и есть истинное лицо малоросса. Ненавидящего всех, завидующего всем....Такие вот они, малороссы."""

Я вновь вынужден обратить внимание госп.Гостя на недопустимость наезда на одного из самых уважаемых форумчан, истинного Украинца, стойкого петлюровца госп.Петлюры.

Мы все должны учиться у него ясности в изложении своих мыслей, в логике умозаключений, в верности национальной Идее. в прекрасном владении ридной мовою - идентификаторе нашей национальной принадлежности.

Долой русскую мову из всех сфер её использования!

Слава госп.Петлюре!

AWASS писав:

Мы, ВСЕ живущие в этой местности - малороссы! 

Пане AWASS, ви знову за свої неправомірні узагальнення взялися? Так простакувато нагадаю вам, що за переписом 2001 року 88,8 % населення Сумщини самі себе назвали українцями. САМІ СЕБЕ.  І в час саме такої самоідентифікації вони сказали чітко, що вони не росіяни і не малороси. Вони УКРАЇНЦІ.

Живіть сьогоднішньою реальністю, а не поїденими міллю  російськими шовіністичними  агітками ХІХ століття.   

Пам'ятаєте графа Сергія Уварова? Чи Михайла Юзефовича?  Це у них існувала мрія про триєдину російську націю, яка складалася  з трьох селянських етносів - великоросійського, малоросійського та білоруського - з об'єднуючою для всіх їх єдиною "високою" російською культурою, складовою якої є стандартизований варіант російської літературної мови.

Але подальша історія показала, що все вийшло трохи не так, як хотілося ідеологам "єдиної" і "неділимої". Знову трохи наївне питання: так для чого ж і ким в часи існування самостійної української нації знову актуалізується ідея про якийсь малоросійський етнос, який є складовою російської нації?

Пане AWASS, ви так російсько-шовіністичо гидите Україні свідомо, з переконань, за гроші  чи з наївності? 

 

Пане AWASS, ви так російсько-шовіністичо гидите Україні свідомо, з переконань, за гроші  чи з наївності?

Почему я тебе никогда не ставил такого вопроса? Я всех здесь форумчан воспринимаю как СОБЕСЕДНИКОВ, но никак не как заробытчан. Видно где-то в глубине души у тебя есть сомнение, насчет целесообразности  грошей?  :bigsmile:   

Ты просто не понимаешь, что есть СУТЬ Человека, которая ВЫШЕ любых слов, а тем паче языков, а есть форма, это такие люди как ты. Они кричат, визжат, а о чем??? Ты хоть одну СВОЮ идею тут показал? Ты постоянно опираешься на кого-то, но те кто для тебя авторитеты, жили в ПРОШЛОМ, а жить прошлым могут те, кто не видит будущего. В будущем не языковое будет общение, а образное. Люди перестанут передавать инфу кодировкой словесной, а из открытых человеческих душ будут исходить открытые мысли-образы. Если не веришь в людское братство, то рви их на национальные шмотки 

Пане AWASS,  я говорю про сучасність і ви говорите про сучасність, коли в теперішньому часі однозначно відтворюєте російські шовіністичні   ідеї:

"Мы, ВСЕ живущие в этой местности - малороссы! ". ЗАРАЗ малороси.

Але фундамент цієї ідеї - ХІХ століття. Тому, я не в минулому, я лише спираюся на минуле, щоб зрозуміти сучасність. І так же само й ви спираєтесь на минуле, коли твердите про наявність в сучасності народу малоросів. У вас якесь дивне бажання не помічати зв'язку між минулим і теперішнім. Ідея малоросійства, яка так активно використовується в СУЧАСНІЙ інформаційній війні російським агітпропом не ЗАРАЗ же виникла. Це, ще раз повторюся, - ХІХ століття.  Зараз я не можу назвати текст, у якому була б викладена квінтесенція концепції "трієдіной русской націі" з її малоросійською складовою, але окремі її ідеї розкидані в багатьох політично-охоронних текстах, включаючи, як не дивно, й роботу такого історика як Микола Костомаров. Це відома стаття "Двє русскіє народності" (1862 рік).

Ну, а в останньому своєму дописі ви знову напускаєте туману, коли пишете про якісь мисле-образи в майбтньому. Що буде в майбутньому ніхто не зає і ніяка віра тут не допоможе. А ось в сучасності ви чітко зафіксвали свою національну ідентичність і свої національні бажання - "ми всі малороси"!

Коротше кажучи, який смисл вашого крутійства?

Ну, а відносно роботи за гроші, то забираю свої слова назад. Ви зичайно не такі ж. У вас це малоросійське антиукраїнство від щирого серця.

Митинги идут не за языки, а за распределение бабла грантодателей.

Если быть конкретнее то новый закон ни одним пунктом не умаляет достоинства мовы. Никто не покушается на ее государственность и второй госязык. Просто нацюцюрью нужно каким то образом перед выборами проявить себя. Вот и бесится недоробло.

А закон вполне вменяемый и корректный. Каждый человек имеет право говорить и обращаться в госорганы на родном языке - это и есть демокартические принципы цивилизованного государства, а не какого то недоразумения расположенного за Збручем.

Відразу видно, що проекту закону Колесніченка-Ківалова ви не читали. Ідейки про те, що він "права мови не ущемляє" і "людина має право на російську" брехливі наскрізь.

Спеціально для расєйського нацюччя:

До реєстр. № 9073 від 26.08.2011р.  Верховна Рада України

Про проект Закону

про засади держаної мовної політики

(реєстр. №  9073 від 26.08.2011р.)

____________________________________________________

Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності на своєму засіданні 23 травня 2012 року (протокол № 117) розглянув проект Закону про засади державної мовної політики (реєстр. № 9073), внесений народними депутатами України С. Ківаловим та В. Колесніченком.

Згідно з Пояснювальною запискою, законопроектом пропонується визначити засади, цілі і принципи державної мовної політики України, статус та порядок використання мов у різних сферах державного та суспільного життя, встановити відповідальність за порушення законодавства про мови, а також внести відповідні зміни з мовних питань до низки законів України.

Комітет дійшов висновку, що законодавча ініціатива народних депутатів України С. Ківалова та В. Колесніченка за своїм змістом та формою юридичного викладу не відповідає положенням Конституції України (статті 10, 22, 24, 92, 157), Регламенту Верховної Ради України (стаття 91), Рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10 рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови, а також не узгоджується з міжнародними документами, ратифікованими Україною, зокрема Європейською хартією регіональних мов або мов меншин.

А саме:

1. Насамперед, багато зауважень викликає понятійно-термінологічний апарат законопроекту, який не відповідає термінології Конституції та інших законів України.

 Законопроект використовує поняття «регіональна мова» та «мова меншини», запозичені з Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, відірвано від їхнього питомого правового і концептуального контексту. Також поняття «регіон» тлумачиться таким чином, що під це визначення підпадають адміністративні одиниці України різного рівня (від області до населеного пункту), а не «географічна місцевість», про яку йдеться у пункті першому статті 7 Європейської хартії.

Поняття «мова меншини» у даному документі, по-перше, не корелюється на основі етнічної приналежності з визначеним у національному законодавстві поняттям національних меншин, а по-друге, фактично ототожнюється з поняттям регіональної мови.

Загалом, мова у законопроекті розглядається не як одна із найважливіших етнонаціональних ознак, а як територіальна ознака, що не узгоджується з теорією етносу та нації. У зв’язку з цим, законопроект спрямовується не стільки на задоволення мовних потреб національних меншин України, скільки на впровадження регіональних мов, серед яких особливе місце відводиться російській мові. 

Термін «регіональна мова» подекуди ототожнюється з конституційним поняттям «мови національних меншин України», що суперечить Конституції України, яка не містить терміну регіональні мови.

2. Основний зміст зазначеного законопроекту полягає в тому, щоб унормувати надання статусу регіональної мови одній із мов, що не є державною (українською), а також визначити сфери суспільного життя, у яких дана мова може використовуватися паралельно з державною чи замість неї.

Підставою для надання статусу регіональної мови, згідно із законопроектом, є наявність на території певного населеного пункту, району чи області 10% носіїв цієї мови, що має встановлюватися на підставі даних Всеукраїнського перепису, зокрема, через відповідну інтерпретацію відповіді на питання про «рідну мову» респондента.

На всій території, що підпадає під юрисдикцію відповідного органу місцевого самоврядування, вступають у силу норми законопроекту щодо використання регіональної мови:

в актах місцевих органів державної влади (ч. 2, ст.10);

у роботі місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування та в їхньому листуванні з органами влади вищого рівня (ч.1, ст.11);

при наданні адміністративних послуг населенню (ч. 2, ст.11);

при проведенні офіційних зібрань, які проводяться місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування (ч. 4, с.11);

в офіційних оголошеннях та повідомленнях (ч. 5, с.11);

у матеріалах передвиборчої агітації (ч. 5, ст. 12);

у друкованій продукції службового та ужиткового користування (бланки, форми, квитанції, квитки), що розповсюджується органами державної влади і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями (ч. 7, с. 24).

Даний перелік містить лише норми, які дозволяють використовувати регіональну мову замість державної, а не паралельно з нею.

При цьому йдеться не тільки про право використовувати регіональну мову в публічній сфері, але й про обов’язок. Законопроект містить положення про те, що заходи щодо використання і захисту регіональної мови або мови меншини є «обов’язковими для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян – суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб» (ч. 7, с. 7).

Разом з тим, законопроект майже не містить норм, які конкретизують конституційне положення про державний статус української мови,  якщо не брати до уваги таких суто декларативних тез, як наприклад,  у частині 5 статті 6 проекту («Жодне положення цього закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови»).

Виняток щодо вживання державної мови зроблено лише для декількох сфер. Зокрема, українська мова, згідно з нормами проекту, обов’язково використовується в законопроектах, що подаються на розгляд Верховної Ради України, на уроках української мови та літератури, в картографічній продукції внутрішнього призначення, у слідчих і судових документах та у Збройних Силах.

В українських реаліях російська мова може витіснити українську з усіх сфер суспільного життя на значній території України, зокрема в російськомовних регіонах, де лише російською як єдиною офіційною мовою будуть користуватися у своїй роботі місцеві органи влади, навчальні і дошкільні заклади, суди, політичні організації, наукові установи, засоби масової інформації тощо. Таким чином, єдиний мовний простір країни та пов’язана з ним комунікативна цілісність політичних, адміністративних, інформаційних, наукових, культурних процесів у межах держави буде порушена або серйозно утруднена.

Як наслідок, запровадження нового законодавства про мови суперечить не лише національним інтересам, але й загальновизнаним європейським нормам. На них спирається, зокрема, у своєму висновку щодо законопроекту № 9073 від 13.01.2012 р. Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин, вказуючи на роль державної мови як «об’єднуючого суспільство фактора» (п. 22 Оцінок і рекомендацій), та наголошуючи на тому, що її просування «складає легітимний інтерес держави» (п.6 Оцінок і рекомендацій).

3. Норми зазначеного проекту закону надають російській мові особливого статусу порівняно зі статусом інших мов національних меншин України, що також суперечить Конституції України.

Чинним законодавством України (Конституція України, Закони України «Про мови в Україні», «Про національні меншини в Україні», «Про місцеве самоврядування», «Про звернення громадян» тощо) детально визначено порядок застосування російської мови як однієї з мов національних меншин України.

Однак, у законопроекті простежується тенденція наділити російську мову особливим статусом, відмінним від статусу інших мов національних меншин, на які поширюються положення Європейської хартії.

Передбачений у законопроекті критерій визначення кількості носіїв регіональних мов на території регіону (села, міста, області) – 10 % і більше на практиці забезпечить статус регіональної мови лише російській (а не румунській чи гагаузькій), оскільки носіїв лише російської мови 10 і більше відсотків можна нарахувати майже у всіх областях України.

Варто усвідомити й те, що російською мовою в Україні володіють громадяни різного етнічного походження. Тому, якщо в різних сферах суспільного життя (в роботі органів державної влади та місцевого самоврядування; в публікаціях актів вищих органів державної влади; у сфері освіти, судочинства, адміністративних послуг; внесенні відомостей до паспорта громадянина України, або документа, що його заміняє; при зазначенні топонімів (географічних назв) тощо) буде передбачена можливість використання замість державної мови (чи поряд з нею)  регіональної, то це може бути лише російська мова.

Зокрема, стаття 20 (п. 7) законопроекту встановлює норму обов’язкового вивчення регіональної мови в закладах освіти. Однак право на освіту будь-якою регіональною мовою (гагаузькою, караїмською та ін.) навряд чи може бути реалізоване на рівні вищої освіти. Тому цей законопроект суттєво обмежує реальні права представників нацменшин, мови яких не мають достатньої комунікативної потужності для здобуття ними вищої освіти.

Окрім цього, попри декларації про рівні мовні права усіх громадян України, законопроект закладає норму про функціональну нерівність мов, відповідно до якої мови слід використовувати «з урахуванням стану кожної мови» (ст. 5, частина друга, п. 3 проекту закону), що суперечить Європейській хартії регіональних мов або мов меншин (а саме на це документ посилаються автори законопроекту), яка призначена передусім для захисту мов, яким загрожує зникнення внаслідок малої кількості носіїв.

4. Об’єктом захисту, що передбачений зазначеним проектом закону, з усього багатоманіття мов національних меншин України обрано лише 18 мов. Однак Цілі та принципи (частина II) Європейської хартії регіональних мов або мов меншин поширюються на всі мови національних меншин України, окрім діалектів офіційної мови та мов мігрантів, і лише на частину цих мов, прямо названу в національному документі про ратифікацію Хартії, поширюються особливі засоби захисту, передбачені її частиною III.

Тому положення щодо гарантування законодавчого забезпечення прав лише носіїв певної кількості регіональних мов, перелічених у проекті закону, є дискримінаційним стосовно мов нечисленних національних меншин України, мови яких не потрапили до списку з 18-и обраних. Адже і Конституція України, і законодавство України про національні меншини, і міжнародні договори, до яких приєдналася Україна, гарантують розвиток, використання і захист усіх мов національних меншин, що живуть на території України. Отже, фактичний перелік мов, які одержують правовий захист, зменшується порівняно з Конституцією України та міжнародними документами, ратифікованими нашою державою (зокрема, Рамковою конвенцією про захист національних меншин 1995 року).

Таким чином, запропонована у законопроекті заміна об’єкту захисту з усіх мов національних меншин на 18 регіональних мов не ґрунтується на європейському праві й суперечить статті 10 і статті 22 Конституції України.

5. Частиною третьою статті 7 проекту закону пропонується встановити, що до кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому законі, за умови, якщо кількість осіб – носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і більше від чисельності її населення. За рішенням місцевої ради з урахуванням конкретної ситуації такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої складає менше 10 відсотків населення відповідної території.

Зазначена норма не відповідає положенням Конституції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Питання застосування мов є питанням державного значення, що підтверджується змістом пункту 4 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з яким порядок застосування мов визначається виключно законом.

Отже, Основний Закон України не наділяє місцеві ради повноваженнями щодо застосування мов та визначення їх регіональними. Не передбачає такого права органів місцевого самоврядування і Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. На це вказує у своєму висновку й Міністерство юстиції України.

З огляду на це, неприйнятними вбачаються також і запропоновані у Перехідних положеннях законопроекту зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування».

6. У Пояснювальній записці до проекту закону в порушення вимог частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України не зазначено, як впливає реалізація законопроекту на видаткову частину бюджету. Авторами не подано до проекту закону необхідних розрахунків та обґрунтувань. Натомість Пояснювальна записка містить неправдиве твердження, що «введення в дію цього законопроекту не потребує додаткових бюджетних коштів».

За висновком Міністерства фінансів України (лист № 31-07130-2-4/5938 від 09.09.2011 року), реалізація зазначеного проекту закону вплине на видаткову частину Державного бюджету України, оскільки запровадження цього акта потребуватиме додаткових видатків з державного та місцевих бюджетів, зокрема, на публікацію поряд з державною також і регіональними мовами актів місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування, виготовлення печаток, штампів, штемпелів, офіційних бланків, табличок цих органів, на переклад процесуальних, судових документів, підготовку педагогічних працівників з викладання предметів регіональними мовами, видання підручників, іншої навчальної і довідкової літератури регіональними мовами, видання і розповсюдження аудіовізуальних творів, друкованих видань російською, іншими регіональними мовами тощо.

Міністерство фінансів вважає, що запровадження зазначеного проекту закону призведе до зменшення доходної та збільшення видаткової частини державного бюджету, і вважає його прийняття недоцільним.

За висновком Комітету з питань бюджету (лист № 04-14/7-1990 від 03.11.2011 року), реалізація окремих положень проекту закону вплине на показники державного та місцевих бюджетів.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (лист № 16/3-537/9073 від 23.05.2012 року) вважає, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відправити на доопрацювання.

Отже, з огляду на викладене вище, зокрема на те, що проект Закону про засади державної мовної політики (реєстр. № 9073), поданий народними депутатами України С. Ківаловим та В. Колесніченком, не відповідає положенням Конституції України (статті 10, 22, 24, 92, 157), не має фінансово-економічного обґрунтування, Комітет з питань культури і духовності прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України відхилити зазначений проект закону.

Додатки: висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України – 15 арк.;

висновок Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України – 1 арк.;

висновок Комітету з питань бюджету – 3 арк.;

висновок Міністерства фінансів України – 3 арк.;

висновок Міністерства юстиції України – 6 арк.;

висновок Національної академії наук України – 28 арк.;

висновок Академії наук вищої школи України – 3 арк.;

висновок Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка – 2 арк;

проект Постанови Верховної Ради України – 1 арк.

Голова  Комітету                                                 В. ЯВОРІВСЬКИЙ

 

Відразу видно, що проекту закону Колесніченка-Ківалова ви не читали. Ідейки про те, що він "права мови не Ущемляє" і "людина має право" брехливі наскрізь. Спеціально для расєйського нацюччя:

Не нужно постить сюда бред яВОРивскых и прочих отморозков, а лучше читайте сам закон. Тогда и впросак попадать не  будете

Ще трохи із висновків Головного науково-експертного управління Верховної Ради України:

За змістом Європейської хартії регіональних мов або мов меншин “регіональна мова або мова меншин” означає мови, які традиційно використовуються у межах певної території держави, під якою треба розуміти географічну місцевість, де така мова є засобом спілкування певної кількості осіб, яке виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, спрямованих на їх збереження та розвиток. Йдеться про те, що сфера поширення регіональних мов або мов меншин пов’язується не з відповідними адміністративно-територіальними одиницями, які складають систему територіального устрою держави, а з географічною місцевістю, що може не збігатися із системою територіального устрою держави. Тому пропозиція про надання органам місцевого самоврядування, система яких будується виключно до системи адміністративно-територіального устрою держави, права вирішувати питання про визнання регіональних мов та мов меншин такими, що є поширеними в межах адміністративно-територіальних одиниць, вбачається недостатньо обґрунтованою. Адже повноваження органів місцевого самоврядування поширюються не на “території”, а на відповідні “адміністративно-територіальні одиниці”. При цьому слід враховувати, що території поширення регіональних мов та мов меншин формуються у природний спосіб, а не шляхом прийняття рішень органами місцевого самоврядування.
Крім того, варто звернути увагу і на те, що Європейська хартія регіональних мов або мов меншин серед заходів, спрямованих на охорону і розвиток регіональних мов або мов національних меншин, не передбачає зобов’язань стосовно необхідності прийняття спеціальних рішень органами державної влади чи органами місцевого самоврядування про “визнання регіональної мови чи мови меншин такою, що є поширеною на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці”. За змістом частини ІІІ цієї Хартії держави зобов’язуються в межах територій (які склалися історично) передбачати заходи, спрямовані на заохочення використання регіональних мов або мов меншин у суспільному житті відповідно до зобов’язань, взятих за пунктом 2 статті 2 цієї Хартії.
У частині другій статті 7 законопроекту пропонується визначити перелік регіональних мов або мов меншин, до яких застосовуються положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Однак перелік таких мов вже визначений у п. 2 Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”. При цьому треба звернути на невідповідність переліку мов, визначених цим Законом (13 мов) переліку мов, що міститься у законопроекті (18 мов). 
Недосконалим, на думку управління, виглядає запропонований у законопроекті механізм визнання мов регіональними або мовами меншин та застосування до них відповідних заходів (частини третя – сьома статті 7 законопроекту). Передбачені законопроектом 10-відсотків і більше кількості чисельності її населення, а в окремих випадках менше 10 відсотків населення відповідної території, на якій поширена ця мова, для прийняття відповідними місцевими радами рішення про визнання мови регіональною і використання її на відповідній території, на думку управління, вбачається довільною. До того ж міжнародно-правові акти такого критерію визнання мов регіональною не містять. Зокрема, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин не пов‘язує визнання мови регіональною з певним відсотком представників національних меншин у загальному складі населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Нею передбачається здійснення охоронних і заохочувальних заходів, спрямованих на забезпечення використання регіональних мов, і в жодному разі не передбачає прийняття органами місцевого самоврядування спеціальних рішень про визначення територій використання регіональних мов. Вона орієнтує органи публічної влади не на визнання тієї чи іншої мови регіональною, а на охорону “історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою відмирання ”, створення умов для їх захисту і використання з метою збереження та розвитку культурного багатства і традицій Європи. Так, відповідно до підпунктів "a (iii)", "b (iv)", "c (iv)", "d (iv)", "e (iii)", "f (iii)", "g", "h", "i" пункту 1 та пункту 2 статті 8 Хартії Україна у сфері освіти зобов'язалася, в межах території, на якій такі мови використовуються, відповідно до стану кожної з таких мов і без шкоди для викладання офіційної мови (мов) держави застосовувати один із заходів, передбачених у зазначених вище підпунктах (зокрема, передбачити можливість надання суттєвої частини дошкільної, початкової, середньої, професійно-технічної освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин чи їх викладання як складову навчальної програми), принаймні до тих дітей чи учнів, які самі, або у відповідних випадках сім'ї яких, цього бажають і кількість яких вважається для цього достатньою. 
На думку управління, запропонована законопроектом 10-відсоткова чисельність носіїв регіональної мови для визнання на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць її мови регіональною може призвести до непорозумінь та напруги на мовному ґрунті. Адже межі проживання національних меншин та поширення їх мов не завжди збігаються із межами адміністративно-територіальних одиниць. Необхідно враховувати й те, що у процесі практичного застосування запропонованих положень можливе виникнення ситуації, коли місцеві ради вищого рівня прийматимуть рішення стосовно вживання регіональних мов без наявності відповідних рішень місцевих рад нижчого рівня, що теж може призвести до хаосу у сфері нормативно-правового забезпечення функціонування мов у межах тих чи інших адміністративно-територіальних одиниць.

Я бачу пане черговий Гость, для вас прізвище Яворівського, як червона ганчірка для бика. Не дивіться хто підписав, дивіться хто прийняв цей документ. А це Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності. І прийнято таке рішення було з урахуванням висновків ось цих організацій, що подаються в Додатку:

"висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України – 15 арк.;

висновок Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України – 1 арк.;

висновок Комітету з питань бюджету – 3 арк.;

висновок Міністерства фінансів України – 3 арк.;

висновок Міністерства юстиції України – 6 арк.;

висновок Національної академії наук України – 28 арк.;

висновок Академії наук вищої школи України – 3 арк.;

висновок Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка – 2 арк;

проект Постанови Верховної Ради України – 1 арк."

Шо ж ви так не помітили?

...А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
 Матір катувати...

Т. ШЕВЧЕНКО

Яворивский, приспособленец и плут! Элементарный плут и мошенник....Кстати, господа свидомые трипольце - арицы - характерники - латентные казаки - укры, список матерей ( по Шевченко) с которых русскоязычные сумчане, в пособничестве с "москалями", рубахи снимали...

Мы должны знать нуждающихся и гонимых!

Неоднократно повторяем - руки прочь от украинской мовы. Долой русскую мову!

Требуем запретить на государственном уровне русский мат. Требуем составить и утвердить линейку украинского мата, который бы заменил русский мат.

Если мы не решим этот простой вопрос (своего рода тест на наши украиномовные притязания), мы не сдвинемся в сторону украинизации нашей речи, и все призывы моего виртуального друга госп.Петлюры и его друзей останутся гласом вопиющих в пустыне.    

 

У вас це малоросійське антиукраїнство від щирого серця.

Я не привязываю себя ни к малороссам ни к великороссам, а тем паче прилагать усилия на то, что мне не интересно. Мне непонятны люди, которые ставят во главу угла своей жизни ОТНОШЕНИЕ в языку, правда другие главным считают свое отношение к той или иной партии, религии, организации,...пище, алкоголю, женщинам,... это все извращенцы.

Я считаю, что надо выработать три своих отношения по Жизни

1 Отношение к себе

2 Отношение к Богу

3 Отношение с близкими

Наши отношения - это как репейники, мы ими цепляемся к тому или иному событию-ценности, но без ориентации и без духовных ресурсов, так и остается человек по жизни - репейником. Вот такие репейники и цепляются друг к другу, неся в души не мир, а борьбу-войну на которую так глупо и расходятся духовные ресурсы враждующих. Я по своей сути миротворец, высказывающий свое отношение по любому вопросу, но помня, что все это мелочи и помехи по нашей жизни. А вот ты, на мой взгляд, борец-репейник  

Толерастным быть почетно!!!!

Нє, ну я теж можу так як і ви, пане AWASS, літати в надемпіричній реальності (я навіть книжку Гайдеггера купив і почав читати), ось тільки коли треба, звичайно ж, лише на мить  спуститися з метафізичних висот на таку неосновну, таку забруднену конкретикою, таку грішну і таку, взагалі, неправильну землю, то спускаємося ми - один в Малоросію, а інший - в Україну.

І підтвердженням цьому є не те, що ви висловлюєте своє відношення з будь-якого питання, а те, з яких позицій, з якого фундаменту, з якої основи  ви його подаєте. А вона, та основа - малоросійська. Ну, а потім знову летите, наповнюючись всіма можливими духовними ресурсами  і далі вже йде все нормально. З точки зору тієї вищої правди вашого життя ну такими реп'яхами видаються ті  приземлені політизовані форумчани, таким реп'яхами....

Правильно, Петлюра, говоришь. Правильно.

Авасс любит Малороссию. А мы с тобою - Украину. Один любит блондинку, другой брюнетку. У каждого своя любовь. Скрепя сердце, вынужден признать, что Авасс имеет такое же право любить Малороссию, как и мы с тобой нашу ридну неньку.

И мы с тобой, и Авасс здесь на форуме - крупные, культурные растения. Не то, что всякие репьяхи, бурьян всякий. Жму руку, мий петлюривський друже.

Побійтеся Бога, пане Славик, ну що ж  ви так пересмикуєте? Перечитайте ще раз мною написане: я ж теж себе до реп'яхів відношу.

"""я ж теж себе до реп'яхів відношу."""

Ну, ты можешь себя относить к кому угодно, но мы относим тебя к "нашим", к украинской элите, одной из наших опорных фигур в борьбе с русскомовными и прочими репьяхами.

Незважаючи на те, що ви у нас, пане Славик, відомий форумний постмодерніст, а значить тлумачити думки інших можете як вам заманеться, я б все таки просив вас не приписувати моїм своїх власних смислів.

 

І підтвердженням цьому є не те, що ви висловлюєте своє відношення з будь-якого питання, а те, з яких позицій, з якого фундаменту, з якої основи  ви його подаєте. А вона, та основа - малоросійська.

Я не смотрю на мир исходя из ЧУЖИХ формирований (великороссов или украинцев), а только из СВОИХ. Я ведь поставил первым отношение к самому себе, да если ТЫ не понимаешь себя, тогда ТЕБЕ надо клика, с помощью которой ты и продвигаешь СВОИ интересы в жизнь.  Но мне никакая клика не нужна, так как только исходя из себя Человек и может видеть СВОЙ мир, а не навязанный чужими мнениями-учениями. Поэтому я имею одну позицию СВОЮ, которая постоянно изменяется, по мере моего роста (а может и деградации), но то что я никогда не повторяю одного и того же, а ЖИВУ изменяя в первую очередь свои отношения, которые изменяют мои убеждения, которые изменяют мои верования, которые изменяют мои поступки и мои выводы из этих поступков, которые в свою очередь изменяют мои отношения и т.д. Вот так и крутится колесо моей Жизни, наезжающее на ЧУЖИЕ пробпемы  языка, партий, культур, потребления, .... отзывается во МНЕ моими отношениями, убеждениями, верованиями и поступками. Я этим Живу, это мне дает жизненную энергию, которая и помогает мне жить с открытой душой. Люди живущие с закрытой душой живут ЧУЖИЕ жизни, а зачем они это делают я не понимаю. Вот объясни мне, почему ты живешь по чужим установкам?  

Авась - якийсь жид, їй бо ))) не існує "людини взагалі" - всі хтось. навіть дитятко з пробірки з одного боку матиме певний набір генів, а з іншого - йому організують якесь виховання, навчать якоїсь конкретно мови тощо.

Космополит а не жид.

а хіба космополітство - не жидівська фішка? )))) авась, а в сінагогу ти ходиш? ребе ждьоть тєбя!

 

не існує "людини взагалі" - всі хтось. навіть дитятко з пробірки з одного боку матиме певний набір генів, а з іншого - йому організують якесь виховання, навчать якоїсь конкретно мови

Человек существо социальное, до тех пор пока он он от социума ЗАВИСИМ. Свободный Человек, данный ему набор генов, направляет не по тому пути широкому, по которому все идут, а ищет свой неповторимый путь. А для этого надо вера в то, что Бог ВСЕ нам дал, нам остается поверить в себя и отдать Ему нам данное. Но зачем вам печься о связях с Богом, если связаны своими животными зависимостями. И до тех пор пока эти зависимости вас вяжут, вы и будете изучать мову и воспитавать себе подобных. Не той дорогой идете товарищи! 

«Я чудово володію класичною українською мовою, але говорити сучасною не бажаю і не буду принципово». Об этом в написал эксперт Фонда общественной безопасности Виталий Скороходов.

И дает обстоятельный и аргументированный ответ – почему. «То, на чем сейчас говорит украиноязычное население, это уже даже не суржик, а нечто неописуемое, - возмущается Виталий Скороходов . - Меня тошнит, когда я слышу все эти этеры, милициянты, розчипирки лэтовыща и эуропы. Билирубин он и в Африке билирубин, а никакой не жовчночервонобарвень, а амбулатория называется амбулаторией во всем мире, а не прыхидней, как мне рекомендуют украинские филолухи. Поэтому я достаточно уважаю себя, чтобы использовать такой язык».

Эксперт Фонда общественной безопасности убежден, что «украинская мова имеет очень узкую сферу применения. Она хороша для песен и вздохов в вишневом садочке. На мове в мире говорит не более 10 – 15 млн. людей. В то же время русский язык, это язык международного общения». 

«Если раньше украинский язык ассоциировался у меня с произведениями Леси Украинки, Панаса Мирного, Нечуй-Левицького, Шевченко, Загребельного, Остапа Вишни, Коцюбинского, - напоминает Виталий Скороходов, - то сегодня у всех русскоязычных граждан он ассоциируется с именами убийц и выродков украинского народа, заливших кровью украинцев, русских, евреев, поляков, нашу землю - Шухевича и Бандеры, с эсэсовцами из дивизии «Галиция» и бандеровцами». 

Помимо этого Виталий Скороходов уверен, что «многострадальный мовный закон, за который депутаты бьют друг другу морды, а националисты сорвали голоса в протестах, только ущемляет права русского языка».

 

«Если раньше украинский язык ассоциировался у меня с произведениями Леси Украинки, Панаса Мирного, Нечуй-Левицького, Шевченко, Загребельного, Остапа Вишни, Коцюбинского, - напоминает Виталий Скороходов, - то сегодня у всех русскоязычных граждан он ассоциируется с именами убийц и выродков украинского народа, заливших кровью украинцев, русских, евреев, поляков, нашу землю - Шухевича и Бандеры, с эсэсовцами из дивизии «Галиция» и бандеровцами». 

правильно, и нефиг нам насаждать мову с галицко-польским диалектом. Слава Украине

УБЫЛЬ НАСЕЛЕНИЯ ПО СТРАНАМ бывшего СССР
.
С терактами и войнами и Без демократии и Без Европейского Союза
РОССИЯ: 148 273 746 – 142 857 000= 5 416 746 чел.
С 1991 по 2010 минус 3,65% НАСЕЛЕНИЯ РОССИИ
Но с 2010 г. в России положительный прирост населения.
В 2010 году в России родилось на 40 с лишним процентов больше детей, чем в 2000 году. За этими цифрами – свыше полумиллиона новых жизней.
.
Без терактов и войн но С демократией, Но Без Европейского Союза
УКРАИНА: 51 944 400 - 45 962 900 = 5 981 500 чел.
С 1991 по 2010 минус 11,52% НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ
.
Без терактов и войн но С демократией и С Европейским Союзом 
ЭСТОНИЯ: 1 570 000 – 1 340 127 = 229 873 ЧЕЛ
С 1991 по 2010 минус 14,64% НАСЕЛЕНИЯ ЭСТОНИИ
.
Без терактов и войн но С демократией и С Европейским Союзом 
ЛИТВА : 3 700 000 – 3 058 000 = 642 000 ЧЕЛ
С 1991 по 2010 минус 17,35% НАСЕЛЕНИЯ ЛИТВЫ
.
Без терактов и войн но С демократией и С Европейским Союзом 
ЛАТВИЯ: 2 700 000 – 1 800 000 = 900 000 ЧЕЛ
С 1991 по 2010 минус 33,33% НАСЕЛЕНИЯ ЛАТВИИ

«Я чудово володію класичною українською мовою, але говорити сучасною не бажаю і не буду принципово». 

Оце й є ознака расєйської націоналістичної бидли