

Сергійчик Сергій Миколайович народився 5 листопада 1972 року в місті Шостка. Зростав у родині разом із молодшою сестрою. З дитинства був допитливим, активним хлопчиком, любив проводити час із батьками, особливо ходити до лісу по гриби та на риболовлю. Захоплювався шахами та шашками, брав участь у шкільних змаганнях, де неодноразово посідав призові місця.
Навчався у загальноосвітній школі №1. Після її закінчення вступив до Шосткинського хіміко-технологічного технікуму, де здобув спеціальність з експлуатації автоматичного обладнання хімічних виробництв.
У 1992–1994 роках проходив строкову військову службу в місті Феодосія, у військах протиповітряної оборони, на посаді водія. Мав військове звання молодшого сержанта.
Після армії повернувся до рідної Шостки, одружився, став батьком доньки. Займався підприємницькою діяльністю, багато років працював на ринку.
Сергій мав чимало захоплень, серед яких особливе місце посідала риболовля. Любив автомобілі та мототехніку, цікавився сучасними технологіями, завжди прагнув дізнаватися щось нове. Був людиною діяльною, енергійною та допитливою.
Друзі та знайомі згадуватимуть його як відкриту, щиру й товариську людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів, був надійним товаришем, цілеспрямованим і відважним. Його гарне почуття гумору, позитивний настрій та вміння підтримати розмову завжди викликали прихильність і повагу оточення.
У лютому 2024 року Сергій був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у складі 152-ї окремої єгерської бригади, мав звання молодшого сержанта. Обіймав посаду оператора відділення збору та обробки інформації взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів в\чА 4948. Мав позивний «Сірий». Виконував бойові завдання на Сумському та Донецькому напрямках.
26 жовтня 2024 року молодший сержант Сергій Сергійчик зник безвісти під час виконання бойового завдання. Згодом було встановлено, що цього дня він загинув поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області внаслідок вибухової мінно-вибухової травми та відкритої черепно-мозкової травми.
У Сергія була мрія — повернутися до рідного міста під мирним небом. Повернутися до звичного життя, знову зустрітися з батьком і близькими друзями, сісти в автомобіль та поїхати на риболовлю. Туди, де завжди знаходив спокій, радість і натхнення. Риболовля була його улюбленим захопленням упродовж усього життя, і саме про такі прості, але дорогі серцю моменти він мріяв після Перемоги.
Та, на жаль, його мрії так і не здійснилися…
Сергій віддав життя за Україну, за її свободу та незалежність. У пам’яті рідних, друзів і всіх, хто його знав, він назавжди залишиться щирою, життєрадісною людиною, надійним другом і мужнім Захисником, який до останнього залишався вірним військовій присязі.
Світла пам’ять і вічна шана Герою!
Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!
Лебединська громада схилила голови у глибокій скорботі, проводжаючи в останню дорогу свого земляка, вірного сина України — солдата Канащука Антона...
Сьогодні, 21 листопада, близько 8:00 у Кролевці на території залізничного вокзалу ворожий безпілотник влучив у тепловоз, внаслідок чого поранено трьох...
Великописарівська громада провела в останню путь захисника України Кихтьова Андрія Миколайовича....
Тростянець провів в останню путь свого земляка, захисника України Ігоря Яковича Наумова, який загинув 20 лютого 2026 року під час...
Внаслідок російських обстрілів території області за добу є постраждалі серед цивільного населення....

