Володимир народився 2 квітня 1982 року у багатодітній родині Олексія Андрійовича  і Тамари Якимівни, де панувала любов, повага та злагода.

У 1988 році маленьким шестирічним хлопчиком переступив поріг Анастасівської школи , яку у 1999 році закінчив. Найулюбленішим предметом була фізична культура, а саме - гра в футбол. Тому і виконував обов’язки голкіпера  шкільної футбольної команди, а після закінчення школи більше 20 років був воротарем сільського  футбольного клубу « Анастасівка .» У пам’яті  вчителів назавжди залишився той світлоокий, щирий, жвавий і допитливий  хлопчина, який завжди  поспішав  назустріч новому дню, новим відкриттям. Однокласники згадують його, як спокійного, врівноваженого, відповідального, надійного товариша.

Після закінчення школи продовжив навчання у Недригайлівському ВПУ № 41.

З 2000 по 2002 рік проходив військову службу у Збройних Силах України. Після повернення з 2003 по 2013 рік працював оператором по видобутку  нафти і газу  у 4 цеху Охтирського НГВУ.

Згодом працював на взуттєвій фабриці  витягувальником взуття. Складалося все добре, але війна внесла свої корективи. З перших днів війни, 24 лютого 2022 року він добровільно вступив на захист своєї Батьківщини. Залишив звичне життя, рідний дім, обійми рідних і став щитом для батьків, сестер, племінників, усіх кого любив…

Володимир, як рідний дядько, став прикладом для молодших чоловіків свої родини:

Племінник Олександр  через день, після нього, 26  лютого 2022 року добровільно став на захист рідної землі.

Племінники Олексій та Андрій  віддано і чесно також боронять неньку Україну.

Захисник проходив службу в 117 окремій бригаді територіальної оборони. Уже у 2024 році був поранений. Але це його не зупинило. Він продовжував бути зі своїми побратимами, якими дуже дорожив.

31 травня 2025 року Володимир, як солдат-гранатометник отримав грамоту 117 окремої бригади територіальної оборони « За відмінне виконання військового обов’язку і вірність присязі».

5 жовтня 2025 року відданий захисник, головний сержант, командир першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу, шостої стрілецької роти другого  батальйону територіальної оборони отримав подяку від свого командування «За віддану службу  українському народу, мужність і стійкість проявлену у найважчі для нашої  держави часи».

Також  мужній захисник має грамоту від Генерал-майора  Ігоря Плахути, командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України « За бездоганне виконання військового обов’язку, вірність присязі, захист територіальної цілісності, національного суверенітету України».

Він став воїном. Не тому, що прагнув війни. А тому, що понад усе любив мир, любив життя, своє село, свою Україну. Він став одним із тих, хто власними  грудьми  закрив нашу державу від ворога, хто щодня дивився небезпеці в очі заради життя інших.

Він жив чесно, любив свою родину, свою країну і мріяв про мирне майбутнє. Але війна забрала найдорожче — молоде життя. Його мужність, самопожертва та незламність назавжди залишаться у наших серцях та в історії України.

30 серпня 2026 року внаслідок удару ворожого дрону під час безпосередньої участі в бойових діях  пов’язаних із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Райгород Краматорського району Донецької області  загинув молодший сержант першого батальйону безпілотних систем військової частини А-7045 Володимир Олексійович Литвиненко.

Схиляємо  голови у глибокій скорботі та  висловлюємо щирі та найглибші співчуття матері, рідним, близьким, друзям і побратимам Володимира. Розділяємо цей страшний біль разом із вами.

Андріяшівська громада пам’ятає. Схиляє голови. Світла пам'ять Героям!

Ті, кого ми любили не зникають.  Вони залишаються поруч – у кожному промені сонця, у тихій усмішці випадкових спогадів, у теплі наших думок і в кожному  сні, що приходять нам вночі.

Герої не вмирають! Вони житимуть вічно у нашій пам'яті та вільній Україні. Пам'ять – це те, що ми можемо зберегти. Пам'ять – це, що робить Героя безсмертним .

Слава Україні! 

З метою належного вшанування пам’яті загиблого Воїна Литвиненка Володимира Олексійовича, відповідно до Розпорядження сільського голови від 07.09.2026 року № 52-ОД в Андріяшівській громаді 8 вересня 2026 року

оголошено Днем жалоби, повідомили в сільраді.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!