Він народився 10 травня 1976 року в селі Мишутине. Тут пройшли його дитинство і юність, тут сформувалися його життєві цінності - любов до рідної землі, праця й повага до людей. Освіту здобув у Рев’якинській школі та Путивльському професійно-технічному училищі, де опанував професію механізатора.

У своєму житті працював на землі - у колгоспі, приватному сільськогосподарському підприємстві, а згодом у навчальному закладі. Був працьовитим, відповідальним, спокійним і щирим чоловіком, на якого завжди можна було покластися.

У 1997 році створив родину з дружиною Світланою. Разом виховали сина Анатолія, для якого він був прикладом гідності, доброти й любові до життя. Родина жила в селі Сімейкине, де його знали як доброзичливу та порядну людину.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Микола Васильович без вагань став на захист України. У вересні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив головним сержантом, старшим стрільцем-оператором, сумлінно виконував бойові завдання й залишався вірним присязі.

18 грудня 2024 року поблизу Вугледара під час бойових дій зник безвісти. У червні 2026 року підтверджено його загибель.

Путивльська громада схиляє голову перед світлою пам’яттю Героя та висловлює щирі співчуття родині, повідомили в мерії Путивля.

Світла пам’ять Миколі Васильовичу.

Вічна слава Захиснику України.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!