Приводом для урочистостей став величний столітній ювілей. За плечима Олександри Іванівни - ціла епоха. Її шлях розпочався у 1926 році. Юність дівчини обірвала Друга світова війна, під час якої вона працювала телефоністкою.

Проте головним покликанням життя стала медицина: понад 30 років Олександра Іванівна віддала роботі медичною сестрою у військових шпиталях та інфекційних відділеннях. До Глухова вона переїхала у 1981 році, де до самого виходу на пенсію працювала у місцевій лікарні.

Попри складні реалії прикордоння та солідний вік, іменинниця не втрачає оптимізму. На питання про секрет довголіття відповідає без роздумів - він у турботі близьких.

Син Віктор ділиться, що мама досі намагається господарювати. У них є своя традиція - разом варити борщ, де він готує інгредієнти, а вона керує процесом.

Попри вади зору та слуху, про які сама Олександра Іванівна воліє не згадувати, жінка щодня цікавиться новинами та хоче знати, що відбувається у світі.

Атмосфера, на якому була присутня і онука Павліна, видалася дуже затишною. Ювілярка охоче жартувала та щиро раділа увазі, повідомили в мерії Глухова.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!