У Вознесенському храмі зібралися рідні, друзі, побратими, представники міської ради, щоб провести Захисника в останню путь із гідністю та шаною. Чин похорону за упокій душі українського бійця звершили отці Олександр Карпець та Роман Кулішов.

Під звуки траурного оркестру, у коридорі пошани від стін Вознесенського храму до кладовища по вулиці Пам’яті, люди прощалися з тим, хто поклав життя за Україну.

Віталій Котляр народився у селі Рябина Кириківської громади, потім з мамою, вчителькою місцевої школи, жив у селі Солдатське, навчався в Солдатському закладі освіти з 2-го класу.  Був галантним, скромним, розсудливим, дисциплінованим, впевненим у своїх силах. Мав почуття власної гідності, завжди прагнув до поставленої мети. Згодом з сім’єю переїхав до Тростянця.

Після закінчення 9 класу вступив до Охтирського коледжу Сумського НАУ за спеціальністю «Експлуатація та ремонт  машин і обладнання агропромислового виробництва», отримав диплом з відзнакою. Продовжив навчання в Сумському національному аграрному університеті за спеціальністю «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва», здобув ступінь магістра за спеціальністю «Механізація сільського господарства» з кваліфікацією  «Інженер-механік».

Працював у Тростянці на шоколадній фабриці ПрАТ «Монделіс Україна».  Мріяв про сім’ю, про мирне майбутнє, але війна де дала реалізувати його мрії – Віталій став на захист Батьківщини.

Служив солдат Віталій Сергійович Котляр майстром 1 відділення дистанційного мінування взводу дистанційного мінування 71-ї окремої аеромобільної бригади 8 корпусу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, зарекомендував себе мужнім воїном, з честю виконував свій військовий обов’язок по захисту держави.

9 лютого 2026 року на Сумському напрямку при виконанні бойового завдання він віддав своє молоде життя, назавжди лишившись у Небесному війську... Нашому Герою було лише 33 роки, так багато планів лишилися нездійсненними…

На церемонії прощання, яка пройшла на Алеї слави цвинтаря № 1 по вулиці Пам’яті, виступив Тростянецький міський голова Юрій Бова:

"Сьогодні ми прощаємось із Героєм. Віталій Котляр - це той, хто без вагань, не ховаючись, став на захист нашої держави, нашого майбутнього. Він був люблячим сином, вірним другом і справжньою Людиною з великої літери. Тростянецька громада завжди пам’ятатиме його подвиг. Низько вклоняємося матері Героя – Світлані Іванівні, яка виховала справжнього патріота. Глибокі й щирі співчуття брату Олегу, всім рідним та близьким… Ви можете й завжди будете по праву пишатися своїм сином, бо він є справжнім Героєм наших днів!"

До слова був запрошений і Владислав Заброда, військовослужбовець 1 відділу Охтирського районного ТЦК та СП. Саме він передав матері загиблого сина синьо-жовтий Український прапор, як символ його честі і самопожертви.

Поховали Героя під звуки Державного Гімну України та військовий салют — триразовий залп у пам’ять про загиблого захисника.

До строю незламних Воїнів долучився сьогодні Віталій Котляр, ставши частиною Небесного війська, що тримає варту над Україною, повідомили в мерії Тростянця.

Дякуємо Воїну за захист

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!