У ніч з 25 на 26 січня 2026 року, у 29-річному віці, він відійшов у вічність. Євгеній був лікарем за покликанням і до останнього залишався вірним своєму професійному та громадянському обов’язку.

Під час церемонії прощання рідні, близькі, побратими, колеги та мешканці громади схилили голови у скорботі, вшановуючи світлу пам’ять Захисника.

У нього залишилися батьки, бабуся та молодший брат.

Євгеній народився 24 вересня 1996 року в Глухові, тут зростав, закінчив Глухівську загальноосвітню середню школу № 1.

Хлопець завжди мріяв допомагати людям, рятувати їхні життя, тому  вступив на навчання  у Глухівське медичне училище за спеціальністю Лікувальна справа, а після другого курсу, успішно склавши вступні іспити, став студентом  Харківського медичного університету, де отримав фах лікаря. Ще навчаючись в університеті, він прагнув поглибити свої знання та вміння, тому влаштувався на роботу фельдшером екстреної медицини, де проявив себе як кваліфікований, вправний медик, на рахунку бригади в якій він працював не одне врятоване життя харків’ян. Паралельно він закінчив навчання на військовій кафедрі й отримав звання молодшого лейтенанта.

Після закінчення інтернатури, Євгеній свій трудовий шлях розпочав на малій батьківщині, працював у Глухівській центральній районній лікарні на посаді лікаря-уролога, потім - у Яготинській центральній міській лікарні, де користувався повагою та авторитетом у колег та пацієнтів, багато й успішно оперував.

Коли отримав повістку 21 листопада 2025 року, Євгеній, не вагаючись  виконав свій професійний та моральний обов’язок, змінив своє мирне життя  на тривожне, сповнене небезпек, воєнне. Перебуваючи у навчальному центрі, він поглиблював, удосконалював свої знання, бо розумів, що від його вправності, мужності залежатимуть життя воїнів. На жаль, не судилося, раптова невмолима смерть забрала його від нас.

Він так прагнув досконалості у лікарській справі, що весь час присвячував медицині, не встиг створити власної сім’ї. У Героя залишились батьки, бабуся та молодший брат.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував, повідомили в мерії Глухова.

Сумуємо разом із родиною та поділяємо глибокий біль втрати.

Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях.

Вічна пам’ять і слава українському воїну-медику.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!