У скорботі й зі сльозами люди ставали на коліна, утворюючи живий коридор по всьому шляху до цвинтаря. Адже кожен тут знав і любив Владислава – щирого, доброзичливого, усміхненого юнака, який понад усе цінував життя, свою родину і рідну Україну.

Владислав Лоза народився у селі Жигайлівка, згодом із сім’єю переїхав до Білки, навчався у Білківській школі, а також у Жигайлівській школі, де здобув неповну середню освіту. У Білопільському вищому професійному училищі отримав спеціальність помічника машиніста, однак обрав інший шлях – шлях захисника Батьківщини. У 2020 році добровільно став до лав Збройних Сил України, де служив головним сержантом – командиром гармати артилерійського взводу 26-ої артилерійської бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.

Сміливо виконуючи бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту: на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі та Харківщині, Владислав мужньо боровся за свободу своєї країни. 6 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині він отримав поранення, несумісні з життям. Герою було лише 26 років…

У траурній церемонії прощання на Білківському кладовищі взяли участь міський голова Юрій Бова, представники міської ради та старостату, бойові побратими, вчителі й однокласники Владислава, духовенство, друзі та сотні мешканців громади.

Зворушливі слова пролунали й від побратима – заступника командира батареї Олександра Фандющенка, який від імені всіх воїнів подякував родині за сина-героя:

«Ми познайомилися з Владиславом у 2022 році й відтоді разом виконували бойові завдання у найгарячіших точках війни. Він був справжнім воїном – відважним, вірним побратимом, щирим патріотом. Владислав завжди підтримував товаришів, умів додати сили у найважчі моменти. Він мріяв про мир для України, про вільне і щасливе життя для свого народу. І сьогодні ми схиляємо голови перед його подвигом, обіцяючи, що будемо боротися далі – заради нього, заради всіх наших загиблих друзів. Пам’ять про Владислава житиме в кожному з нас, у нашій перемозі».

Настоятель Вознесенського храму отець Олександр Карпець відслужив поминальну молитву за упокій душі загиблого.

Жалобна хода пройшла від дому Героя до кладовища, де пролунав триразовий салют почесної варти, а матері Владислава військові передали синьо-жовтий прапор – символ вічної вдячності народу за сина, який віддав життя за Україну.

Висловлюємо глибокі й щирі співчуття рідним та близьким. Світлий спомин про Владислава Лозу назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив та шанував, повідомили в мерії Тростянця.

Вічна пам'ять і слава Герою України!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!