Деталі – в матеріалі Суспільного.

"Плакала. Тому що це могло прилетіти так само, як до них прилетіло, так само і до нас могло прилетіти. Ніхто не знав, куди вони летять і звідки вони взялися", — розповіла Наталія Савченко.

Пані Наталія, місцева жителька, говорить – її син товаришував із Дмитром, вони разом гралися. Мама хлопчика – Оксана – працює у місцевому ліцеї.

"Ми з нею буквально, мабуть, тиждень, може, два назад спілкувалися, тому що в нас діти однакові. В неї Діма, в мене Діма, тільки різниця в півроку. Я питала за школу. Вона каже: "Хай ще погуляє, хай ще побуде дитиною". А після ночі, зранку, почула, що немає. Шкода", — розповіла Наталія.

Дмитро загинув в ніч проти 24 червня, коли російські війська атакували Великий Бобрик ударними дронами і зруйнували майже цілу вулицю. Один з безпілотників поцілив у будинок, де жив хлопчик із мамою, бабусею та сестрою.

"Небо зірвалося з усім на світі. Все летіло. Уявіть, скільки їх летіло на на один куток. Це дитина, зайчик маленький, котик маленький, та і все. Вона з ним так носилася: Дімочка, Дімочка, Дімочка. Сама тягнула скільки дітей своїх. Дівчинка 11 класів закінчила. Вона в Сумах десь в лікарні, але її будуть перевозити у Київ", — розповіла Тетяна Заводун.

"Оксана така добра. Ніколи нікому ні в чому не відмовляла. Оксана, я не знаю за що скільки біди у них, в неї ж чоловік пропав без вести. Вже пів року, чи більше", — додала жінка.

Повертатися родині нікуди, говорить Тетяна Заводун. Будинок після влучання російського дрона перетворився на купу цегли. А на місці, де колись було подвір’я – залишився дитячий візочок.