Цей день став трагічним для його сім’ї, друзів та всіх, хто знав Олександра.

Олександр Володимирович народився 7 жовтня 1977 року в місті Глухів. Він змалку вирізнявся добротою та відкритістю. Закінчивши школу №6, він продовжив навчання в Глухівському професійно-педагогічному коледжі, де здобув спеціальність електрика.

Після навчання Олександр працював у Глухівському агролісгоспі та на інших підприємствах міста. На роботі його цінували за відповідальність та працьовитість. Друзі запам'ятали його як дружелюбну та добру людину, яка завжди була готова допомогти.

Олександр Володимирович любив рибалити, особливо взимку, та проводити час зі своїми рідними. Він завжди ставив сім'ю та близьких на перше місце.

Захисник безмежно любив свою Батьківщину. Він усвідомлював, що свобода та незалежність вимагають жертв, тому, отримавши повістку, без вагань пішов до лав ЗСУ. Там він служив у званні молодшого сержанта та виконував важливу роль бойового медика, допомагаючи побратимам у найважчих ситуаціях.

Герой вірив у силу та незламність України, у її майбутнє як незалежної та вільної держави. Олександр був переконаний, що кожен із нас має докладати зусиль для захисту рідної землі. Його відданість Батьківщині є прикладом справжнього патріотизму.

З 7 грудня 2023 року Олександр вважався безвісти зниклим. Протягом цього часу його родина та друзі сподівалися на повернення Героя. Звістка про смерть стала важким ударом для всіх, хто його знав.

Перед останньою розмовою з дружиною він сказав: «Ми ще тут повоюємо». Ці слова стали символом його стійкості та віри у перемогу.

В Олександра залишились дружина, син, мати, батько та старший брат, повідомили в мерії Глухова.

Вічна пам'ять Герою, який поклав своє життя за мир та вільне майбутнє нашої держави.

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!