Віталій Лобуренко народився та виріс у Тростянці, закінчив школу № 2, займався музикою, самостійно освоїв професію майстра з виготовлення меблів, яка стала справою його життя. Мріяв про сім’ю та щастя, але війна втрутилася в його мирне життя. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, Віталій Лобуренко став до лав Національної гвардії України, щоб захищати рідну землю від російських загарбників.

Служив сержант Віталій Олександрович Лобуренко помічником гранатометника в бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана Національної гвардії України. Цими днями рідні чекали Віталія додому у відпустку, але повернувся він до рідного міста на щиті….

Віддати шану Герою прийшли рідні, друзі, знайомі, бойові побратими, небайдужі мешканці громади та представники влади, які утворили "живий коридор", схиливши коліна і голови.

З прощальним словом звернувся до присутніх сержант Національної гвардії України Дмитро Коваль:

«Ми пишаємося тим, що саме в складі нашої бригади сержант Віталій Лобуренко захищав нашу державу. Саме на війні грані людської душі висвітлюються як ніде, і за час несення служби Віталій показав себе з найкращої сторони, ми його дуже поважали. Його смерть - це наше спільне горе. Але ця смерть недаремна. Віталій Олександрович загинув за те, щоб ми як нація і держава існували, розвивалися, ставали кращими. Честь і шана тобі, брате, від усіх побратимів, а рідним та близьким – низький уклін», - промовив побратим загиблого та передав прапор матері Героя.

Поховали мужнього воїна з військовими почестями на Алеї Пам’яті цвинтаря по вулиці 93 Бригади у місті Тростянець. Державний Гімн України, військовий салют супроводжували мить прощання з полеглим Воїном.

Вічна і світла пам’ять справжньому Воїну, Віталію Лобуренку, який жив і загинув, захищаючи Україну, захищаючи кожного з нас, повідомили в мерії Тростянця.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!