Алексійчук Євгеній Олександрович народився 25 квітня 2001 року в місті Шостка. Закінчив Воронізьку загальноосвітню школу ім. П.О. Куліша, в дитинстві та юності захоплювався спортом. З дитинства Євгеній прагнув стати військовим, тому після здобуття середньої освіти вступив до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища. Юнак любив і поважав свою родину, цінував своїх батьків і був прикладом для молодших братів. «Веселий, товариський, завзятий, чесний, відповідальний», - такими словами згадують чоловіка його родичі. Він мріяв створити міцну та велику сім’ю з коханою дівчиною, мати донечку та великий, затишний дім… Але на першому місті в житті Євгенія завжди була вірність Батьківщині та військовий обов’язок.

До повномасштабного вторгнення росіян він боронив незалежність України в зоні ООС. Улюбленим виразом при спілкуванні з родиною була фраза: «Прорвемся, мамо, обов’язково!». Бойові побратими стали для нього важливою частиною життя, його фронтової сім’єю. Здібного та працьовитому юнаку пропонували продовжити своє військове навчання, але він обрав бойове братерство. За блискучі досягнення був відзначений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест», почесними грамотами.

24 лютого 2022 року чоловік зустрів на військовій службі, за цей час побував на найгарячіших ділянках фронту. 16 грудня цього року навідник танкового взводу танкового батальйону Алексійчук Євгеній Олександрович помер від отриманих поранень у військовому шпиталі. До останніх хвилин життя він залишився вірним рідній Україні та військовій присязі, залишився Людиною честі, повідомили в мерії Шостки.

Вічна пам’ять і вічна шана нашому земляку!

Низький уклін його родині та глибокі співчуття!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!