Рум’янцев Кирило Євгенович народився 22 липня 1997 року у Шостці. Коли хлопчику було три роки, його родина переїхала до Харківської області. Кирило закінчив Роганський аграрний ліцей, з 2013 по 2017 рік навчався у Харківському державному політехнічному коледжі за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд». У дитинстві та юності хлопець захоплювався баскетболом, а любов до читання (особливо – історичної літератури) залишилась у нього на все життя.

Військовий вишкіл проходив під час несення армійської строкової служби, на території Дніпропетровської області. В армії виконував обов’язки спеціаліста з ремонту та експлуатації бронетанкової техніки. Після завершення строкової служби Кирило Євгенович продовжив працювати в ЗСУ, уклавши трирічний контракт. Після цього чоловік присвятив себе роботі у транспортній сфері, у Дніпрі. Рідні та друзі згадують Кирила як людину з активною життєвою позицією, яскравого лідера, вірного товариша та справжнього патріота. Така людина не змогла залишитися осторонь у важкий для Батьківщини час.

В перші дні початку повномасштабної рашистської агресії Кирило зателефонував до своєї військової частини, а через короткий час вже боронив незалежність України у складі 23-ї окремої механізованої бригади. За час служби чоловіку довелося побувати на найнебезпечніших ділянках фронту, в Запорізькій та Донецькій області. 27 листопада Кирило повідомив рідним тривожну новину – він вирушає «на нуль»… 2 грудня водій-дизеліст механізованого батальйону Кирило Рум’янцев героїчно загинув, виконавши свій військовий обов’язок. До останньої хвилини життя він залишався вірним сином України.

Вічна пам’ять і вічна слава нашому захиснику!

Смага Михайло Юрійович народився 19 травня 2001 року у Шостці. Разом з братом-близнюком навчався у школі № 1. Багато років хлопчик відвідував Шосткинську школу мистецтв (клас «Гра на баяні»), приймав участь у конкурсах різного рівню, був нагороджений почесними грамотами та відзнаками. Після здобуття середньої освіти Михайло вступив до Шосткинського центру професійно-технічної освіти та здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва; Водій автотранспортних засобів».

Доросле життя розпочалося для юнака з проходженням строкової служби у складі ракетних військ на території Івано-Франківської області.

Повернувшись до рідного міста, Михайло працював у сфері торгівлі, зустрів кохану дівчину. За словами рідних, він завжди відрізнявся врівноваженим і відкритим характером, був людиною широкої душі та доброго серця. «Ніколи не відмовляв у проханнях про допомогу, намагався в усьому підтримати рідних і друзів… Був відповідальним, чесним, працьовитим», - такими словами згадує Героя мама Оксана Михайлівна. Вільний час чоловік приділяв рибалці, яку обожнював з дитинства.

В перші ж дні повномасштабного російського вторгнення Михайло Юрійович записався добровольцем до територіальної оборони. Спочатку охороняв рідну Сумщину, через деякий час виборював незалежність України в Запорізькій та Донецькій області. Наш земляк виконував обов’язки навідника механізованого батальйону і за час служби виявив себе як відповідальний і людяний чоловік. Неодноразово виносив поранених побратимів з поля бою, внаслідок чого отримав подвійне поранення. Після проходження реабілітації Михайло Юрійович знову повернувся на передову. Свій останній бій прийняв 11 грудня, віддавши життя за кожного з нас, повідомили в мерії Шостці.

Вічна пам’ять і вічна шана воїнам Світла!

Доземний уклін їх родинам, які виховали захисників і Героїв!

Щирі молитви за упокій їх світлих душ і за Перемогу України!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!