Старший навідник протитанкового відділення взводу вогневоїпідтримки аеромобільної роти аеромобільйого батальйону, Володимир Годованіченком  7 червня 1981 року у селі Черепівка у сім’ї колгоспників-трударів.

Батько, Микола Павлович,працював у колгоспі трактористом, мама, Ніна Василівна, трудилася на різних колгоспних роботах.

Батьки виховували трьох дітей. Мав Володя старшого брата та молодшу сестру.

Після закінчення Черепівської школи навчався юнак у Ворожбі колишнього Лебединького району на водія та пасічника.

Затим працював у Києві, на Оболоні.

Разом з дужиною  виховував двох доньок.

- Ми з Володимиром грали у свій час у футбол, - згадував один із односельців Героя. – За мирного життя…

За мирного життя Володимир завжди був душею компанії, товариський, веселий, добрий, відповідальний.

А слова одного із побратимів говорили про те, яким Володимир був за війни:

- Володимир був твердою основою для старших командирів, він був твердою підтримкою для солдатів. Мало хто з його побратимів знали, хто такий Володимир Годованіченко. Зате всі знали, хто такий «АБРЕК». Почувши цей позивний, солдати відкидали усі свої сумніви і страхи. Ішли за ним у бій! До перемоги! Бо знали він не залишить їх ніколи.

Пишаюся тим, що знаю його! Пишаюся тим, що воював з ним! Пишаюся тим, що маю можливість провести його в останній путь… Спочивай з миром, брате!

Подяку родині за виховання захисника-героя, нагадавши рядки із біографії Володимира Годованіченка, висловив секретар Буринської міської ради ради Володимир ПИСАНИЙ.

Слова підтримки настоятель Храму мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець ДИМИТРІЙ говорив під час прововіді, під час відспівування Володимира у Храмі.

У «коридорах пошани» схилялися сьогодні проводжааючи Володимира Годованіченка медичні працівники на території лікарні, сусіди, друзі – від будинку у середмісті громади до Храму мучениць Віри, Надії, Любові та матерії їх Софії. До «коридору пошани» доєднувалися шляхом траурної церемонії перехожі, працівники установ, організацій, крамниць, на деякий час припинивши  буденні справи.

24 серпня 2022 року Володимир пішов захищати рідну Україну.

29 вересня 2023 року відданий військовій присязі на вірність українському народові, виявивши стійкість і мужність, Володимир загинув у результаті мінометного обстрілу біля Новопрокопівки Запорізької області.

Вкотре на Алеї Героїв із почестями, військовим прощальним салютом, під звуки Гімну України Буринщина вотаннє віддала шану воєму герою-захиснику…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!