“Незвична локація з підписом «знайшла дім».

Це Яся, яку я привезла з Яструбиного з 4 цуценятами, вона більше року сиділа на ланцюгу у притулку.

Всі, хто приходив обирати собаку, навіть не дивилися в її бік.

Спокійна, «не гавкає», с аристократичним характером… таких собак мало цінують, бо кожен другий, хто приходить обирати собі тварину, шукає «злого охоронця», «дзвіночка», все рідше я чую: “Доброго дня! Хочу взяти у вас ДРУГА.

Дім для Ясі вдалося знайти аж в Європі.

Причому родина знайшлась там, менше ніж за місяць перебування в центрі адопції.

Ми дуже вдячні волонтерам організації, які взялися допомагати нашому притулку!

Приймають наших тварин, піклуються про них та постійно радують новинами успішних прилаштувань.

Цей пост я пишу аби розвіяти міфи, накшталт «вони відправляють собак на іспити, на м’ясо… підставте будь-який вигаданий брєд, якого я наслухалася за цей рік.

Це дуже важка праця. Дуже.

Від підготовки документації, дипломатії з європейцями, до самої поїздки, яка коштує енну кількість тисяч коштів, наступний раз вже й нікому собак супроводжувати…

Ми віддаємо останнє, щоб Яся з Яструбиного, Малишка з Косівщини, Тигра з КП, Нойз з Хімпрому та ще сотня вже відправлених тварин мали родину, а не вуличне скитання в Сумах чи довічне життя у будці притулку”, - повідомляє команда СТЗТ.