Встановлення дошки на будинку Рудинського ініціювали працівники місцевого краєзнавчого музею. У самому ж будинку нині живуть люди.

А в Охтирському краєзнавчому музеї до дня Соборності 21 січня запрацювала експозиція присвячена Рудинському.

На виставці представлене те, чим він користувався у роботі, фотографії з розкопок та різні побутові й особисті речі.

Усі експонати виставки передали рідні сестри археолога.

Що відомо про Михайла Рудинського

Народився 14 жовтня 1887 в Охтирці, де виріс й ходив до школи. Навчався в Імператорському Санкт-Петербургському історико-філологічному інституті. Але не закінчив його і перевівся у Харківський Імператорський університет на таку ж спеціальність. Коли випустився з університету, йому було 23.

Працював педагогом у Києві, Санкт-Петербурзі, Полтаві. у 1919 став директором Художнього музею, ще чотири роки працював у пролетарському музеї Полтавщини.

Рудинський обожнював історію, товаришував з місцевою полтавською інтелігенцією. У 1917 вони організували Комітет охорони пам'яток у Полтаві. Історію він любив й у прикладному сенсі – брав участь у розкопках. Так у 1923 році знайшов дві скіфські могили біля села Мачухи під Полтавою. 10 років до 1934 пропрацював у археологічних установах.

1934 року Рудинського репресували за проукраїнські погляди. Він був у засланні три роки. Після заслання працював у музеях та займався історією. Досліджував палеолітичні пам'ятки на території України, а також пам'ятки Трипільської культури та скіфського часу.

Помер 23 червня 1958 року. Його поховали на Байковому кладовищі в Києві. І посмерто реабілітували у 1989 році.