В IV - середині VII ст. у візантійській столиці – Константинополі, було налагоджено виготовлення надзвичайно вишуканих ювелірних виробів. Рання візантійська торевтика (мистецтво рельєфної обробки художніх виробів з металу) широко наслідувала від пізньоантичної, передусім римської, форму, стиль, сюжети та іконографію.
Один з глеків має грушоподібну форму з широким валиком на вузькій шийці, прикрашеним волютами виноградної лози. Основна частина глека прикрашена трьома сюжетними фризами. Верхній фриз з пасторальними сценами: зображено двох пастухів, кіз, овець та корів. Середній фриз, що зберігся лише частково, представляє багатофігурну складну сюжетну композицію: помста Ахілла Гектору за смерть свого друга з «Іліади» Гомера. Нижній фриз глека представлений мисливськими сценами: озброєні мечами і списами мисливці вступили у сутичку з хижими звірами.
Інший глек з витягнутим тулубом, що звужується донизу і переходить у тонку ніжку. Його верхня частина інкрустована орнаментальними рослинними мотивами.
Подібні за формою та оздобленням срібні глеки ІV ст. знаходяться в ряді європейських музеїв.
Наразі музейні предмети перебувають на реставрації у Національному науково-досдідному реставраційному центрі.
В липні 2021 року ці предмети були включені до Державного реєстру Національного культурного надбання - є унікальними, мають виняткову культурну цінність.