У Глухові під час робіт із демонтажу майже 300 квадратних метрів плитки на Меморіалі пам’яті захисників Глухова, будівельники виявили, що вона частково була покладена поверх іншої. І теж почали її збивати. Співробітники Національного заповідника «Глухів» зазначили, що несподівано віднайдене покриття – це дуже цінний з історичної точки зору артефакт, який тут лежав, найвірогідніше, з 1909 року, коли зробили благоустрій території біля щойно встановленого пам’ятника Н.Терещенку. Сам пам’ятник, як відомо, після революції простояв недовго, а от постамент використовується донині, на ньому стояло кілька різних пам’ятників. На фото 1957 року добре видно елемент мощення.
Науковий співробітник Олександр Мірошниченко говорить, що коли на початку вересня 2010 році у Глухові в авральному порядку готувались до зустрічі президентів Януковича і Медведєва, то дуже швидко вимостили новенькою плиткою площу біля Меморіалу, яка мала б бути фактично центром зустрічі. Можливо, щоб зекономити час, нове покриття клали поверх старого. А одну старовинну плитку з клеймом київського цементного заводу «Фор» вмурували зверху. Покриття «під Януковича», на жаль, виявилось неякісним, уже років через 5-6 почало розлущуватись, а через 10 - місцями утворились залисини з розкришеного цементу.
- Плитку відомого київського заводу в жодному разі не можна всю утилізувати! Вона має стати ще однією історичною родзинкою Глухова, екскурсоводи будуть показувати, як Глухів долучався до модних передових технологій на початку XX століття, - говорить О.Мірошниченко.
За словами заступника директора НЗ «Глухів» Світлани Жукової, вони оперативно написали листа зі своїм баченням до міської ради, адже укладання нового покриття планується буквально з наступного тижня. Секретар міської ради Юрій Бурлака дав доручення управлінню ЖКГ та іншим службам вивчити це питання разом із спеціалістами з реставрації та охорони пам’яток заповідника. Тим часом науковці зайнялись пошуком документальних підтверджень існування плитки з 1909 року, наприклад, шукають у «Журналах Глухівського земства», за чий рахунок купували покриття. До речі, така ж плитка була викладена і на тротуарі біля Федорівського ремесленого училища по вул. Інститутській – нинішня так звана «маленька» школа №3. Але її недавно поміняли на нову. А от справа від Меморіалу прекрасно зберігся тротуар під Трьох-Анастасіївським собором. Науковці вказують на абсолютну ідентичність плитки, підкреслюючи, що її перестали виготовляти на заводі після Першої світової. А в радянський період уже б ніхто не ставив оригінальне клеймо, та ще й із збереженням старого правопису «КІЕВ. ЦЕМЕНТ. ЗАВОДЪ ФОРЪ».
Учора, 30 липня, роботи з демонтажу продовжились. Журналісти біля меморіалу застали заступника міського голови Валерія Галустяна, архітектора Олександра Хренова, начальницю УЖКГ Марію Сегеду. Директор ТОВ «Новбуд-Глухів» Олександр Негрій повідомив, що вивозять уламки старих плит, а приблизно два десятки цілих поки лежать у складі.. Сьогодні вже почали завозити щебінь. Як тільки комісійно затвердять місце для вкладання старовинних плит, будівельники готові це зробити.
До речі, з першого погляду дійсно не віриться, що звичайна цементна плитка може прекрасно зберегтись більше ста років, якість просто вражає.
Історики нагадують, що масово цемент не застосовувався навіть на початку XX століття. Це був відомий, але дорогий і досить-таки рідкісний на той час будівельний матеріал, що за багатьма своїми параметрами вигідно відрізнявся від вапна.
ДОВІДКОВО. У 1890-х роках цемент виробляли тільки 3 невеликих українські заводи — одеський, амвросіївський та здолбунівський. Для великих міст України його доставляли залізницею із заводів, розташованих у Варшавсько-Віденському регіоні, що примусило місцевих ділових людей замислитися над проблемою виготовлення цього цінного будматеріалу в Києві. Свою виробничу діяльнисть перший у Києві цементний завод "Фор" розпочав 1 липня 1898 року. Вже наступного року тут освоїли нову продукцію: почали продавати пірогранітні плити марки "Фор".
Серед членів правління цього акціонерного товарства значився і відомий київський архітектор В.В.Городецький. З метою реклами продукції цього товариства він спорудив 1902 року на вулиці Банківській для власних потреб знаменитий "будинок з химерами", який добре зберігся до наших днів.
Сам цементний завод «Фор» довго не проіснував, спочатку Перша світова війна, а потім революція перепрофілювали його на інше підприємство.
Оксана Коваленко, Неделя