Цей підхід допоможе зрозуміти, які підприємства мають стратегічне значення для країни, а які можна передати в приватні руки, щоб вони працювали ефективніше. У документі прописано, як управляти державними активами, хто за що відповідає, та як підприємства мають звітувати перед державою і суспільством. Про це пише Данило Гетманцев.

Окремо увагу приділили тим підприємствам, які виконують важливі соціальні функції, наприклад, забезпечують енергетику чи транспорт. Тут також вводять правила, щоб їхні витрати через виконання цих обов’язків враховувалися та компенсувалися.

Політика передбачає прозорість у роботі держпідприємств і конкретні вимоги до їхньої ефективності. Наприклад, визначено, які підприємства повинні мати наглядові ради, як встановлюватимуться їхні цілі та як оцінюватимуть роботу керівництва. Крім того, тепер чітко регулюється питання дивідендів — скільки підприємства повинні відраховувати до бюджету, щоб це не шкодило їхньому розвитку.

Затверджений документ — це не лише план дій, а й початок великої ревізії. Уряд хоче переглянути, які підприємства дійсно потрібні державі, а які краще передати ефективному приватному власнику. Те, що не можна продати, але вже не працює, має бути ліквідовано, щоб не створювати зайвих витрат.

Простіше кажучи, Політика державної власності — це про те, як зробити управління державними активами зрозумілішим, прозорішим і більш вигідним для країни. Тепер завдання уряду — не лише реалізувати цей план, а й зробити його основою для подальших змін.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!