Товариш, що час від часу їздить у Столін за продуктами, там дешевше і якісніше давно запрошував поїхати подивитись на країну, де президентом «останній диктатор Європи» - як кажуть про Лукашенка. Цього тижня таки виділив день для цього.

Ранок, вагон дизеля завантажений грибниками та вояжерами до Білорусі. Останніх значно більше. Туди везуть туалетний папір та кришки для банок. Зайняті всі сидячі місця, однак стоячих пасажирів не має.

Після закінчення огляду в Удрицьку, більша половина пасажирів вагону раптово зривається з місць і займає позиції у тамбурах біля вихідних дверей. Виявляється, це для того, аби якнайшвидше опинитися біля пунктів пропустку на у Горині. Після прибуття можна спостерігати цікавий спринтерський забіг, бабці років по 70-80 з сумками чимдуж біжать до контрольних проходів. Це просто треба бачити!

Хвилин 40 йде на проходження черги, хто часто їздить, каже, що то дуже швидко і ось ми в Білорусі. Хто займається постійно бізнесом а-ля купи в Білорусі, продай в Україні – біжить до магазинів за цигарками, маслом, сиром, та на базар за ковбасою.

Кому цікаво, то норми вивозу з країни наступні: 1 пляшка горілки, 2 пляшки пива, 2 пачки цигарок, 2 кілограми ковбаси одного сорту, 2 банки згущеного молока, кілограм масла, кілограм сиру. Можливо у чомусь помилився, але здається, що так.

Ми ж прямуємо до Століну. Там і місто по-більше (до 10 тисяч), відповідно і побачити можна більше, магазинів більша кількість, та й часом ми не обмежені. Їдемо шикарним білоруським автобусом «МАЗ». На низькій платформі, чистота, білети бере кондуктор, а не водій, за поручні можна не триматися, плавний хід автобуса та повна відсутність «ямкового ремонту асфальтного покриття» роблять це можливим. Взагалі якість доріг там просто відмінна, не вірив, доки на власні очі не переконався. Вартість проїзду на наші гроші 80 копійок. Дизельне пальне 5 гривень за літру і це після подорожчання.

Столін виявився чистим, привітним містом. Щоправда спочатку не міг зрозуміти, чого не вистачає. Це майже відсутність комерційної реклами. Немає біг-бордів, сіті-лайтів, стіни будинків не обвішані різнотипною рекламою. Натомість є соціальна реклама на кшталт: «Ми за здоровий образ життя». Є наліт «совковості». Пам’ятник Леніну в центрі міста, вулиці Леніна, Джержинського, площа Комсомольська.

Супермаркетів на зразок нашого «Вопака», чи «Смаркетів» там не зустрів. Найбільший торгівельний центр – це універмаг. Вартість пальто з підкладкою 800 гривень, костюм дуже схожий на той який купував в рівному 2 роки назад за 800 гривень, там коштує 150. Найдорожчі туфлі фабрики "Белвест" 270 гривень. Цікавий момент. Знайомий купив холодильник «Атлант» виробництва Білорусі у одному з сарненських магазинів, а у них, точно така ж сама модель виявилася на 1,5 тисяч гривень дорожче… Дивна якась арифметика виходить. Чи холодильник зроблений у «Одесі на Малій Арнаутській» чи якісь преференції мають продавці. На товари вітчизняного виробництва ціни у порівнянні з українськими невисокі, однак на імпортні такі ж як і у нас.

Велика кількість іномарок. При чому досить пристойних, а не зашмуляних та обдертих. Жигулів нарахував тільки 5, та й ті на стоянках, може і не їздять.

Взагалі ж, на наші 200 гривень, а це 170 тисяч вийшло їхніх рублів, купив: пляшку горілки «Білорусочка» (9 грн), 5 пачок «Кемел» (5 грн., за пачку, здається це самі шикарні у них цигарки, «Мальборо», «Парламент», «Кент», і навіть «Честер» не зустрічав) 2 банки згущеного молока, 3 пляшки пива, 5 пачок масла, 4 палки ковбаси. Всі продукти були якісними і смачними, за винятком горілки, її низьку якість однозначно оцінили всі «дегустатори».

Назад поверталися до українського кордону білоруським дизелем. В Удрицьку пересіли на наш. Контраст разючий. Поїзд брудний, з під нього тече мастило, у вагоні сміття з одноразових стаканчиків, насіння, двері після однієї з зупинок не зачинилися, так і їхали з відчиненими, доки самі не зачинилися. «Дорога» з вокзалу – теж разючий контраст після асфальтового покриття сусідньої країни.

Загалом же висновки від подорожі позитивні. Щоправда не дослідив тему зарплат «сябрів», однак плюси «режиму» Лукашенка очевидні. Зокрема ті ж дороги залишаться вже на роки, медичне лікування безкоштовне на протязі перших 10 днів при будь-якому діагнозі. Модернізовані виробничі потужності не порізані, й не вивезені на металобрухт зараз дозволяють випускати сучасні автобуси, трактори, експортувати добрива. А де наші «ЛАЗи», «ХТЗ», та заводи з виробництва добрив?.. Реформуємось все. Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, комуністи, демократи, реформатори… Б’ються, жбурляються яйцями, ганяють заповідниками, і все щось заважає підняти соціальні стандарти життя. Якісь міфічні перепони виникають і тут і там щосекунди. Все боремось і чекаємо. Коли ж жити розпочнемо?

http://petrushko.rv.ua/Yak-ya-yizdiv-v-Bilorus-Vrazhennya-pro-krayinu-z-rezhimom

Поистне тоталитарная стран. Ни тебе памятников борцам с коммунрежимом, ни тебе стенаний по голодомору, живут и не не тужат. Ну разве достойна такая страна настоящих патриотив?