Гость написал:

Если не хватает вещества на какие-то разумные вещи, остается разве что стебаться на форуме.

Согласен.

Да. Обмельчал данкоровский форум.

Скажи своему другу Иванущенку, чтобы шёл работать, приносить пользу обществу, а не жить за счёт народа (пособия по безработице). Посоветуй ему делать по утрам зарядку для поднятия настроения и бодрости, купаться в проруби. Передай ему от меня физкультпривет.

Если бы у него было хоть капелька самоуважения, не стал бы он судиться, а пошел бы на другую работу заниматься своим делом. "Если тебя не хотят, то чего ты прёшься?"

Это еще раз подчеркивает его профессиональную несостотельность и мелкую провинциальную задирчивость. Мол, если не добьюсь, то хоть нервы попорчу...

После такого никакой умный руководитель солидной организации его на работу не возьмет....

Нехай іде знову вчителювати в с.Северинівку. Там йому, можливо, дадуть нову путівку у життя... Вищу категорію по блату  привоють.

А Європейський суд ніяких порушень його прав не знайде, якщо він звільнений за відповідною статтею КЗП. Там уже від таких позовів з України у деяких суддів "криша їде"...

Иванущенко-пора тебе браться за писанину о славном герое Гражданской войны, патриоте, гидном украинце, освободителе от ига монгольского и российского - Нестера Махно. напишеш мемуары, дождешся второго пришествия МЕССИИ и великодержатель наградит тебя очередной побрякушкой, типа "За заслуги"-какие заслуги, перед кем-одному Ющенко известно.

Папрашу больше не критиковать дорогого г-на Иванущенка. Хватит.

Слишком велика для него честь, что столько уважаемых людей здесь на форуме тратят на него своё золотое время.

Тем более, что вряд ли он читает наши советы.

Закроем же эту тему.

Та не! Хай ещё решение евросуда озвучит, а потом и закроем. Все же мозги проел своим увольнением, пусть и поставит логическую точку. Он же историк, профи, он же жаждал нашего внимания

 

Гость написал:

Он же историк, профи, он же жаждал нашего внимания

По-моему, он даже не знает, что здесь на форуме столько его комментаторов. Так что не будем перед ним стелиться, тратить времечко.  

Знает. Возможно, он сам или его приближенные подняли эту тему на форуме...

Для того, чтобы вызвать сочувствие. Ведь у нас обиженых всегда любят...

Но ошибочка вышла...

 

Гость написал:

Ведь у нас обиженых всегда любят...

Согласен. Может, сбросимся по двадцатке, чтобы помочь обиженному борцу за народ? 

Деньги сдавать мне. Я их потом как-нибудь передам адресату.  

СБРОД ПОЛУГРАМОТНЫХ ИДИОТОВ...

 

Intern написал:

СБРОД ПОЛУГРАМОТНЫХ ИДИОТОВ...

Почему "полуграмотных"?

 Интернатура в психиатрии наверное. Тренируется диагностировать..."Капсит", а это уже симптоматика....))))

Совєтському бидлу читати обов'язково.

АРХІВОФОБІЯ ВЛАДИ (роздуми напередодні професійного свята)

Архівну інформацію можна сприймати, або не сприймати. Сперечатися відносно повноти фактів, відображених у документах. Але архіви неможливо ігнорувати. В цьому їх сила і, водночас, вразливість, особливо в періоди «перекроювання» історії.

Звернімо увагу на ту обставину, що Національний архівний фонд тому так і називається, що зберігає у своєму складі інформацію про історичне минуле всієї нації та належить виключно їй, а не політичним силам, групам людей тощо. Отже, кожна влада, як інструмент політичної волі групи людей завжди мала до архівів «подвійні» почуття. З одного боку на архівній інформації «вибудовувався» її ідеологічний фундамент. З іншого – засекречувався, нищився, не брався до уваги той комплекс архівних документів, який «не вписувався» в цю ідеологічну конструкцію. Наприклад, д.і.н. Марина Палієнко  у своїй монографії «Архівні центри української еміграції» (К.: 2008) згадує, як чехословацький уряд в кінці 1950-тих років передав СРСР кілька вагонів документів періоду УНР з умовою, що вони будуть залучені до фондів українських архівів. Вагони отримали, але умова виконана не була – частина документів поїхала до Москви, решту знищили1.

Які ж причини такого страху перед архівною інформацією? В логіці дій нинішньої «української» влади їх «прочитується» як мінімум, три:

1. Світоглядні. Історичні конструкції, побудовані на міфах (а так воно в більшості випадків і є, за винятком демократичних систем влади, які толерують академічні свободи) дуже вразливі. Через це вразлива сама влада, точніше історичне обґрунтування її легітимності. Наприклад, теза про «тріумфальний хід радянської влади», отже, про її «вкоріненість» в українське життя легко розбивається статистикою виборів до Установчих зборів, ворожим ставленням переважної більшості суспільства до більшовиків, зафіксованих у численних зверненнях та пресі, нарешті, документами про масовий повстанський рух українських селян. Легітимність же влади нинішньої (ментально спорідненою з радянською) хорониться не стільки статистикою, скільки перерахунком бюлетенів та звіркою протоколів. Є в Державному архіві Сумської області такий фонд: Р-2362 – Колекція документів з історії Сумщини. Якщо взяти, для прикладу, події 1917 і наступних кількох років, то 90% інформації цього фонду прямо суперечить не тільки вищезгаданій тезі, але й  підводить під сумнів низку наступних за часом ідеологічних конструкцій: про боротьбу з «куркульськими бандами», «всенародну боротьбу з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни» тощо. Людина, яка дослідила зміст цих документів ніколи вже не говоритиме про Голодомор і комуністичні репресії як про прикру помилку, чи «знищення власного народу». Адже, цілком очевидно, що незвані «гості», які прийшли на українську землю у 1918-му, вже у 1932-1933 та в 1937-му «успішно» нищили якраз чужий народ. Той самий народ, який, у свою чергу, в 1941-му не зовсім однозначно сприйняв відхід «східних» чужаків і прихід «західних». Те ж, що у структури радянської влади було «рекрутовано» багато українців (як, до речі, і в німецькі органи) ніскільки не нівелює загарбницький характер обох режимів. Приклад: близько 2000 осіб місцевого населення було задіяно в окупаційній адміністрації та поліції Лебединського району, а близько 4000 їх земляків, воювали в Червоній армії і на 1946 р. повернулися додому. Причому «… около 500 чел. членов и кандидатов ВКП/б/ оставалось проживать на оккупированной территории. Абсолютное большинство из них прошло регистрацию у немцев, арестовывались и при сомнительных обстоятельствах освобождались из под стражи, а затем рекламировали себя участниками в подпольных антифашистских групп и организаций.2» І так «чорним по білому» у переважній більшості здавалось-би «залізобетонних» історичних тем. А була б радянська влада «своєю» - фронт зупинився б не під Москвою, а під Києвом…
2. Персональні. Кожна людина залишає власний слід на землі. В тому числі й документальний. Так само, кожному хотілось би, щоб він був, або, хоча б «виглядів» позитивно. На жаль… на жаль… От, написав якийсь журналіст «викривальну» статтю, що архів, мовляв, «фальсифікує історію на користь бандерівців»3 а не підписався. Чому? Бо подібна з-під його пера була у 1991-му. Тоді теж «винуватим» зробили архів, бо «неправильні» листи остарбайтерів опублікував. Ну не сподобалася владі радянській і теперішній (а чи є між ними світоглядна відмінність?) архівна інформація, яка несвідомо «підкопувала устої», тобто Міф! І все… А низка інших публікацій згадуваного «дописувача», яка зберігається в підшивках «Ленінської правди» – це замовне шельмування достойних, і просто нормальних людей. От і виходить, що чоловік усе життя заробляв на хліб (можливо й з маслом), обслуговуючи владу. Але як?! Здається сьогодні у журналістів це називається «джинса» і за неї дають гроші. Раніше це називали підлістю і давали в пику.
3. Методичні. Архів фіксує не тільки те, «що?» і «ким?» робилося, але й те «як?» Те, як вирощували картоплю, боролися з довгоносиком чи парували свиней на початку ХХ століття4 – хоча й цікава інформація, але нині суспільні запити інші. «Хто здав мого діда?», «Як мої предки потрапили на Колиму?», «Як загинув Руднєв?» – далеко не повний перелік «стандартних» питань… Що поробиш, у згадуваному вже Лебединському районі через «фільтрацію» у 1946 р. було пропущено 10 тис. чоловік, або кожен 7-й житель5. А фонд ДАСО  Р-7641 (фільтраційні справи колишніх остарбайтерів та позасудові кримінальні справи репресованих) налічує 84 547 (!) одиниць зберігання6. Звичайно, архівісти стоять на сторожі інтересів особи, яку б роль вона не виконувала, хоча всі документи – на відкритому користуванні. Так що «герої пункту 2» можуть спати спокійно… принаймні, до пори, коли «гряне» люстрація. А ось що стосується методів здійснення провокацій ворожих спецслужб проти Українського визвольного руху, стеження за релігійними групами, прослуховування чи «методики пресування» та звільнення неугодних – тут для нинішніх «небожителів» є чому повчитися. Вчаться ж доволі успішно. Такого тиску на свободу наукової думки, на архівну інформацію не було, мабуть, з радянських часів. Воно й зрозуміло, раз віртуальний СССР, куди нас спрямовує «гарант» та його кремлівські покровителі – це певний «стандарт», значить і методи «стандартні». Бо хіба може бути щось інше у «влади чекістів та рецидивістів»? Ось тільки про одне забувають: відповідь народу на таку «методику» завжди була адекватною. Це теж є в документах. І цього найбільше боїться влада. Тобто, її найбільша фобія – це ЗАДОКУМЕНТОВАНА СВОБОДА.

Зі святом!

Геннадій ІВАНУЩЕНКО,

член Спілки архівістів

__________________________________________________________

1Палієнко М.Г. Архівні центри української еміграції (створення, функціонування, доля документальних колекцій). – К.: Темпора, 2008. – С. 319-322.

2ДАСО. Ф. П. 29, оп. 1, спр. 27, арк. 130. 

3http://www.shans.com.ua/?m=nr&in=299&ir=380&id=32904 

4Земледелець. Иллюстрированный  ежемъсячный журналь.  - № 1. – январь 1909.

5ДАСО. Ф. П. 29, оп. 1, спр. 27, арк. 130.

6Державний архів Сумської області: Путівник / Держкомархїв України. Держархів Сумської області; Автори-упоряд.: Л. Покидченко (відп. упоряд.) та ін..; Редколегія Р. Пиріг (голова) та ін. – Суми, 2002. – С. 110.

 Скот Петлюра, так ты Иванющенко? Ну так с этого и надо было начинать, националистический выродок.)))) А я то думаю, какое "чмо", завуалировано пытается преподать себя,как адекватного свидомита. А это оказывается, всего навсего, нацюцюрнитский чушок Петлюра - Иванющенко, никого не уважающее ,мерзкое падло, с проявлением нарцисизма.))) Ты читаешь это, чмо националистическое?

Внимательно ознакомился с точкой зрения г-на Иванущенка.

Вывод однозначен. Иванущенко, как и 95% нынешних активных украинцев, - человек весьма акцентуированный. Он видит и обращает внимание только на одну грань исторического процесса - ту грань, которая комфортно ложится на его эмоциональную матрицу. Другие грани отвергаются им чуть ли не на подсознательном уровне. Поэтому его высказывания, его выводы нельзя считать объективными, адкватными реальности.

Посему делаем вывод - верить Иванущенку НЕЛЬЗЯ. Его информация - отрава для неокрепших молодых умов.

Изгнан он из архива абсолютно правильно. Другое дело - кто придёт на его место? Скорее всего, человек, не менее акцентуированный и ТУПОЙ (в мировоззренческом отношении).

Поэтому можно только посочувствовать украинскому народу, среди которого там мало людей с нормальной головой.      

Не зафантазовуйтесь, пане Гость.

Ще однав новина від Януковича. Вчора зільнили з роботи головного архівіста УКраїни комуністку Гінзбург, але Іванущенкові від того не легше.

У чому не можу не погодитися із Славіком, так це у тому, що всі ми однобічні: й Іванущенко, і я , і Славік. Всебічний на жаль (чи на щастя) мабуть лише Бог.

 

Petlyura написал:

Всебічний на жаль (чи на щастя) мабуть лише Бог.

Человеки идут к Богу, а нелюди от Него! Если твоя жизнь верная, то со временем у тебя все больше и больше проявляется божественных качеств, а если не верная, то быдлота не только тебя окружает, но и поглощает.

 

Petlyura написал:

але Іванущенкові від того не легше.

Разве ИДЕЙНЫМ людям нужны легкие пути??? Ведь только идея и является светочем жизни Человека, а когда нет СВОЕЙ идеи, тогда чужим светом пользуешься. Так вот сравни, каким человеком является Иванущенко, человеком своего света или кресло-должности согревает его жизнь?

Не путайте идеи Иванущенко с обьективной реальностью.

Налицо - борьба за кресло...

Идеи можно проповедывать и без должности. Только кому нужны его идеи?

Строит из себя великомученика. В серьезных кругах историков он не значится...

А то, что член каких-то спилок... Этих "спилок" развелось у нас в стране немерянно.

 Уже б записался в какую-нибудь блатную академию, типа академию высшей школы или академию исторических наук. Туда все непризнаные историки записываются... И вообще все желающие (заплати вступительный взнос 200 у.е. и ты уже академик).

Знову шавки донецьких з сумської облдержадміністрації  вже вкотре ідейку про "крісло" запускають. Не вийде. Якщо справедливість існує, то за неї варто боротись. Між іншим, не нагадаєте на коли там суд призначений?

Відстоювати свої ідеї через суд - це дуже оригінально... А з ким судитися і за що?

 

Гость написал:

Відстоювати свої ідеї через суд - це дуже оригінально... А з ким судитися і за що?

Чем мельче идея, тем больше вероятность в справедливом разрешении ее судом. Великие идеи не только под букву закона не всовываются, но и во многие головы

Знову наш Гость тупить. Ну що ж, давайте по новому колу. Іванущенко судиться не за ідеї, а за незаконне звільнення.

Але відверто - "крісло" це мета. Якщо б Іванущенка це мало цікавило, від шукав би (та напевно відшукав) себе в іншому місці, але українському ареалі.

ну засіло "крісло" в головах - і все! Як у тих анонімних комуністичних дописувачів у "Їхньому шансі" які дофантазувались до того, що ввижається міфічне "возвращение Иванущенко под давлением националистических кругов". Навіть координаційну раду створили для "недопущения возвращения". Ото вже дійсно хто "озабочен" кріслом! Тільки не Іванущенко. Бо якби чоловік переживав за нього - пішов би по тихому "за власним бажанням" - йому б інше підшукали. А так нарешті якісь фінансові проблеми архіву вирішаться, хай і ціною втрати крісла. Бо владі мусить бути соромно за своє ігнорування цілої галузі.

 

Гость написал:

Бо якби чоловік переживав за нього - пішов би по тихому "за власним бажанням" - йому б інше підшукали. А так нарешті якісь фінансові проблеми архіву вирішаться, хай і ціною втрати крісла. Бо владі мусить бути соромно за своє ігнорування цілої галузі.

Йому нікуди йти, бо він такий фахівець. Голодомор - це одноразова "тема на любителя". Вона у ВНЗ не викладається. Навпаки - там від неї уже жахаються, бо за роки керівництва засновника "голодоморщини" різними заходами уже дістали всіх.

А зараз штат чиновників скорочується. Під цю "марку" полетять на біржу безробітних і інші дармоїди, що за рахунок історичних подій радянської історії зробили собі піар.

 

Славик написал:

Иванущенко ...  видит и обращает внимание только на одну грань исторического процесса - ту грань, которая комфортно ложится на его эмоциональную матрицу.

Не умничай слишком!