В 2005 он наступил на горло кому то, его назначили за то что он помаранчевый до корней, сейчас другое время, ничего удивительного.

Лузерам не место на госслужбе. Пусть идет в ЖЭК и и там подметает тротуары.

 

санек написал:

В 2005 он наступил на горло кому то, его назначили за то что он помаранчевый до корней, сейчас другое время, ничего удивительного.

Конечно. Иванущенко - человек оранжевого колера. Насколько я его знаю - махровый нацик. Вполне правильно, что его прогнали с работы. Так как он - человек опасный для общества. ИМХО.  

"Саньки", "славики", "педики" - все на "ки"!

Киш, нечисть! Рученки наприлавок! Мордой в пол! Не сметь тявкать!!!

Тут писали, что директор архива год назад на форуме украинских националистов, ссылаясь на какие-то архивные документы, авторитетно утверждал, что во время оккупации на Сумщине никакого подполья небыло, кроме ОУНовцев.

Заявлял, что даже в Шосткиском районе были представитель ОУН, которые боролись с немцами.

Правильно его уволили. Давно надо было... Такого "ИСТОРИКА" гнать надо подальше от архивов. Неизвестно, что ему еще удалось там в архиве подтасовать.....

Писали: Іванущенко Нагороджений орденом „За заслуги” III ступеня (2007).

Ющенку усім, хто прославляв ОУН, УПА, націоналізм і голодомор давав ногороди і почесні звання. Одному викладачеві з філфаку СумДПУ за одну брошуру про голодомор присвоїв звання "Заслужений працівник освіти України", хоча цього викладача майже ніхто не знає і ніхто не висував його на присвоєння цього звання.

А таких, як Іванущенко треба подалі тримати від державних архівів і історичних документів. Можливо відповідним органам треба перевірити результати його директорства. Бо, можливо, через деякий час ми не знайдемо у архіві нічого навідь про Дмитра Косаренка...

Правильно! Пусть прокуратура займется этим. Есть книга - Сумщина во время ВОВ - сборник архивных документов, где представлены документы о  деятельности подполья на Сумщине со ссылкой на областной архив. Интересно проверить, не исчезли эти документы из архива?... И что там вместо них?

А где можно эту книгу найти? Кто её издавал?

Панове, панове. прихвостні ви наші банди донецько-расєйської, проти документів то не попреш.  Хочете правдивої історії - читайте документи, а не їх расєйсько-совєтські інтепретації. Тому беремо збірнички  документів, видані Іванущенком і читаємо, читаємр, чимтаємо. Це звичайно при умові, коли дехто з тих, хто тут відмітився хоче справді знати історію нашого краю, а не дешеву пропаганду із запліснявілих совєтських часів. Ну, а якщо ні, то продовжуємо впусту плюватись.

05 ноября 2010 в 21:59

Як ми бачимо, фаховий рівень цієї людини "сільська ЗОШ" , чому  ж цей нацик міг навчити дітей, за це його й поставили на таку важливу посаду, щоб було легше маніпулювати історичними фактами та свідомістю людей.

Ой, як забурлило-заакіпіло!...

"Подтасовал", "украл", "где Косаренко"...

А ви, нешановні гобліни, бодай хоча б раз буали у тому-такі архіві?

Ні. Бо, кажучи по правді, проблеми з пошуками знайомих літер...

Про Косаренка бажаєте? Оно книжка В.Бубнова "Суми у 1941-1943 роках: офіціох і дійсність" (недавно презентована) - возміть і прочитайте. Там про всіх є: Косаренка, Подопригору, Сапуна...

А документи як лежали, так і лежать. Вам, дурноголовим, не зрозуміти етику справжнього історика, котрий ніколи не піде на знищення артефакту!

Кто это там такой глазастый, что рассмотрел "фаховый ривень" Иванущенко? А?

Ты с ним общался? Или, может быть, кандминимумы принимал?

С фаховым уровнем - нормально!

А вот на место Иванущенко придет даже не историк, который слово "Х...Й" пишет с твердым знаком и через "ю" !!!

Панове, ну чого ви такі дурні !? Аж соромно за вас.

Берём идеальный случай: Иванущенко - нормальный специалист. Его оппоненты - тоже нормальные историки. Все добросовестно копаются в артефактах. Никто ничего не ворует. Нормально? Нормально. Однако история - такая штука, что из одного и того же архива можно накопать РАЗНОЕ - в зависимости от полит.ориентировки историка, от того, что хочет ДОКАЗАТЬ историк. Чтобы ОБЪЕКТИВНО оценить пригодность человека для занимаемой должности, надо посмотреть, насколько ОБЪЕКТИВНО он исследует всю панораму действительности. Если же человек вырывает из этой панорамы отдельные фрагменты и выдаёт их за целое, то он - просто ДЕРЬМО. И его на ГНАТЬ с работы. Будь Иванущенко простым историком, то он имеет право и даже обязан исследовать те документы, которые ему по душе. И пускай издаёт ТОЛЬКО брошюры с восхвалением прислужников фашистов. Это его личное право. Вот если бы он издавал не только брошюрки с восхвалением украинцев-нациков, но и с описанием подвига ДРУГИХ украинцев, тогда его можно было бы уважать.

А то, что его убирают, не говорит, конечно, о том, что новая власть - конфетка. Они - такие же СВОЛОЧИ, как и Иванущенко с компанией, но по другим причинам.    

А я был в архиве, правда, когда Иванущенко еще по стол пешком.. ходил...

Есть там и про националистов, которых немцы расстреливали. А расстреливали потому, что они были продажными и для немцев.

Прежде чем заливать об "отдельных фрагментах" и "односторонности" Иванущенко - посмотри сюда!: www.daso.sumu.ua

И скажи - где еще среди областных архивов есть накой разносторонний ресурс???

Кстати, родословную Алексея Береста сделал тот же Иванущенко, по своей инициативе. Я был свидетелем, как благодарили его ветераны в артучилище после доклада к 9 Мая. И происхождение родителей знаменитого конструктора М.Т. Калашникова с нашего Славгорода доказал тоже он. 90-летний Калашников передавал благодарность этому историку-архивисту после того, как в Москве к юбилею вышла книга. И мемориальная доска в честь Калашникова появилась в Славгороде благодаря инициативе Иванущенко и проф. Ужанова - директора Московского института социальной памяти. Провда на момент открытия туда попыталась прорваться т. Д. Рахманова с толпой "краснорубашечников" но по другим причинам...

Так что человек на своем месте. А вы, товарисщи дышите шире - история без ретуши на самом деле многоцветная...

В подтверждение к сказанному статья с сайта архива:

До питання про родовід Героя України Олексія Береста

Геннадій Іванущенко,
директор Державного архіву Сумської області

Про останню, найкровопролитнішу в світовій історії війну, говорилось і говориться багато. Домінуючою темою є героїзм бійців і командирів, опис їх подвигів. Є багато і біографічної інформації. Проте, тільки останнім часом дослідники звертаються до такої теми, як «родове коріння» учасників і героїв війни. Потреба у висвітленні саме цих сторінок біографії посилюється ще й тим, що в багатьох випадках про деталі життя декого з них, та про їх дійсно людський подвиг ми дізнаємося тільки сьогодні. І це на 65 році після закінчення Другої світової війни! Не останньою причиною, яка спонукає нас дослідити походження видатних учасників війни є бажання побачити і зрозуміти життєві обставини, в яких формувалися характери майбутніх героїв і мучеників. Повною мірою це стосується, зокрема,  Олександра Марінеско, Івана Земнухова, та інших, чиї біографії свого часу не вписувались в канонізований образ радянського героя і, як наслідок – десятиліття замовчування.
Окремою сторінкою в цьому списку є життєпис нашого земляка, лейтенанта Олексія Береста.

Протягом останніх чотирьох років з`явилося кілька популярних біографій воїна, який 30 квітня 1945 року встановив разом з М. Єгоровим та М. Кантарією Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу1.

З давніх часів родина Берестів жила в селі Горіястівка (згодом Гояристівка) Лебединського повіту Харківської губернії (теперішня Горяйстівка Охтирського району Сумської області), про що свідчать ревізькі казки села, які зберігаються в Державному архіві Харківської області та метричні книги слободи Олешня в Державному архіві Сумської області. Свою назву село ймовірно отримало від прізвища дворян Горіястових2, які в кінці ХІХ століття мешкали в Олешні. Можливо, раніше вони були власниками Горіястівки, хоча у 1850 році село вже належало поміщику таємному раднику Івану Васильовичу Маркову3. Виходячи з того, що Олешня була заснована в першій половині ХVII століття (писемна згадка датується 1638 роком)4, можна припустити, що і Горіястівка закладалась, як козацьке поселення в період масової колонізації Слобожанщини. Про це свідчать такі характерні прізвища її мешканців кінця ХІХ – початку ХХ століття, як: Барабаш, Забашта, Порубай, Пластуненко, Кочерга, Бардак, Соболь, Рубан, Кривогуз, Заброда тощо.

Безумовно, детальний аналіз походження родини Берестів ще попереду, і пов`язаний він з дослідженням матеріалів переписів населення (ревізій), які потрібно знайти і опрацювати.  З тих документів, які уже вдалося виявити на цей час, першу згадку про родину Берестів знаходимо у ревізьких казках 9-ї – передостанньої ревізії за 19 жовтня 1850 року. Отже, на той час в с. Горіястівка згадуються:

Григорій Стефанович Берест5 (прапрадід Олексія Береста), який помер у 1837 році, проживши 68 років.

Його сини:

Олексій Григорович Берест6 44 років;

Іван Григорович Берест7 40 років;

Григорій Григорович Берест8 37 років;

та  32-річний Арістарх Григорович Берест9.

Від другої дружини мав Григорій Стефанович і п`ятого сина – Якова Григоровича10, якому на час ревізії виповнилось 26 років. Це і є прадід героя.

З метричних книг Преображенської церкви слободи Олешня Лебединського повіту довідуємось, що Яків Григорович, який мешкав теж у Гояристівці, мав сина Никифора Яковича11 – діда Олексія Береста. Його син – Прокіп Никифорович Берест (батько Олексія– 1879 року народження12) з дружиною Христиною Вакумівною (Вакулівною) мали шістнадцятеро дітей13. На цей час вдалося знайти метрики тільки вісьмох з них.

Так, зі старших братів і сестер Олексія, Прокіп Прокопович Берест народився  26 лютого 1909 року14, Лаврентій – 28 січня 1911 р.15, Марина – 25 лютого 1913 р.16, Катерина – 14 листопада 1914 р.17, Анастасія – 17 жовтня 1916 р.18

Олексій Прокопович Берест народився 9 березня 1921 року19. Запис про його народження в книзі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС)  по с. Олешня виявила начальник відділу інформації ДАСО І.Є. Гончарова. В цьому записі він значиться одинадцятою дитиною. В книгах РАЦС по  с. Горяйстівка вдалося знайти записи про народження тільки двох його молодших сестер: Марії20 (4 вересня 1924 р.) та ще однієї Марії21 (12 травня 1929 р.), яка народилася, очевидно після смерті своєї старшої сестри.

Подальший пошук документів про народження інших братів та сестер Олексія Береста ускладнюється відсутністю книг РАЦС в ДАСО за деякі роки. Певну „підказку” можна було б отримати з його судової справи за 1953 рік, адже скоріш за все, в анкеті арештованого має бути названо всіх родичів та роки їх народження.

Не до кінця з`ясованою залишається і доля його рідних. В одній з біографій Олексія Прокоповича зазначається, що він „у віці 11 років залишився круглим сиротою разом з вісьмома братами і сестрами.”22 Спробуймо трохи порахувати: 11 літ Олексій мав у 1932 році. Отже, на цей час померли половина його братів і сестер, а також батьки. Книга РАЦС про смерть по с. Горяйстівка за 1932 рік не збереглась, а ось у книзі за 1933 рік з 10 січня по 15 вересня в селі значаться померлими 217 чоловік, в тому числі прізвище Берест вписано 11 разів. Причина смерті померлих переважно не вказана. Зустрічається і такий запис: „член родини хлібороба,  розпроданого за невиконання хлібозаготівлі, засудженого” 23. Крім спеціальних бланків, яких, мабуть не вистачало на всіх померлих, кілька вклеєних аркушів, де жертви вказані просто списком. На одному з них, під номером 139 читаємо: „Берест Прокіп Никифорович, 55 років, одноосібник. Помер 15 травня... 24”

У жовтні 1939 року Олексій пішов добровольцем у Червону Армію. Брав участь у боях на Фінській війні у складі 2-го полку зв'язку Ленінградського округу. Під час служби в особовій справі з'явилась подяка червоногвардійцю Бересту за врятування життя командира25.

З 22 червня 1941 Олексій Берест воює проти німецьких загарбників як зв'язківець, з 1942 — командир відділення. З грудня 1943-го по вересень 1944 року – навчання в Ленінградському військово-політичному училищі. Після випуску був направлений на 1-й Білоруський фронт, де він потрапив у 756-й стрілецький полк 150-ї стрілецької дивізії. Його призначили заступником з політчастини командира батальйону, яким командував капітан С. Неустроєв. О.Берест брав участь у боях за Польщу, в боях на річці Одері, в боях за Берлін.

У квітні 1945 року Олексій Берест у складі цього ж підрозділу, брав участь у боях за Рейхстаг. В офіційній радянській історіографії зазначено, що Прапор Перемоги встановили сержанти М. Єгоров і М. Кантарія. Проте на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити досить об'єктивні висновки про те, що серед героїв був Олексій Берест, і цей факт приховувався. Так, у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента»26.

На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні. Прізвища О. Береста там не було. Залишмо іншим гадати про причини такої несправедливості. На нашу думку вони є характерними для системи...

Варто згадати і ще один епізод, пов`язаний з прізвищем Береста. Справа в тому, що після встановлення прапора над Рейхстагом в ніч на 1 травня німці перейшли в контрнаступ і після того, як знову були витіснені до підвалу, умовою капітуляції поставили переговори з офіцером ЧА званням не нижче полковника. І знову, Олексій Берест, накинувши поверх лейтенантських погонів новеньку шкіряну куртку під виглядом полковника веде переговори про складення зброї з генералом німецької армії27.

Подальша доля Олексія Береста склалась драматично. В 1953 році, працюючи завідуючим райвідділом кінофікації, він був за сфабрикованим звинуваченням засуджений до тюремного ув'язнення на термін 10 років28. Повернувшись додому з пермських таборів, працював на заводі «Ростсільмаш» у сталеварному цеху, простим робітником. Жив з сім`єю надзвичайно бідно29. Життя О. Береста трагічно обірвалось у 1970 році в Ростові-на-Дону: ввечері 3 листопада Олексій Берест врятував п'ятирічну дівчинку з-під коліс поїзда, проте сам був збитий потягом, і о четвертій ранку, 4 листопада, не приходячи до свідомості, помер30.

6 травня 2005 року „за бойову відвагу у Великій    Вітчизняній  війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом” Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту було посмертно присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки31.

Наводячи сьогодні приклад біографії Олексія Береста ми хочемо звернути увагу на потребу дослідження життєписів і інших учасників війни, виявлення нових документальних і краєзнавчих даних, які не через призму ідеологічних нашарувань минулої епохи, а через людську пам`ять донесуть до нас життєву стійкість того покоління, неповторну історію кожної людської долі. Тоді, усвідомивши трагедію кожної, окремо взятої людини ми зможемо відчути глибину і масштаби того, що переніс український народ у лихолітті Другої світової. Відчути, можливо, не для салютів і парадів, а для того, щоб згадати кожного поіменно, схилити голову і промовити: «Вічна пам`ять…»

___________________________________________________

1 http://uk.wikipedia.org/wiki/
2 Державний архів Сумської області (далі ДАСО) Ф. 743, оп. 1, спр. 124, арк. 30.
3 Державний архів Харківської області (далі ДАХО) Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 335.
4Сумщина від давнини до сьогодення. Науковий  довідник / Упоряд. Покидченко Л.А. - Суми, 2000. - С. 101.
5 ДАХО. Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 337.
6 Там само.
7 Там само.
8 Там само.
9 Там само.
10 Там само.
11 ДАСО. Ф. 743, оп. 7, спр. 3, арк. 167 зв.
12 Там само.
13 http://uk.wikipedia.org/wiki/
14 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 192, арк. 83 зв.
15 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 204, арк. 3 зв.
16 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 229, арк. 137 зв.
17 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 240, арк. 512 зв.
18 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 257, арк. 505 зв.
19 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 13, арк. 91 зв
20 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 86, арк. 69.
21 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 205, арк. 91 зв.
22 http://uk.wikipedia.org/wiki/
23 ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 103.
24 ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 128.
25 http://uk.wikipedia.org/wiki/
26 Там само.
27 Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
28 http://uk.wikipedia.org/wiki/
29 Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
30 http://uk.wikipedia.org/wiki/
31 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=753%2F2005

Ну так на чью мельницу Иванущенко "воду льёт"? То прославляет ветеранов, то заявляет, что на Сумщине кроме националистов никто в подполье с немцами не боролся...

Мне кажется, что ему все-равно, о чем писать...

Кстати, в СумДПУ каждый год проходит областная краеведческая конференция (уже, кажется восьмая по счету). Там всегда собираются все, кого интересуют вопросы истории области. За восемь лет Иванущенко там небыло ни разу.

Так что парень работает на себя и на правящую власть...

Сечас власть поменялась. Поэтому его убрали... пусть теперь пишет о подвигах коммунистов....

Шановні! не пишіть багато речень... Все одно їх до кінця ніхто не читає. Будьте лаконічними....

Ни на чью "мельницу" не льет. Просто пишет правду. В этом его и "проблема". Может вам трудно понять, поэтому повторюсь: история без ретуши на самом деле многоцветная...

Речь идет не правде или лжи. Речь идет о том, что человек не имеет своей позиции. Я так и не услышал ни от кого, почему на форуме националистов Иванущенко на вопрос:"Кто сотрудничал с подпольщиками-националистами в борьбе с фашистами на Сумщине?" - ответил : "Никто, потому, что кроме националистов, никакого подполья на Сумщине небыло" - это его цитата. Это что, заявление нормального человека?

Если уж "цитируете", так сделайте указание на ресурс - и мы прочтем...

И я вообще не понимаю, почему такой ажиотаж вокруг должности директора архива?

Мне кажется, что если бы Иванущенко занимался своими прямыми директорскими обязанностями, а не корчил из себя великого  ученого-ИСТОРИКА, то никто его бы не снимал...

Его поведение мне напоминает еще одного сумского деятеля. Правда тот косит под писателя "аля Хемингуэй".  Догадайтесь, о ком идет речь?

 

Михаил - Cумчанину написал:

Если уж "цитируете", так сделайте указание на ресурс - и мы прочтем...

Это устное заявление. Этот форум проходил год назад в областной администрации. На нем еще присутсвовал Голова всесвитнього конгресу украинських националистов из Канады(фамилию не помню). Наверное, ему подыгрывал Иванущенко.

Ну так если "устное заявление" и "фамилию не помню" так и не фиг трындеть про "цитату"! Говорите по сути на основании документов, как Иванущенко или хотя-бы ссылки делайте а не сны свои и галлюцинации рассказываете!

тут серьезные люди собрались а не шуты гороховые

Не могу понять... Люди родились не в Галичине, а на нашей земле, расли вместе с нами, учились в нормальной советской школе, получили бесплатное высшее образование, возможность идти куда хочешь...

А отстаивают идеи галицких аборигенов, которые всегда боролись непонятно с кем...и за что, лишь бы у соседа ничего небыло....

Мне кажется, что Иванущенко испортили его "мюнхенские университеты".

Я так и думал... Спорить не очем...

 

Олег написал:

Ну так если "устное заявление" и "фамилию не помню" так и не фиг трындеть про "цитату"! Говорите по сути на основании документов, как Иванущенко или хотя-бы ссылки делайте а не сны свои и галлюцинации рассказываете!тут серьезные люди собрались а не шуты гороховые

Фамилию не помню потому, что мне этот усатый фашист не нужен. А цитату Иванущенко и выступления еще нескольких сумских "историков" запомнил. Может до них потом дошло, что не то говорили.

 Потому, что увидели, что в зале сидели не только прихыльники националистов, по своему внешнему виду похожие на бомжей, а и нормальные люди, которые зашли послушать...

Поэтому, наверное, нет письменных записей. Хотя видео кто-то снимал.... Может видикон? Спросите у них...

Я до этого случая Иванущенко уважал. Потом понял...

Правильно его сняли с должности....

Ну что, кончился комментарий? Я не случайно упомянул "мюнхенские университеты". Это учебное заведение под видом свободности и независимости очень националистическое... ведь в Мюнхене во времена СССР была "немецкая волна", которая финансировалась украинскими националистами.

И туда они во время перестройки начали приглашать молодежь  из Украины. И, заметтьте, не из западной, а из наших краёв. Иванущенко позарился на стипендию....

Там побывал и Ющенко. Поэтому делайте выводы......