ІВАНУЩЕНКО Геннадій Миколайович народився 21 квітня 1964 р. в с. Улянівка Білопільського району Сумської області. Після закінчення 10 класів Недригайлівської середньої школи (1981) та Калінінградської морехідної школи (1982) дев`ять років працював матросом рибопромислового, торгівельного флотів та проходив військову службу на Чорноморському флоті (1983-1986). Військове звання – старшина 1 статті, спеціальність – боцман. У 1988 році продовжив навчання на історичному факультеті Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С.Макаренка, який закінчив у 1993 р. за фахом «Історія і суспільствознавство». У 2000-2001 роках навчався в Українському Вільному Університеті (м. Мюнхен). Працював учителем історії, географії, допризовної підготовки загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів с. Курмани Недригайлівського району (1989-1990), с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області (1990-1994), с. Северинівка Сумського району (1994-2005).
Співзасновник Центру досліджень визвольного руху, член вченої ради ЦДВР, голова обласного осередку історичного клубу „Холодний Яр”, член проводу СУМ «Сумщина», учасник низки заходів СУМ «Сумщина» пропагандивного (МЕК-97) та просвітницького характеру. Дослідник національно-визвольного руху. Ініціатор встановлення пам`ятних знаків на честь учасників боротьби за незалежність України на Сумщині, організатор виставок документів та круглих столів.
З липня 2005 року – директор Державного архіву Сумської області.
Автор та упорядник книг „Залізом і кров`ю” (2001), „Голодомор 1932-33 років: очима свідків, мовою документів. Северинівська сільрада Сумського району” (2003), „Українська революція 1917-1920 років в листівках і газетах” (2005), „ОУН-УПА на Сумщині” т. 1 (2007) і т. 2 (2009), близько 50 публікацій у збірниках наукових конференцій, місцевій, центральній і зарубіжній періодиці.
Нагороджений орденом „За заслуги” III ступеня (2007).
Народ!!!!!!!!!! Не молчите!!!!!!!!!!!!!!
Всего тем на форумах 179556
Все сообщения 272373
Всего зарегистрированных пользователей 65026
Последний зарегистрированный пользователь beredis
Гость
AWASS написал:
Да ты уже себя идентифицировал так идентифицировал! Крылья там не давят на мозги, круто идентифицировавший себя AWASS?
Славик
Господа, не ссорьтесь. Мы все должны выучиться говорить на украинской мове. Хотя бы так, как Азаров Н.Я. А со временем поднимемся на уровень Януковича В.Ф., а наиболее способные - на уровень Ющенка.
Интересно, организовал ли какой-либо бизнесмен-националист гурток украинской мовы, гривен за 15-20 в час? Я б записался в такой гурток.
AWASS
Гость написал:
Мозги ниже крыльев, поэтому конечно завидуют им, но крылья мозги на землю не бросают, а с собой вверх тянут. Мне жаль, что ты даже не знаешь откуда Человек информацию получает, я уже не говорю о приобретении духовных качеств с помощью мозгов. Поэтому вопрос идентификации для тебя пока ВООБЩЕ не стоит. Гость, ползай, изучай, понимай, доверяй, а уже потом можно с тобой говорить о чем-то конкретном
vartyukh
А Іванущенко чеше своєю дорогою. Як кажуть, щоб там не робилося із власною професійною кар'єрою, а обов'язок перед Україною виконувати треба.
Остання публікація Іванущенка:
Сьогодні в науковому і громадському житті нашої держави часто звучать слова про витоки українського патріотизму, про потребу сконструювати якусь сучасну українську „політичну” націю. А ідеологічним підґрунтям цієї конструкції пропонують зробити весь набір героїчних вчинків нашої тисячолітньої історії: від княжих дружинників і козацтва до „героїв громадянської війни” і партизанів Другої Світової.
При цьому зазвичай не береться до уваги: чи слугували українським інтересам ці, хай навіть найяскравіші зразки людської хоробрості і самопожертви. Тому і виявляються часто в одному списку, призначеному до вшанувань, люди, які в реальному житті були запеклими ворогами.
Щоб уникнути таких непорозумінь, давайте подивимось на українську історію українськими очима, а свій погляд зупинимо на козаках Армії Української Народної Республіки, які відстоювали волю України на початку ХХ століття.
Рік 1921-й. Війна за незалежність, що тривала чотири роки практично завершилась поразкою. Україну поділено між Польщею та Росією. Уцілілі залишки армії Української Народної Республіки було інтерновано в табори Польщі та Румунії. Холод, голод, хвороби...
У Східній Україні продовжується більшовицький терор. Грабують села, непокірних відправляють у концтабори, розстрілюють заручників. Більшовицька “продразверстка” перетворюється в жахливе пограбування українців. Цілі села, що не спромоглися, чи не захотіли внести продовольчі побори, знищувались і випалювались. У відповідь наростає повстанський рух українських селян. За матеріалами обласного архіву на території нинішньої Сумського області та деяких районах сучасної Чернігівської в період з 1919 по 1923 роки діяло біля 150 антибільшовицьких повстанських загонів. Особливо активно народні месники партизанили на Роменщині, Конотопщині, Лебединщині, в глухівських, шосткинських, кролевецьких лісах. За свідченнями більшовицького полководця М.Фрунзе, всього у 1921 р. в Україні діяло близько 40 тис. повстанців. Доречно згадати, що сам Фрунзе керував придушенням селянських повстань на Роменщині.
В такій обстановці Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра організовує рейд по тилах червоних у складі трьох військових груп, Волинської, Подільської і Бессарабської сподіваючись на новий спалах повстань і використання сприятливого моменту для звільнення України. Бессарабська зазнала поразки, щойно перетнувши кордон. Подільська група під командуванням полковника Палія-Сидорянського пройшла 1500 км. аж під Київ і щасливо повернулася. У жовтні-листопаді 1921 року останньою переходить кордон найчисельніша-Волинська група (Офіційна назва-Українська Повстанська Армія) під безпосереднім командуванням Генерал-хорунжого Армії УНР Юрія Тютюнника. Була вона найбільша, але найгірше озброєна (на 800 вояків - 400 гвинтівок, 8 кулеметів, 120 ручних гранат) Єдине, чого було вдосталь у повстанців, – це патріотизму і любові до України. Ці люди, виснажені по таборах ще до походу, пройшли в щоденних боях з 3 по 20 листопада понад 600 км. від західних кордонів і майже до Києва (не дійшли 25 км). Характерно, що більшість з них – безвусі юнаки, хоча траплялися і винятки, як, наприклад, Тимошенко Сергій Прокопович з с. Базилівка, нині с. Крупське Конотопського р-ну. Він був відомим архітектором, інженером: спроектував і збудував лінії залізниці Льгов-Роданово, Федорівка-Скадовськ, Ям-Бахмут-Микитівка, Гришино-Рівне. Отримав більше 10 нагород, зокрема - за проекти госпіталю для Казані, церкви для Харкова, каплиці-усипальниці в м. Лубни, надгробку на могилі композитора М.В.Лисенка. В роки Української революції - Харківський губернський комісар Центральної Ради. 1917 року у складі делегації УЦР брав участь у переговорах з урядами Дону та Кубані. В 1919-1920 р.р. - міністр шляхів у кількох урядах УНР. Саме тоді, коли на заклик українського уряду до Зимового Походу в основному пішла молодь, до них приєднався і Сергій Прокопович. „Хай серед простих вояків буде хоч один міністр” – так пояснював він мотиви свого вчинку. Пізніше, в 1927-1928 він став ректором Української господарчої Академії в Подєбрадах (Чехословаччина), вченим зі світовим ім`ям.
Повстанці повертали селянам відібраний у них більшовиками хліб. Лише в Житомирі тютюнниківці звільнили з радянської тюрми 470 селян-в’язнів, які відмовлялися здавати хліб. Російсько-більшовицькі війська поповнювали тисячами нових солдатів, що прибували з Півночі. Вони мали вдосталь набоїв, кулеметів, бронепоїзди, і тому займали головні шляхи. Українські повстанці змушені були маневрувати по бездоріжжю під дощ і сніг. Люди падали з ніг. 18 листопада в селі Малі Миньки поблизу містечка Базар на Житомирщині на них напали близько 3 тис. червоних кіннотників бригади Котовського. В жорстокому бою загинула третина Волинської групи, а понад 500 козаків і старшин потрапили до більшовицького полону. Перед розстрілом першу групу полонених вишикували і запропонували життя ціною зради. Ніхто не пішов служити ворогу. Над приреченими лавами воїнів у небо злетіло : “Ще не вмерла Україна ні слава ні воля...” Це заспівав козак Степан Щербак, а за ним підхопили інші. Кулемети почали сікти ряди героїв. Їх було 360.
***
Пройшли десятки років. На цьому, багатьох подібних прикладах героїзму та вірності Україні було виховано кілька поколінь патріотів. Cьогодні, зусиллями президента Історичного клубу “Холодний Яр” Романа Коваля в центральних архівах знайдено анкети розстріляних учасників рейду. Після першої публікації до Романа Миколайовича озвалась молодша сестра того самого Щербака... "Степан дуже хотів, щоб я стала вчителькою математики" - згадує вона. "Перед тим, як він пішов на війну захищати Україну - подарував мені підручник. Зараз він у мене в руках, я все життя викладала математику в школі, а нині на пенсії". Переглядаючи біографічні довідки загиблих було виявлено, що з усієї кількості розстріляних котовцями українських героїв – 17 чоловік наших земляків. Подаємо їх перелік, маючи надію, що, можливо, як і в описаному випадку, знайдуться родичі цих нескорених борців, які розкажуть нові подробиці їх життя.
І наша пам`ять збагатиться Прикладом.
В хвилини тривог, сумнівів і моральних випробувань, коли для когось, на мить, блиск примарної вигоди засліпить Обов`язок перед Вітчизною і Честь, згадаймо про них... Про тих, які воліли померти під українським сонцем.
Геннадій Іванущенко, директор Державного архіву Сумської області
Список наших земляків – козаків Армії УНР, які полягли за Україну під м. Базар 21-23 листопада 1921 року:
Сокрут Наум Аврамович
Народився 1 грудня 1891 р. в слободі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. Українець. Селянин. Закінчив Сумське сільськогосподарське училище (в 1912 р.) та 2-у Іркутську школу прапорщиків. Агроном. Штабс-капітан царської армії (командир інженерної роти) 4-ї Сибірської стрілецької дивізії. Партійність - “петлюрівець” ( так в анкеті).
В армії УНР із 1 січня до листопада 1919 р. (був січовим стрільцем), коли потрапив у полон до денікінців, з якими пізніше був інтернований у табір м. Александров Куявський. У1920 р. воював у складі 4-ї Київської дивізії, з якою відступив у Польщу, де знову був інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу-ройовий технічної сотні 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998р.
Кидальник Сила Пантелеймонович
Народився 1889 р .в Чернечій Cлободі Роменського повіту Полтавської губернії. Росіянин. Селянин. Закінчив 2 класи початкового училища і бухгалтерські курси в Москві. Безпартійний.
Служив санітаром в Червоній армії. . Під час Другого Зимового походу-писар кінної сотні штабу 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998р.
Шевченко Григір Васильович
Народився 1895 р .в с. Андріяшівка Лохвицького повіту Полтавської губернії. Українець. Козак Закінчив 6 класів гімназії в м. Тифліс та 2-у Тифліську школу прапорщиків. Підпоручик царської армії.
В українській армії з грудня 1918 р. Як січовий стрілець у1919 р. інтернований в один із польських таборів. Під час наступу 1920 р.- старшина для доручень при інтенданті 4-ї Київської дивізії. Вдруге інтернований у табір у табір м. Вдовиці. Числився писарем господарчої частини інтендатури Київської дивізії. Під час Другого Зимового походу-через хворобу-перебував у резерві штабу 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив 16 листопада під м. Базар. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998р.
Кривокобильський Монан Павлович
Народився 1896 р .в с.Левченки Роменського повіту Полтавської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Писар. Безпартійний
Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - діловод господарчої частини 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада близько 15.00-16.00 год. під час бою під с. Миньки. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998р
Голуб Артем Павлович
Народився 1898 р у Лебединському повіті Харківської губернії. Українець. Селянин. Малограмотний. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу-санітар лазарету 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив будучи пораненим. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998р
Вергун Семен Семенович
Народився 25 квітня 1897 р в с Михайло-Аклівка Карабутівської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Безпартійний
В Армії УНР із 1919 р. Служив в 30-му курені 10-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Під час Другого Зимового походу-козак 4-ї Київської дивізії.17 листопада під с. Звіз даль потрапив у полон. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998р
Каменецький Михайло Григорович
Народився 25 червня 1898 р .у с Грунь Зінківського повіту Полтавської губернії. Українець .Міщанин. Закінчив 4 класи міського училища. Телефоніст .Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Інтернований в одному з польських таборів. Під час Другого Зимового походу-козак телефонічної сотні 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада на березі р. Березенки. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Маширов Микола Дмитрович
Народився 1899 р в с Шипівка Путивльського повіту Чернігівської губернії. Росіянин. Селянин. Закінчив сільську школу .Слюсар. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу-козак технічного куреня при штабі 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив під с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Шкумат Василь Дмитрович
Народився 1898 р у Сумському повіті Харківської губернії. Українець. Селянин. Неграмотний. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу-козак технічного куреня 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Савченко Трохим Архипович
Народився 1899 р у с Дмитрівка Конотопського повіту Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив однокласне сільське училище. Наглядач на телеграфі. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Служив козаком-зв’язківцем при штабі 2-ї Волинської дивізії. Інтернований у табір м. Каліш. Під час Другого Зимового походу — козак-зв’язківець при штабі 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Бузун Данило Савелійович
Народився 11 грудня 1893 р. у с. Матіївка Конотопського повіту Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив церковно-приходське училище. Муляр. Безпартійний
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу-козак нестройової сотні 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р
Демченко Петро Костянтинович
Народився 1899 р. в Глухівському повіті Чернігівської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив 3 класи Глухівського ремісничого училища. Слюсар. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. Під час Другого Зимового походу-в обозі 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під час бою неподалік с. Малі Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Лященко Федір Якович
Народився 10 серпня 1898 р .в с. Гирівка Конотопського повіту Чернігівської губернії. Українець. Міщанин. Закінчив сільську школу. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Служив у 3-й гарматній бригаді 3-ї Залізної дивізії. Інтернований у табір м. Каліш Під час Другого Зимового походу-козак комендантської сотні штабу 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада близько 15.00 під час бою неподалік с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Гаренов Олександр Миколайович
Народився 30 серпня 1898 р .в м. Путивль Курської губернії. Росіянин. Міщанин. Закінчив церковно-приходську школу. Маляр. Безпартійний
В українській армії з 1918 р. Під час Другого Зимового походу-при лазареті (господарчій частині?) УПА. В полон потрапив 17 листопада. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Чичман Іван Йосипович
Народився 5 березня (серпня?) 1892 р .у с Андріяшівка Лохвицького повіту Полтавської губернії. Українець Козак. Закінчив сільське училище. Телефоніст. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Служив у 30-му курені 10-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу-козак 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Михайленко Яків Іванович
Народився 9 лютого(листопада?) 1896 р у Кролевецькому повіті Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р .Служив у 7-му курені 3-ї бригади 3-ї Залізної дивізії Під час Другого Зимового походу-козак штабної сотні 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р
Калашників Олександр Антонович
Народився 1897 р .у м. Путивль Курської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 2 класи сільської школи. Безпартійний.
В українській армії з 1918 р. Службу проходив на посаді писаря 20-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Під час Другого Зимового походу-писар 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998р.
Використана література:
Коваль Р.М. Рог В.О. Стегній П.А. Рейд у вічність. К.: “Діокор”, 2001.-128с.
Другий Зимовий похід. К.: Фундація ім.Ольжича, 1995.-240с.
Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми: „АС-Медіа”, Сумський державний університет, 2003. – 608 с.
Примітка: Всім, хто має якісь відомості про цих людей прохання звертатися за адресою: Державний архів Сумської області. вул. Садова, 49 (корп. 1), м. Суми, 40030;
Тел.: (0542) 22-07-90, Факс: (0542) 22-07-90
E-mail: [email protected]
Гость
Список погибших ,настоящих героев, значительно длиннее,пан Петлюра.
Не хотите опубликовать перечень фамилий людей, сложивших голову в боях с вашими единомышленниками из рядов Вермахта, СС, и прочей мрази и нечести? Не хотите ли опубликовать список девчат и хлопцев, которые поехали на Западную Украину учителями,агрономами,врачами и которых,столь милые вашему сердцу, идейные патриоты, пускали в расход "за нечего делать"? Ах да...Они же все агенты НКВД. Да, пан Петлюра? Или пофамильно изложите польские,еврейские семьи,вырезаные на корню, за "святое дело". Что ж вы,извините с маленькой, однобоко отображаете историю?
Или вы думаете, что победа Германии обеспечило бы вас и вам подобных пансионом в "тысячелетнем Рейхе", и вы бы попивали баварское пивко, а "кляти москали" ишачили на вас и вам подобных? Ошибаетесь. Думаю на общих основаниях, послужили бы органическим удобрением для полей.
Хотя...Можно было бы целовать задницу "ясновельможному пану Гитлеру", или приобщиться к кофе(!!!) в концентрационных лагерях.
Вы словоблуд от истории,профанирующий однобокое видение исторического процесса. Заангажировано, субъективно, латентно ненавидя всех, кто вам перечит. Вот и вся правда о вас.
AWASS
Петлюра, воюющие за ИДЕЮ погибают в БОЮ, а не сдаются в плен. Ты историк должен знать, что в ГРАЖДАНСКОЙ войне, пленных не бывает, так как тут не люди воюют, а их идеи. Сдающийся в плен, не об идеи печется, а о своем чреве
СЛАВА ПРЕДАТЕЛЯМ!!!
Славик
Гость" - Петлюровцу написал:
Не согласен. Петлюровец - интеллигентный мужчина, рьяно отстаивающий честь и достоинство своих кровных братьев, свидомых украинцев. А всякие гости - на то и гости, чтобы быть тут, в нэньке, в гостях. Руки прочь от Петлюровца, нашего высокоидейного нацика! Геть с форума всяких "гостей"!
vartyukh
Пане Гость, Ви колись навчитесь сприймати минуле з точки зору інтересів України чи так жертвою расєйсько-совєтського зомбування з постійною дулею Україні в кишені й далі поплентаєтесь про своєму колабораціоністському життю.
Гость
Как это по нацистски (гебельсовски) все факты предъявленые оппонентами называть ""прапагандай". Очень даже удачная формула защиты :) Но мы то знаем, что все эти УПАвцы и бандеровцы верно служили ГИтлеру, а затем расстреливали, резали, вешали наших с вами земляков, вернее землячек, так как молодым девченка едва перевалило за 20 и приезжали они в ЗУ , что бы научить безграмотных селям азам и приобщали их к мировым ценостям. А что они получали взамен? Нож в спину? И этих ублюдков теперь кличут хероямиукраины? Да уж, австро-венгерский гражданин, цинизма тебе не занимать.
vartyukh
Пане Гость, Ви знову свою дешеву брехню вмикаєте? Давайте серйозніше.
Славик
Petlyura написал:
Вот именно, уважаемый Петлюровец! Наши галицийские братья с хлебом-солью встречали наших восточноукраинских девчат. Многие там замуж повыходили. А всякие "гости" только наводят тень на плетень - якобы "нож в спину", "колодцы" и проч. БРЕХНЯ !!! Коммунистическая пропаганда! Слава Героям! Слава проф. Мозговому с Шевченком Лёшей!
Українець
У якому світі ми живемо, якщо люди не допускають, що Іванущенко просто науковець, який шукає правду, яку
раніше ховали з чийого боку вона б не була.
Напевне нічого хорошого не чекає ні наших, ні ваших дітей, бо у війні переможців не буває.
Що ми залишимо нащадкам? Війну??? За ради чого???
Гость
Що ви маєте під словом "науковець"?
Зараз багато хто, вважають себе науковцями...
Він що, має науковий ступінь? Захистив дисертацію?
Чи просто прослухав курс лекцій Корогодів у сумдерпеді та "німецьких українців" у Мюнхені, і вже вважає себе науковцем?
Славик
Українець написал:
Правильно пишешь, украинец. У меня, например, есть кое-что в трусах. И это чистая правда. И нам действительно не надо прятать правду от молодого поколения. Давай-ка выйдем завтра на Соборную без трусов, пока погода позволяет.
Гость
Гость написал:
Иванущенко просто очень понравилось быть чиновником. Вот он и борется за должность. Ему по-прежнему кортит оставаться главным в Сумской области гауляйтером над архивами.
vartyukh
Гость писав:
Що ви маєте під словом "науковець"?
Зараз багато хто, вважають себе науковцями...
Він що, має науковий ступінь? Захистив дисертацію?
Чи просто прослухав курс лекцій Корогодів у сумдерпеді та "німецьких українців" у Мюнхені, і вже вважає себе науковцем?
Пане Гость, чому треба обов'язково гадитьь, коли нічого не знаєш?
Отже чоловік має у доробку п'ять книг. За всіма формальними показниками ці книги підпадають під категорію наукових. Тобто 1) книги мають наукових рецензентів; 2) вони рекомендовані до друку вченими радами наукових установ. Ви взагалі розумієте що таке П'ЯТЬ книг? І саме основне як для науковця: його цитують. Так, дисертації Іванущенко поки що не захистив, але науковцем він є. Тому, що для науки головне творчий доробок, а не лише захищена дисертація. Зараз в нашій наскрізь корумпованій Україні значення дисертації як своєрідної перпустки до наукового світу сильно підвірване. Все продається, все купується, вклюбчаючи дисертації. Тут згадали про Корогодів. А мені згадався істфак, той, на якому ці самі Корогоди колдись викладали. Сьогоднішній декан істфаку кандидатську дисертацію купив. Зараз накопичує грошенят, щоб купити й докторську. Питання: він науковець? І в той же час я знаю одного історика із Глухова, який займається проблемами Другої світової війни. Він теж незахищений. Але він є членом європейськи і американських редколегій найавторитетніших наукових журналів, які спеціалізуються на Другій світовій війні. Його монографії перекладалися російською, англійською, італійською. Зараз готується переклад на румунську мову. Питання: він науковець? Серед неспеціалістів дуже цінуються формальні ознаки науковості - дипломи. Вони й купуються для того, щоб випендрюватись перед собі подібними. Яскравий приклад - Гриша Дашутін (доктор політичних наук) чи Володимир Щербань (доктор економічних наук). Але там де робиться справжня наука, там не сховаєшся і за найкрутішими дипломами. Там нікого не обдуриш і там знають ціну кожному такому "одипломленому". Там існує чітка ієрархія науковців з точки зору реального вкладу в науку. Ось з точки зору отієї справжньої науки Іванущенко і є науковцем.
Гость
Petlyura написал:
Один фуфел про прызвыщу Зварыч недавно всем втюхивал, что он будучи в "амэрыци" чистил студентам "чэрэвыкы" за что они называли его прАфЭссаром и потому он этот "диплом" предоставил в ВР как средство доказательства своего звания
Cергей
Областная избирательная комиссия упорно скрывает от прессы итоговый протокол с результатами голосования. Ни уговоры, ни ссылки на законодательство не помогают убедить главу комиссии Владимира АРТЮХА предъявить протокол, точность цифр которого вызывает сомнения. Мало того, газета «Зеркало недели» от 13 ноября сообщила, что в протоколе по Сумской области цифрами и прописью указаны два разных показателя явки избирателей: 463,966 тыс. и 464,166 тыс. соответственно. В попытках уточнить этот факт в понедельник 15 ноября мы обратились в комиссию с просьбой взглянуть на оригинал итогового протокола, но получили категорический отказ. Какие только аргументы не приводил Владимир Артюх и члены комиссии: «Мне некогда… нет ксерокса… протокол в сейфе… протокол в архиве, обратитесь к юристу и т.д. В результате Владимир Артюх посоветовал довольствоваться данными по результатам выборов, опубликованными в газете «Сумщина» и хлопнул дверью.
Заметим, что члены комиссии признали, что в протоколе была допущена опечатка, но не в цифрах, а как раз в данных прописью. Ошибиться в написании семи слов — это уметь нужно!
Cергей
А теперь слушайте внимательно, люби малята!
ЭТО ТОТ САМЫЙ В.АРТЮХ, КОТОРОГО ЧМЫРЬ НА ПРОТЯЖЕНИИ 5 МЕСЯЦЕВ ПРОБУЕТ (ПОКА БЕЗУСПЕШНО) ПОСАДИТЬ В КРЕСЛО ДИРЕКТОРА ОБЛАСТНОГО АРХИВА! ПОНЯТНО ТЕПЕРЬ ЧТО К ЧЕМУ?
Теперь много будет зависить от того, как быстро уволят Иванущенка и назначат Артюха, чтобы "концы" в архив... Читайте соответствующую тему на форуме "Панорамы".
СУМЧАНЕ, НЕ СПИТЕ - ПРОСНЕТЕСЬ ЛОХАМИ!!!!!!!!!
Сумчанин
Петлюрі: Науковець - це тоді, коли є і дипломи, і книжки. Не треба плутати науку з публіцистикою. Історична наука існує, насамперед, для освіти. А Іванущенко до освіти немає ніякого відношення. Він ніколи не приймав участі у наукових заходах, які проходять на істфаку в педунівеситеті, хоча його, як директора архіву завжди запрошували. Проте, на форумі українських націоналістів, що був рік тому, він відзначився заявою про те, що у Сумській області під час війни не було ніякого комсомольського і партійного підпілля, а були лише українські націоналісти, що героїчно боролися з німцями.
ОТ І СУТЬ ЙОГО НАУКИ...
А що стосується Дашутіна, Щербаня(Єпіфанова теж сюди), то, хоча у них і є докторські дипломи, я не чув, щоб вони себе вип'ячували як науковці...
Історичної науки зараз у Сумах немає... Була колись на істфаку, коли були там Корогоди. І ще Манько щось пише корисне, хоча його теж уже відправили на пенсію.
Новий декан істфаку - хрещений син ректора, молодий, не дуже розумний, але амбітний хлопець. Із 10 років наукового стажу - 7 навчався в аспірантурі і докторантурі. Так що наука там будується зараз за кумівським принципом.
vartyukh
Цікавий Ви чоловік. Загумінковий. Якщо не приймав участі (о Боже!) не де небудь, а аж у краєзнавчій конференції сумського істфіку, то він уже й науковцем не має права називатись. А може б Ви подумали: чому це Іванущенко, беручи участь кожного року у десятках наукових конференцій, так і не взяв участь у краєзнавчій педуніверситету?
AWASS
Petlyura написал:
"Балованный он", то что под носом выплевывает, а то что далеко-далеко пытается покоштувать. Ой, через-чур он балованный, вот пусть это баловство проявить из другого своего состояния. Когда он был всем, понятно, наука была его хлебом, а вот когда станет никем, то как он себя будет проявлять, науковцем или заробытчанином семейным? Называться научным работником, не есть признак ума, скорее всего ВСЕ пишется под ту или иную ШКОЛУ, была школа оранжевая, стала другая и всё то что было написано "научно" для одной школы, стало очень сомнительно в другой. Петлюра, тебе знакомо понятие борьбы "научных школ"? Хотя, кому вопрос задаю???
Гоша
Є такий анекдот. Собаці (цуценяті) потрібно відрізати (купувати) хвіст для покращення породи. Але власник собаки так її любив, що не зміг відразу відрізати хвоста і відрізав по маленькому шматочку щотижня.
Історя зі звільненням Іванущенко затяглася і я не знаю, кому постійно ріжуть по- живому: Іванущенко, чи Петлюрі і його однодумцям.
А щодо наукових звань, та кандидатських (докторських) дисертацій, то тут я погоджуюсь з Петлюрою- на жаль, справжня наука і формальна (дисертації та звання) розходяться в часі і просторі. Все здрібніло, вчені звання та ступені занадто часто є предметом купівлі- продажу.
Гость
Не морочьте людям "абрикосы", милейший! Какой Иванущенко ученый? В так ненавидимом вами советском прошлом, таких ученых было, на рубль ведро в базарный день. И какая разница между теми,кто кричал "Слава КПСС", и теми, кто сейчас,прикрываясь псевдонаучной деятельностью, визжит "Слава УПА"?
Но у тех,проклятых из прошлого, хватило ума,создать дисциплины. Назывались: марксистско - ленинская философия и диалектический материализм. И что то мне подсказывает, что вы их изучали прилежно...И зачеты, и экзамены сдавали.
Или вы,как истиный ариец,прошу прощения, националист,с презрением бросали экзаменационной комиссии:"Ще нэ вмэрла Украина! Гэроям слава!"?
Не делали вы этого. А сейчас, изображаете из себя не весть знает что.
Иванущенко не ученый. И это не требует доказательств. Любой реферат старшеклассника на тему "История ридного краю" несет примерно ту же научную ценность, что и "труды" Иванущенко.
А пустозвонить и выдумывать всякую чушь во времена помаранчевой вакханалии, не есть показатель научного подхода. Будет вам нести чушь,милейший. Или укажите на признание научной деятельности вышеупомянутого "ученого" в серьезных ,международных кругах. Только серьезных. А не канадской диаспорой,австро-венграми и галичанами. Если такого нет, это не ученый. А так себе. Что,в принципе, и так очевидно.
vartyukh
Гость, заспокойся. Так відверто показувати свою совєтську бидлячість - моветон.
Особливо оце насмішило: Но у тех,проклятых из прошлого, хватило ума,создать дисциплины. Назывались: марксистско - ленинская философия и диалектический материализм.
Пане невігласе, Ви й досі я бачу не навчилися науку відрізняти від ідеології. І часу вже здавалося б багато пройшло з тієї совєтської давнини, а Ви все з ідіотизмами молодості своєї політінформаційної ніяк розпрощатися не можете.
Далі теж у Вас непогано. Не прочитавши ні однієї книги Іванущенка, Ви й так знаєте, що він не науковець. Так все ж таки звідки Ви знаєте? Аргументи в студію. Далі Гость вимагає від Іванущенка не більше й не менше як міжнародного визнання, а інакше він ну ніяк не визнає його за науковця. Тай не просто міжнародного визнання, а лише на тих умовах, на які він вкаже. Во екземпляр!
Панове з ідеологічного відділу партії регіонів + компартії, ви там за професійним рівнем своїх пропагандистів слідкуєте чи і так сойдьоть?
Гость
Милейший, это я у вас аргументировать попросил изложенное. А уровень вашего,прошу прощения,скотства, уже известен. Даже немного поплутав по форуму, я четко понял.Как только у вас конфуз с доказательной базой,вы умудряетесь всю свою желчь,направить на примитивное оскорбление визави. Таков уж удел ваш. Узколобый и озлобленый.
Итак, милейший,вы хоть как нибудь подтвердите свои субъективные измышления?
И хватит словоблудничать и искать врагов. Или доносите 100% информации, или не ерундите. Моветон ваше поведение. До чего же вы злой субъект. Вы все такие? Или так уж случилось именно с вами?
И давайте без глупостей ипрочих витиеватостей. Выгладит убого,а ответов нет.
Вы ,лично вы, изучали или нет? Противопоставляли себя системе, или нет? Признан Иванющенко кем либо,помимо Ющенко, или нет?
Все.))) Дерзайте.
Славик
Гость написал:
Руки прочь от Иванущенка!
Руки прочь от Петлюровца!
Они оба - настоящие украинские науковцы, настоящие свидомиты. Не то, что НЕКОТОРЫЕ.
Сумчанин
Самое интересное то, что только тот, который не имеет ученой степени или звания больше всех стремится называть себя ученым. Особенно в исторической науке... Я книг Иванущенко не читал и фамилию его вообще узнал из этого форума... Хотя с исторической наукой знаком давно...
Так о чем идет речь?
Славик
Сумчанин написал:
Так почитай! А почитав, оценишь его патриотизм и интеллект. Иванущенко - один из ведущих историков, и не только нашего региона. Он - крупный, авторитетный специалист по Голодомору.
Гость
Сумчанин написал:
Как о чем? О профонации и выпячивании недонациков, которые возомнили себя мессийками